Сергій Онищенко працював фотографом в Харкові, але в один прекрасний день вирішив поїхати подивитися світ і відпочити від повсякденного життя. І ось уже майже два роки він подорожує автостопом, в основному зупиняючись у людей, яких знаходить на популярному ресурсі CouchSurfing. Собі в супутниці він взяв гітару. В процесі подорожей Сергій став грати з музикантами, яких зустрічає на своєму шляху, а також складати і виконувати власні пісні. Так з'явився проект Make Like a Tree. Сергій уже два рази проїхав через всю Росію, а недавно разом з художницею і музикантом Ольгою Мельникової з міста Кемерово закінчив тримісячну поїздку по Китаю. ЕКД зустрівся з Сергієм в Гуанчжоу і дізнався у нього, як можна подорожувати по Китаю автостопом, заробляючи музикою собі на життя.
Не буду оригінальним, і відразу запитаю про назву Make Like a Tree. Який сенс ти в нього вкладаєш?
Є два варіанти перекладу. Якщо дослівно, то «роби, як дерево», тобто тягнися до світла, будь гармонійним і так далі. Але якщо взяти це як фразеологізм англійської мови, то це означає «забирайся». Адже я в якомусь сенсі теж звалив з дому і поїхав подорожувати.
Чому взагалі вирішив поїхати в Китай, і як ти планував свій маршрут?
Я відразу планував сюди приїхати, тому що мій шлях лежав від Харкова до Владивостока, а тут поруч вже і Китай. У Китаї я вирішив триматися ближче до східного узбережжя і тих великих міст, які з'являються на картах Google, коли ти їх не сильно зуміруешь. За ним і був складений мій маршрут.
І багато місць, де ви встигли побувати?
Харбін, Чанчунь, Шеньян, Далянь, Таншань, Тяньцзінь, Пекін, Цзинань, Циндао, Ляньюньган, Шанхай, Сучжоу, Нанкін, Хефей, Ханчжоу, Фучжоу, Сяминь. Потім ми виїхали в Гонконг, де прекрасно провели 2 тижні і повернулися назад. Тепер ось заглянули до вас в Гуанчжоу, збираємося ще дістатися до Чунціна і Гуйліня, а потім вже в Південно-Східну Азію.
Добре, що ми поїхали з півночі на південь. Мені здається, що саме так потрібно занурюватися в Китай. Росія поступово залишається позаду, і ти дивуєшся все більше і більше. Апогей цього подиву був у мене в Гонконзі.
Сергій Онищенко. Виступ Make Like a Tree в клубі «C: Union» в Гуанчжоу. Фото: ЕКД / Eugan Kaistr
До речі, як вирішували питання з візою?
Ми подорожуємо по туристичних візах, які робили в Хабаровську, і там сталася дивна історія. Мені довелося збрити бороду, щоб отримати візу. Консул тільки по веденим йому причин відмовився мені її давати, тому що йому не сподобався мій зовнішній вигляд. Хоча на фотографії в паспорті я теж з бородою. Але він сказав, що у нас в Китаї такі традиції, люди не носять бороди, тому якщо їдеш в Китай, дотримуйся наші традиції, - приходь без бороди, і я тобі дам візу. Я дуже довго сумнівався, чи варто мені це робити чи ні, так як з його боку було не зовсім компетентно змушувати мене збрити бороду. Але тим не менше я зважився на це. Зате ми зняли кліп, як мої друзі збривають мені бороду, і це було дуже весело. В результаті консул все-таки дав мені візу. Один раз я Продлять її в Пекіні. А в Гонконг ми їздили ще й для того, щоб зробити нові візи.
Як я розумію, весь шлях ви виконали автостопом. Кажуть, що в Китаї він не розвинений. Що можеш сказати з цього приводу?
Спочатку я чув і читав в інтернеті, що в Китаї немає автостопу, і це складно. Але тут багато цікавих людей, які зупиняються, щоб просто запитати, що ти тут робиш, чому не на автобусній зупинці і так далі. Я заготовив кілька папірців з фразами, які знайшов в інтернеті. На них написано «мені потрібен автобан» або «я їду без грошей, підвезіть мене до певного місця», куди просто вставляєш потрібний тобі місто. Ніколи не виникало якихось особливих проблем, тому що люди читають це і вже розуміють, що тобі потрібно.
Підвозили різні люди на різних машинах, починаючи від Лексусів і BMW останніх моделей, закінчуючи зовсім простими машинами. Але всі були приємними людьми, і все намагалися нам допомогти, як могли. У Росії, наприклад, рідко зустрінеш водія, який захоче тобі їсти й пити. А тут багато запрошують тебе поїсти, купують воду, якісь солодощі або ще щось.
Напевно були якісь цікаві історії, які запам'яталися.
Самим незвичайним для мене було, коли нас підвіз буддистський монах. Для мене це взагалі був перший досвід побачити вживу буддистського ченця, а тут я опинився в його машині.
А одного разу зловити машину нам допомагали двоє поліцейських. Спочатку ми довго їм пояснювали, що нам не потрібно на вокзал, потім вони зловили якусь ту машину, вибігши на середину дороги. Навряд чи я був би задоволений на місці водія, якого так зупинили і посадили в машину якихось іноземців. Спочатку водій дійсно був не особливо в дусі. Він не знав англійської, але говорив по-французьки. Ми теж говоримо по-французьки, тому в підсумку розговорилися. Він навіть включив якусь українську пісню і попросив перевести її.
Сергій Онищенко та Ольга Мельникова 3 місяці їздили по Китаю автостопом, даючи концерти. Фото: ЕКД / Eugan Kaistr
Давай перейдемо до творчої складової проекту Make Like a Tree. Як взагалі тебе зустріла місцева публіка?
Треба сказати, що до моменту, як я сюди потрапив, жодного уявлення про Китай у мене не було. Звідси виникало багато страхів з приводу того, як же мою музику будуть тут сприймати. Перший виступ ми дали в Харбіні, і все пройшло просто чудово: був повний зал, і публіка була дуже добре налаштована на музику.
Найчастіше на мої концерти приходить місцева публіка. Звичайно, є і іноземці, але в основному це китайська аудиторія. До того ж велика частина не розуміє англійську мову, не кажучи вже про російською. Але музика - це інтернаціональне явище, і якщо люди вміють слухати і відчувати її, то проблем не виникає. Я відчуваю, що людям близько те, що я роблю, і мене це дуже тішить. Для мене стало великим відкриттям те, що моя музика може існувати не тільки в країнах СНД, але і в тих країнах, де мене не розуміють.
Я взагалі вважаю, що китайці дуже музична нація, тому що сам їх мова побудована на тонах. Мені здається, вони чують набагато більше фальшивих нот, ніж західні люди.
Ти самостійно домовлявся про виступи?
Ще перебуваючи в Україні, я багато шукав місця для виступів, але знайшов майданчики тільки у великих містах. Решта були під великим питанням, тому що там я не міг вийти на організаторів концертів та менеджерів закладів. Тоді я став питати у людей на сайті CouchSurfing, де можна виступити, і це дало результати.
Я зробив прес-реліз, залив ролики в інтернет, але великою помилкою було те, що я не знав, що тут забанені Myspace, Youtube і ряд інших ресурсів. І коли я відсилав посилання, люди не могли відкрити їх. Тоді я зареєструвався на китайських ресурсах, завантажив все туди, і стало набагато легше. Потрібно шукати на китайських сайтах і користуватися місцевими засобами спілкування. Часто я прошу китайських друзів зателефонувати і домовитися.
Тобто графік виступів ти плануєш заздалегідь?
Ні, в 50% випадків я приїжджав в місто, просто йшов в якесь місце і говорив, що хочу виступити. Багато без проблем погоджувалися. І навіть концерти, організовані за один день, збирали повні зали.
Звичайно, легше знайти майданчик для виступу в великих містах, де є англомовні менеджери. Але в маленьких містах теж добре, тому що люди там дуже чекають, що хтось до них приїде, і концерти проходять дуже натхненно. Наприклад, щоб зробити собі тур по Європі, потрібно бронювати місця за півроку. З цією ж проблемою я зіткнувся в Гонконзі, - все вже давно забито на три місяці вперед. Але в інших містах Китаю набагато простіше, майже завжди тебе можуть кудись вставити.
У якого роду місцях ти в основному виступаєш?
Зазвичай я шукаю ті місця, в яких підходжу за форматом. Книжкові магазини, арт-галереї, фотостудії, тобто не зовсім те, що є питним закладом, де музика просто звучить фоном. Я хочу, щоб вона йшла людям у вуха. Але не завжди легко знайти такі місця. Деякі мені радили якісь нічні клуби, куди я писав і мене приходив відповідь, що це зовсім не формат.
Сергій Онищенко та Ольга Мельникова. Виступ Make Like a Tree в клубі «C: Union» в Гуанчжоу. Фото: ЕКД / Eugan Kaistr
Думаю, багатьом буде цікаво дізнатися про матеріальну складову такого творчості в Китаї. Чи реально добре заробити?
Зараз я розумію, що якби заздалегідь все краще спланував, то можна було б заробити набагато більше. Знову ж, у мене немає мети зібрати купу грошей, повернутися додому і купити віллу. Мета в пізнанні самої країни і заробити, щоб вистачило на їжу, пересування, покупку одягу. Хоча Китай здивував тим, що музикою тут можна серйозно заробляти. Можна давати кілька концертів на місяць і жити тут на це. Якщо все робити заздалегідь, то, звичайно, це приносить більше грошей.
Яка тут частіше система оплати: гроші з квитків або фіксована сума?
Завжди по різному. Або це квитки, або вільний вхід і обумовлена сума. З квитками така ж система, як в Росії і Україні: 70 на 30, 70% - музикантові, решта - закладу.
Іноді я влаштовував безкоштовні концерти, коли бар платив мені відсоток від виручки або невелику символічну суму.
Які б поради ти міг дати творчим людям, які хочуть спробувати себе в Китаї?
Правила подорожуючих музикантів по суті однакові скрізь. Потрібно чітко розуміти, за скільки часу ти доберешся до конкретного місця, і щільно збити свій графік, щоб у тебе не було простою. Для мене як раз найбільшою складністю було знайти потрібні контакти.
Взагалі Китай - це країна дуже великих можливостей. Тому що він ще не насичений різними віяннями із Заходу, і люди відкриті до всього нового. Головна порада - треба дуже хотіти сюди поїхати. Багато людей, сидячи у себе вдома, створюють дуже якісну музику, з якої можна виступати на багатьох майданчиках. Але у них немає впевненості в собі. Потрібно бути готовим, що будуть виникати якісь труднощі, але ж дуже просто написати для початку в якісь заклади і дочекатися відповіді. Головне - почати діяти!
Розмовляв Артем Жданов