конкурс оповідань «Рибальські історії»
Привіт, дорогі читачі «Школи Рибалки»! Я звичайно більше шанувальник риболовлі зі спінінгом, але і інші види цього захоплюючого заняття мені теж не чужі, хоча і значно рідше ними займаюся.
Маю на увазі перш за все законні і доступні методи. До одного з таких видів відноситься ловля нашої північної риби тріски, пікші і камбали в акваторії Кольської затоки і безпосередньо в Баренцевому морі.
Поки доїхали, поки поговорили на березі з іншими рибалками, посиділи біля вогнища, попили чайку настав світанок. І в 6.00 накопавши на що почався відпливу морських черв'яків вийшли на надувний лодченке, на весловому тязі в затоку. Відгребли метрів 150-200 і заякорилися. Глибина виявилася пристойна, близько 80-90 метрів. Клювання почалися по тому вже хвилин 20-25 і ми вже встигли обрибіться декількома хвостами невеликий тріски і пікші. В результаті піднявся настрій і надія на хороший улов.
Але раптом несподівано вся акваторія затягнулася найсильнішим туманом. Все навколо за лічені хвилин стало як молоко. Видимість не більше 10-15 метрів. Але тим не менше ми продовжували ловити і дуже навіть захопилися цим заняттям, але вже не стільки клюванням, який майже припинився, а скільки розмовами і за цією справою не помітили, що якір нас не тримає і нас істотно знесло відливом в сторону моря.
Прочухалися ми тільки тоді, коли поруч з нами пролунав оглушливий рев корабельного ревуна і з туману побачили насувається на нас здоровенну темну «дуру» борту якої йшли вгору і губилися в тумані, а рубку було зовсім не видно. Виявляється нас винесло течією на самий фарватер, по якому ходять суду.
Ось тут вже дійсно нам стало якось не до розмов, цілий рій усіляких думок миттєво пролетів в голові за частки секунди. Мій приятель, а він колишній десантник, відповідної комплекції і зростання. як той самий здоровий козак з однойменного мультика про козаків, схопив весла і почав ними працювати в усі свої десантскіе біцепси і трицепси, що якби на той момент поруч берег, точно були б на вершині найближчий сопки.
Я встиг йому крикнути щоб він утримував човен поперек, хвилі, яка плавно насувалася від борта того суховантажу. Довжина його була близько 200 метрів, з ревом він гордо пройшов повз нас. Наша ж лодченка, зусиллями мого десантника, ледь не вийшла на глиссе, з такою силою він працював веслами. Я ж попутно змотував спінінги.
Хвилин через сорок мій товариш спікся і догребать до берега довелося вже мені. Зайняло це ще години півтори в абсолютному тумані. Як ми зраділи, коли все ж подув невеликий вітерець і туман почав розсіюватися. Ми нарешті то побачили землю і бухту з якої виходили затоку. Причаливши, вийшли на берег і першим ділом рясно справили малу нужду. Були втомлені і під сильним впечетленіе від пережитого. Але тим не менше відпочивши, знову попивши чаю і перекусивши бутербродами, знову сіли в човен і відчалили від берега.
Цього разу вже були більш пильні, далеко не відходили, прив'язалися до одного із спеціально зроблених поплавців, яких виявилося достатньо після відливу і продовжили ловити. Небеса розпогодиться, сонечко пригріло, вітер улігся. Був повний штиль.
А може в Сомалі поїхати і в пірати податися, а? Мені з моїм товаришем - десантником ні чого не страшно.