Лоський Ні-ко-лай Онуфа-рії-вич [24.11 (6.12) .1870, Кре-слав-ка, Ві-теб-ська губ. ни-ні Кра-сла-ва, Лат-вія - 24.1.1965, Па-риж], рос. фі-ло-соф. Батько В. Н. Лос - ско - го. Вчив-ся на фі-зи-ко-ма-те-ма-тич. (1891-1894), а з 1894 - на ис-то-ри-ко-фі-ло-ло-гич. фа-куль-ті-ті С.-Пе-тербий. ун-ту. У 1901-03 со-вер-шив на-уч. по-езд-ку в Гер-ма-ня і Швей-ца-рію. На ос-но-ве ма-ги-стер-ської дис. «Ос-нов-ні вчених-ня пси-хо-ло-гии з точ-ки зо-ня по-Люн-та-риз-ма» (1903) на-пі-сал кн. «Обос-но-ва-ня ін-туї-ти-виз-ма», при-ніс-шую йому ши-ро-ку з-вест-ність (1-е з-да-ня під назв. «Обос- но-ва-ня мис-ти чого ско-го ем-пі-риз-ма », 1904-05, за-тим два з-да-ня - 1906 і 1908). У 1907-21 пре-по-да-вал в С.-Пе-тербий. ун-ті (проф. з 1916). Пе-ре-вів «Кри-ти-ку чис-то-го ра-зу-ма» І. Кан-та (1907). У 1921 зві-льон з ун-ту і в 1922 ви-СЛАН з Рос-ці. До 1942 в Пра-ге, проф. Рус. ун-ту. Як і сле ок-ку-па-ції Че-хо-сло-ва-киї ньому. виття-ска-ми пе-ре-їхав в Бра-ти-сла-ву, в 1942-45 проф. Бра-ти-слав-ско-го ун-ту. Як і сле встуила-п-ле-ня в Бра-ти-сла-ву Крас-ної Ар-ми Академії пе-ре-брав-ся у Фран-цію, а в 1946 уе-хал до млад-ше-му си ну в США. У 1947-50 проф. Свя-то-Воло-ді-світ-ської ду-хов-ної ака-де-ми Академії в Нью-йор-ке.
У сво-їй сис-те-ме, на-кликаний-ної їм «кон-крет-ним іде-ал-реа-ліз-мом» і ос-но-ван-ної на пред-став-ле-ванні про ми -ре як сис-те-ме суб-стан-ци-аль-них діяль-ті-лей, Л. раз-ві-вал ідеї А. А. Коз-ло-ва і Л. М. Ло-па-ти -на. Біль-ШОЕ впливав-ня на Л. ока через-ли кон-ціп-ція все-єдиний-ст-ва В. С. Со-ловь-е-ва. мо-на-до-ло-гія Г. В. Лейб-ні-ца. а так-же ідеї А. Берг - со-на. Е. Гус-сер-ля. Г. Рік-кер-та. В. Вин -дель-бан-да. В. Шуп-пе, І. Рем-ке і ін.
обгрунтування інтуїтивізму
Л. на-зи-вал свою гно-сео-ло-гич. кон-ціп-цію мис-ти-че-ським, або уні-вер-са-ли-сти-че-ським, ем-пі-риз-мом, т. к. ис точ-ні-кому зна-ня він по-ла-гал «вхо-ж-де-ня» в ство-на-ня са-мих об'єк-ек-тов, а так-же ін-туї-ти-виз-мом, по-скільки-ку це «вхо-ж-де-ня» мо-же бути по-ня-то як акт ін-туї-ції. У від-ли-ність від на-ів-но-го ем-пі-риз-ма, Л. не ог-ра-ні-чи-вал цей досвід сфе-рою чув-ст-вен-но-сті, ут -Віра-ждая, що ми не-по-середовищ-ст-вен-но об-ла-да-му в со-зна-ванні раз-ни-ми по он-то-ло-гич. ста-ту-су об'єк-ек-та-ми (ре-аль-ни-ми і иде-аль-ни-ми), все-ми еле-мен-та-ми мі-ро-во-го б-ку поза за-ві-сі-мо-сти від їх про-країн-ст-вен-но-ча-сних ха-рак-те-ри-стик (від-сю-да сле-ду-ет мож-ли-ність яс-но-ви-де-ня, «міс-ти чого ско-го» вос-прі-ємства об'єк-ек-тов, уда-льон-них від че-ло-ве-ка в про-країн- ст-ве і ча-ме-ні). Гно-сео-ло-гич. ідеї Л. з-ло-же-ни так-же в кн. «Вве-де-ня в фі-ло-со-фію» (1911) і в зб. ста-тей «Ос-нов-ні по-про-си гно-сео-ло-гии» (1919).
Світ як система субстанціальним діячів
Про-ти-по-бор-ст-вуя один з дру-гом, дей-ст вія суб-стан-цій со-збе-ня-ють від-но-си-тель-ве єдиний-ст-во, най -бо-леї про-стое його про-яв-ле-ня - це-ло-ст-ність і зв-ність са-мих струк-тур про- країн-ст-ва і ча-ме-ні, бо-леї ви-со-кое - це иде-аль-ні фор-ми (від-лу-чён-но-иде-аль-ве б-тя), оп-ре-де-ляе-мі Л. як «спо-со -б дей-ст-во-ва-ня суб-стан-ци-аль-но-го діяль-ті-ля ». Вони не ма-ють про-країн-ст-вен-но-го і ча-ного оп-ре-де-ле-ня і при-су-щі мно-же-ст-ву ве-щей і яв-ле- ний, пред-став-ляя со-бій це-лое, по-доб-ве мі-ру ідей в фі-ло-со-фії Пла-то-на. Л. на-зи-вал його От-лу-чён-ним Ло-го-сом, це са-моє пів-ве від-ра-же-ня в «мі-ре вра-ж-ди» то-го аб -з-лютий-но-го ор-га-нич. єдиний-ст-ва, ко-то-рої реа-лі-зо-ва-но в Цар-ст-ве Бо пані третьому, са-мо же Цар ст у Бо-жиє по від-но-ше -нію до низ-ше-му ми-ру є Кон-крет-ний Ло-державної (Л. на-зи-вал його так-же Со-фі-їй).
І «цар-ст-під вра-ж-ди» в це-лом, і ка-ж-дая отд. суб-стан-ція, вхо-дя-щая в не-го, по-доб-но мо-на-дам Г. В. Лейб-ні-ца, ді-на-мі-че-скі раз-ві-ва -ють-ся. Суб-стан-ції мо-гут ви-брати шлях ще біль-ше-го від-да-ле-ня від Бо-га і Цар-ст-ва Бо-жиє-го, що і яв-ляє-ся ис точ-ні-кому зла в мі-ре, але у них є і мож-ли-ність ви-брати шлях до ут-вер-жде-нию се-бе не в про-ти-по-бор-ст-ве з ін. суб-стан-ція-ми, а в лю-бов-ном оди-ні-ванні з ні-ми. На цьому пу-ти ка-ж-дая суб-стан-ція пре-тер-пе-ва-ет ряд транс-фор-ма-цій, на-гляд-ним про-яв-ле-ні-му ко-то -рих ви сту-па-ет смерть її ті-ла - складність но-го ма-те-ри-аль-но-го об'єк-ек-ту, пред-став-ляю-ще-го со-бій « со-по-куп-ве ті-ло »мно-же-ст-ва суб-стан-цій. Як і це-му смерть - це рас-па-де-ня ор-га-нич. єдиний-ст-ва біль-шо-го ко-ли-че-ст-ва суб-стан-цій, соб-ст-вен-ве ж ті-ло від. суб-стан-ци-аль-но-го діяль-ті-ля, по Л. так само біс-смерт-но, як і сам діяль-тель: воно лише ме-ня-ет-ся, ис-пи-ти -вая транс-фор-ма-ції по ме-ре з-ме-ні-ня діяль-ті-ля (його ство-на-ня).