Зібрався Гена Коптелкін як - то закохатися. Справа серйозне що і говорити. не всяка фіфа під його статус підійде. Наш Геннадій не якийсь там вам інженерішкой або прорабчік - він чистої води індивідуальний підприємець. Приторговує Гена солоними огірочками на вокзалі.
- Мене всяка собака на станції поважає. кожна гнида підколодна того й гляди за руку вхопить поздороваться.Мне якщо в кого і закохуватися. так тільки в царівну. або в директора жирового комбінату-говорив він гордо знайомим.
Але любов штука злонравних, вона не чекає коли царизм відродиться або комбінат жирової дамочка очолить-любов раптовими кидками крізь всі органи чуття до тебе в душу проривається.
І бовтався Гена весняним ранком по станції зі своїми огірками мочені-по суті кислими і зморщеними до непріглядності.Потому як солити він їх не вмів-весь час переварював-та й відверто кажучи, дихало їх більше не міг.
Жбурнув Геннадій в серцях огірком до складу мимо проходить, потрапив ровнехонько в п'ятнадцятий вагон в саме віконце шостого купе, а звідти голова дівоча-все обличчя в насінням звичайно, в расоле, на лобі шкірка сжелта-зелена прилипла.
-Мерзотник чортів, козел безрогі, кретин! -не за що в загальному то вилаяла дівчина Гену.Ну з ким не буває; рассверепел людина трішечки, ну заліпив тобі в пику огірочком м'якеньким, так утрісь ти рукавом та їдь собі далі, чай сьорбай з підстаканників .Так веть немає, обов'язково потрібно на ходу з вікна звісити, людини зганьбити, недобрими словами назвать.А може він і не спеціально кидав зовсім, може і не в тебе навіть, а так метнув, на кого Бог пошлёт.Про це ми, звичайно, не замислюємося-що ти, егоїзм.
Ну да бес з ним з цим егоїзмом, повернемося краще до любові палаючої.
Розвеселився Геннадій спершу, заіржав прямо як жеребчик, мова природно в догонку показав, і руками став фігури різні антигромадські викручувати-в загальному тріумфував парень.І раптом візьми ненароком, та й подивися він тієї дівчини, що з шкіркою на лобі, в самі то її ясні очі.
Часто закипала кров в жилах Геннадія-з приводу і без нього-і щоразу він у людей огірками швирялся.Но не єдина випадку не було, щоб в очі їм після цього заглядав-культурний вихована людина-соромився звичайно.
. А тут візьми та загляні.І немов сонце на небі в двоє збільшилася, як відбійний молоток застукало серце його, аж язика прикусив.
"У торохнуло-подумав Геннадій-ну і вдарило, бач як любов то людям голову згортає!"
Припустив Гена за складом підтюпцем, зронив казанок з огірками, кричить вибачення просить: "мовляв в серцях він був, в нерозсудливості, а коли б не в серцях, так і за пляшку не кому в харю ні чим кидати б не став!"
Але пройшов повз станцію поїзд, швидкість став набирати, все частіше колеса стукають, все далі бездушний відвозить любов геніни-ні наздогнати, як не біжи.
Зовсім з сил вибився Коптелкін, впав спиною на траву свіжу і втупився в небо весняне очима повними гірких слёз.Настроеніе звичайно вже не те, в загальному лежить людина побивається, прямо завив з таски: "навіщось говорить-на світ божий відтворив, навіщо мені тепер бізнес огірковий, навіщо казанок новий купував?! Ні до чого мені без неї тепер існування, до диявола жітьyo таке, казанок знову ж новий на кой ляд брав дурень ?! "
І поповз Геннадій сльозами обливаючись до залізничного полотну.Вскарабкался по насипу не високою, так поклав на рейки голову-нехай башка пропадає!
Лежить значить шию морозить, в мозку думка некак, один тільки образ тієї дівчини з шостого купе перед очима, та інтерес ще один: підняв хто казанок його новий, або валяється куди кинув?
Тут шумок по рейках прокотився, в далеке гудок завив: "ну-думає Коптелкін-тільки б труну зручніше попався" .І вже не просто шум, а й тремтіння по рейці побігла з пекельним гуркотом товарняка.
-Прости господи мама рідна. закричав Гена та так примружився, аж очам боляче стало.
І раптом поштовх НЕ поштовх, ривок НЕ ривок, а земля з-під нього немов вискочила, та закрутило його в невагомості і, через мить Гена плюхнувся пузом про якусь твердь, і затихати поступово стало все.
"Ось тобі й маєш-лежить Коптелкін розмірковує-уж явно не в рай я піди загримів-лежить і очей відкрити соромиться-раз-думає-на тому світі зараз прибуваю, то вопросики почнуть колючі задавати: мовляв ничерта ти на землі доброго не встиг отчебучить, а вже в Едем пробратися замислив морда така! -Ні, вже краще прикинь зовсім неживим, мовляв так мене устряпало, що і на тому світі сил прочухатися не вистачило. "
Тут чує Гена кроки, ніби топчеться поряд кто.Пріоткрил він очей правий, а лівий сам собою розкрився: стоїть перед ним та сама діва чудова що в поїзді їхала, тільки без шкірки на лобі, варто і очима синіми плескає, а в руках казанок його тримає.
-Дуже-говорить діва-добре що ви прочухалися, а то коли я з рейок вас відштовхує перед самим паровозом, сили не розраховувала, і думала що гепнувся вас остаточно тоесть дух витрясла.А перед вами я зараз стою, так-як коли огірок ваш на особа собі прийняла, то подумала: "якщо в якості морального заспокоєння в харю вам не плюну, то і життя подальша мені буде не миле" -і зірвала стоп-кран.Сперва звичайно хотіла навіть ось цей новий казанок вам на голову натягнути. А зараз всю вашу красу і інтелігентно поблизу розгледіла, і відчуваю що навіть заміж за вас хочу.
Чи варто говорити як зрадів Коптелкін? Так звичайно варто! Загалом від переповненістю прекрасними почуттями, він звалився в непритомність і наречена волоком тягла його в привокзальний медпункт, де тільки-но прийшовши до тями, він і зробив їй пропозицію.
Ось так і знайшов свою любов Гена Коптелкін.
Граматика і пунктуація кульгає, але незважаючи на це чудовий рассказец сфабрикували!
На цей твір написано 8 рецензій. тут відображається остання, інші - в повному списку.