Від дівчинки Оленки Сніговик дізнається, що він може розтанути, так як скоро настане весна, пригріє сонечко і від нього залишиться мокре місце.
Що це за зле сонце? Чому воно повинно прийти і погубити мене? - сказав Сніговик. А може бути, воно не таке вже зле? Піду, знайду сонечко і попрошу його, щоб воно сюди не приходило.
Сніговик відправляється на пошуки сонця, а щоб йому в шляху веселіше було співає свою улюблену пісеньку «Якби не було зими».
Раптом Сніговик почув, що в лісі хтось стогне. Це виявилося дерево.
Мій стовбур зовсім обледеніння. Кора тріщить від морозів. Коли ж мене відігріє сонце?
Дерево, це ти стогнеш? Це ти чекаєш сонця? - запитав Сніговик.
Так, я дуже чекаю сонця. Якщо воно скоро не прийде, я можу замерзнути і загинути, - тихо сказала дерево.
Тільки Сніговик хотів піти далі, як почув: «Тук, тук, тук!» - і побачив на дереві ошатну птицю. У неї був довгий дзьоб, і вона їм старанно довбала кору дерева.
Ти не сонце? - запитав Сніговик.
Яке ж я сонце? Я дятел! А ти хто такий?
Я - Сніговик. Іду шукати сонце.
Шукати сонце? - радісно вигукнув дятел. - Знайди його і скажи, щоб швидше прийшло сюди!
А хіба ти його не боїшся? - здивувався Сніговик.
Я морозів боюся. Вони скували весь ліс. Мені нема чого їсти. Якщо сонце скоро не прийде, то все дятли загинуть від голоду.
Тут Сніговик зауважив, що за деревом хтось ховається. Це був маленький зайчик, який весь тремтів від холоду. Виявилося, що і зайчик чекає сонця. Адже йому доводиться лапками розгрібати сніг, щоб знайти сухий листочок або який-небудь корінець. Сніговик хотів запитати у зайця, де шукати сонце, побіг за ним і провалився в яму. Яма ця була барлогом ведмедя.
Хто забрався до мене в барліг? Хто розбудив мене? - заревів ведмідь і допоміг сніговика вилізти. Поки весна не прийшла, і сонця немає, полізу знову в свою барліг спати.
Всі чекають сонця! Без сонця всім погано! - подумав Сніговик. Якщо воно скоро не прийде, то загинуть довговухий заєць, ошатний дятел, замерзнуть дерева в лісі. Що ж мені робити?
У цей час над ним пролітав червоногрудий снігур і покликав Сніговика з собою на північ, так як там холодно і сніг не тане. Сніговик попрощався з хлопцями і пообіцяв повернутися через рік.
Снігур летів попереду і показував дорогу, а Сніговик йшов за ним і співав свою улюблену пісеньку «Якби не було зими».