Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господарства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази і модифікації основних фондів суб'єктів різноманітних форм власності. Одним з таких методів є лізинг. Місце лізингового бізнесу в підприємництві визначається передусім самими об'єктами лізингу, що представляють собою найважливіші елементи активної частини основних фондів - машини, обладнання, транспортні та інші засоби.
Переваги лізингу в порівнянні з іншими способами інвестування складаються в тому, що підприємець може почати свою справу, маючи лише частиною (приблизно однією третиною коштів), необхідних для придбання приміщень та обладнання. Підприємствам надаються не грошові кошти, контроль за якими не завжди можливий, а безпосередньо засоби виробництва, необхідні для відновлення і розширення виробничого апарату. Внаслідок цього велику зацікавленість в лізинг виявляють представники малого бізнесу, які, не маючи достатніх коштів і не вдаючись до залучення кредитів, можуть, в цьому випадку, використовувати у виробництві нове прогресивне устаткування і технології. Таким чином лізинг стає найважливішою умовою розвитку малого бізнесу.
1. Лізинг. Сутність і значення
Лізинг зараз фактично є одним з основних джерел фінансування конкурентоспроможного бізнесу і надає, в порівнянні з традиційним банківським кредитуванням або придбанням майна за рахунок власних коштів, ряд істотних переваг.
Тут відсутні зобов'язання надання ліквідного забезпечення, оскільки транспорт, обладнання або нерухомість є власністю лізингової компанії до закінчення терміну дії договору лізингу, і не такі суворі, як при роботі з кредитними установами, вимоги до фінансового стану клієнта. Найчастіше динамічно розвиваються підприємства малого і середнього бізнесу мають проблеми і з тим і з іншим, тому найкращим виходом для них в цій ситуації залишається звернення до лізингу.
Лізинг - за законодавством України - вид інвестиційної діяльності по придбанню майна і передачі його на підставі договору лізингу фізичним або юридичним особам за певну плату, на певний термін і на певних умовах, обумовлених договором.
Іншими словами, лізинг - оренда, на термін від 6 місяців до 15 років, технічних засобів і споруд виробничого призначення. Лізинг здійснюється на основі договору між лізинговою компанією (лізингодавцем), що набуває майно за свій рахунок і здає його в оренду, і фірмою-орендарем (лізингоотримувачем), яка поступово вносить орендну плату за використання лізингового майна. В період дії договору право власності на лізингове майно належить лізингодавцю, а право на користування - лізингоодержувачу.
Суб'єктами лізингу виступають:
лізингодавець - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених та (або) власних коштів набуває в ході реалізації договору лізингу у власність майно і надає його як предмет лізингу лізингоодержувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу;
лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування відповідно до договору лізингу;
продавець - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю в обумовлений термін майно, що є предметом лізингу. Продавець зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю чи лізингоодержувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу. Продавець може одночасно виступати в якості лізингоодержувача в межах одного лізингового правовідносини.
Предметом лізингу можуть бути будь-які неспоживна речі, в тому числі підприємства й інші майнові комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше рухоме і нерухоме майно, яке може використовуватися для підприємницької діяльності. Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також майно, яке федеральними законами заборонено для вільного обігу або для якого встановлений особливий порядок звернення, за винятком продукції військового призначення.
Лізинг дозволяє не відволікати одноразово значні кошти з обороту, не привертати залишаються позикові ресурси і не чекати накопичення достатньої вільного капіталу для «прориву» в нові сфери діяльності або розвитку існуючих, а розвиватися відразу, використовуючи технологію «швидкого старту», оскільки необхідне обладнання можна оперативно придбати за допомогою лізингової компанії.
Важливо відзначити і ті законодавчо закріплені податкові послаблення, які сьогодні дає фінансова оренда: це перш за все використання прискореної амортизації, що істотно позначається на виплати по податку на майно. Крім того, лізингові платежі відносяться на собівартість товарів і послуг, зменшуючи, таким чином, базу по податку на прибуток. Коли придбане в лізинг майно амортизується, воно купується лізингоодержувачем по невеликої залишкової вартості і ставиться на баланс, тобто мінімізується податок на майно.
Процедура оформлення лізингу досить проста - необхідно надати мінімальний пакет юридичних та бухгалтерських документів, заповнити заявку-анкету, визначитися з предметом лізингу, його вартістю і продавцем. З продавцем укладається договір купівлі-продажу, а з лізингоодержувачем - договір лізингу. Майно передається в довгострокову оренду, а після закінчення терміну лізингу, який визначається в залежності від терміну амортизації (зазвичай 2-3,5 року), і відсутність заборгованості по платежах воно передається у власність лізингоодержувача.
Весь процес, якщо він добре попередньо опрацьований, займає не більше 1-2 тижнів. Консультації та орієнтовний графік платежів потенційним клієнтам надається безкоштовно. У лізинг можна придбати абсолютно будь-яке обладнання, на звернення якого не встановлено законодавчих обмежень.
1.1 Міжнародний досвід використання лізингу
Потужний імпульс розвитку лізингу в світовій практиці дало створення спеціальних лізингових компаній, для яких лізинг став не тільки засобом торгової політики, а й предметом діяльності. Так, в 1952р. в Північній Америці, в Сан-Франциско, з'явилося перше лізингове співтовариство, зване "United States Leasing Corporation", так США стали батьківщиною нового виду бізнесу. Батьком американського лізингу вважають Генрі Шонфенльда. Він швидко переконався в тому, що ця форма діяльності таїть в собі величезні потенційні можливості
Комерційні банки США почали брати участь в лізингових операціях на початку 60-х років. Розширенню лізингового бізнесу сприяло прийняте в 1971 році рішення Ради керуючих Федеральної резервної системи, що дозволило банкам засновувати дочірні фірми для здачі в оренду обладнання, а потім і нерухомості.
У Європі лізингова діяльність стала систематично здійснюватися лише на початку 60-х рр. Тут перша лізингова компанія - "Дойче лізинг Гмбх» - з'явилася в 1962р. В Дюссельдорфі. З 1977р. Існує європейський ринок лізингу LEASEUROP - Європейське об'єднання національних лізингових союзів. Його штаб-квартира розташована в Брюсселі.
Однак європейський лізинг був настільки різноманітний, що навіть в законодавствах багатьох європейських країн для його позначення використовувалися різні терміни. Так, в законодавчих актах Франції, Бельгії, Італії, що стосуються лізингу, використовувалася відповідно наступна термінологія: кредит-оренда (credit-bail); фінансування оренди (location finance); операції з фінансової оренди.
Однак активному росту лізингових операцій в Європі багато в чому заважала невизначеність їх статусу з точки зору цивільного, економічного, торгового, фінансового та податкового законодавства. Педантичні німці на початку 70-х рр. в німецькомовних країнах Європи гармонізували і закріпили правовий статус лізингових договорів. Цей фактор став відправною точкою різкого зростання лізингової діяльності.
Наприклад, перша французька лізингова компанія "Локафранс" була створена в 1982р. а 4 роки по тому їх налічувалося вже понад 30. У 1987 р. в країні було 56 лізингових компаній з річним обсягом контрактів близько 57 млрд. франків, що спеціалізуються на операціях з рухомим майном (в основному з машинами, обладнанням, транспортними засобами), а також 94 лізингові компанії, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю (спорудами і приміщеннями виробничого призначення).
Французька держава заохочує діяльність компаній, розглядаючи її як частину регіональної політики. Стимулювання діяльності лізингових компаній відбувається шляхом часткового звільнення від податку, створення спеціальних фондів, призначених для компенсації можливих втрат і т.д. Найбільш великими лізинговими компаніями Франції є: "Локафранс", "Слібай", "Локабай", "Софімобай", "Сліміноко" і ін.
В Італії перша лізингова компанія була створена в 1963р. однак найбільш швидке зростання операцій з оренди стався пізніше - в 70-80х рр. Особливістю Італії є наявність великої кількості установ оренди.
У другій половині 80-х рр. в країні налічувалося близько двох тисяч лізингових компаній, більша частина яких належала до дрібних і середніх. Серед них виділялися 50 найбільших лізингових компаній, які є членами національної асоціації "Асіма". У цей період на частку 10 більших італійських фірм припадало 80% обсягу всіх операцій. Лізингові компанії країни - "Локафіт", "Італіз", "Гентролізінг", "Савалізінг", "Локаті", надавали послуги більш ніж 30 тисячам підприємств.
В даний час основна частина світового ринку лізингових послуг зосереджена в трикутнику "США - Західна Європа - Японія". У Західній Європі орендодавцями виступають переважно спеціалізовані лізингові компанії, які в 75-80% випадків контролюються банками або є їх дочірніми товариствами.
Для Японії характерним є розширення лізингових операцій від фінансування послуг до надання "пакета послуг", що включає комбінації купівлі - продажу, лізингу та позик. Ці послуги отримали назву комплексного лізингу.
Міжнародний ринок лізингових послуг вважається одним, найбільш динамічних. За оцінками експертів, до початку 1988 р. за допомогою лізингу реалізовувалося основних фондів на 250 млрд. дол. в той час як в 1979 р. - тільки на 50 млрд. Дол.
В даний час в загальній сумі капітальних вкладень в машини і обладнання на частку лізингу доводиться: у США - 45%; в Англії, Франції, Швеції, Іспанії - 13-17%; в Італії, Голландії - 12-14%; Австрії, Данії, Норвегії - 8-10%; в Японії - 8-10%.
Для сучасного періоду характерно створення міжнародних лізингових інститутів. Так, об'єднання європейських лізингових товариств охоплює суспільства і союзи 17 європейських держав.