Феод. роздробленість 12-14 вв. знайшла відображення і в літописанні: літописні зводи цього часу мають місцевий характер. У Києві в 12 ст. літописання велося в Печерському і Видубицькому монастирях, а також при княж. дворі. Галицько-волинське літописання в 13 в. зосереджується при дворах галицько-волинських князів і єпископів. Южнорус. літописання збереглося в Іпатіївському літописі, к-раю складається з "Повісті временних літ", продовженої в основному київськими звістками (кінчаючи 1200), і галицько-волинської Л. (кінчаючи тисяча двісті дев'яносто дві) (ПСРЛ, II, Л. по Іпатіївському списку, 1908) . У Володимиро-Суздальській землі гл. центрами літописання були Володимир, Суздаль, Ростов і Переяславль. Пам'ятником цього літописання є Лаврентіївському літописі, к-раю починається «Повістю временних літ", продовженої володимиро-суздальськими звістками до 1305 (ПСРЛ, I, Л. по Лаврентіївському списку, 1925), а також Літописець Переяславля-Суздальського (вид. 1851) і Радзивіловського Л. (див. Кенігсбергськая літопис), прикрашена великою кількістю малюнків (від. фототіпіч. видання). Великий розвиток отримало літописання в Новгороді при дворі архієпископа, при монастирях і церквах. Як укладачі і переписувачі Л. відомі монах Юр'єва монастиря Кирик, священик при церкві Якова в Новгороді Герман Воята (пом. У 1188), паламар Тимофій.
Татарське розорення призвело до брешемо. занепаду літописання, до-рої отримує новий розвиток в 14-15 вв. Найбільшими центрами літописання були Новгород, Псков, Твер, Ростов, Москва. У літописних зведеннях цього часу відображені часто не общерус, а обласні інтереси: місцеві політичне життя. події (народження і смерть князів, вибори посадників і тисяцьких в Новгороді і Пскові, воєн. походи, битви і т. д.), церк. події (поставлення і смерть єпископів, ігуменів монастирів, споруда церков та ін.), міські події, неврожай і голод, ціни на продукти, епідемії, явища природи тощо. Події, що виходять за межі місцевих інтересів, відображені в таких Л. слабо. Новгородське літописання 12-15 вв. найповніше представлено Новгородської Першої літописом старшого і молодшого ізводів. Старший, або раніший, ізвод представлений єдиним Синодальним пергаменному (харатейним) списком 13-14 ст .; молодший ізвод дійшов в списках 15 ст. (Новгородська Перша Л. старшого і молодшого ізводів, 1950, ПСРЛ, III). У Пскові літописання було пов'язано з посадниками і держ. канцелярією при соборі Трійці (ПСРЛ, IV-V; Псковські літописі, вип. 1, 1941; вип. 2, 1955). У Твері літописання розвивалося при дворі товариських князів і єпископів. Уявлення про нього дають Тверській збірник (ПСРЛ, XV) і Рогожскій літописець (ПСРЛ, XV, вип. 1). У Ростові літописання велося при дворі єпископів і знайшло відображення в ряді склепінь, в т. Ч. В Єрмолінський літописі кін. 15 в. (ПСРЛ, XXIII).
Нові явища в літописанні відзначаються в 15 в. коли складалося Рус. гос-во з центром в Москві. Політика моск. великих князів знайшла своє відображення в общерус. склепіннях. Про перший моск. общерус. зводі дають уявлення Троїцька пергаменному Л. поч. 15 в. (Зникла при моск. Пожежі 1812) і Симеоновская Л. в списку 16 ст. (ПСРЛ, XVIII). В основу Троїцької Л. покладена Л. подібна до Лаврентіївському, доповнена відомостями 14 в. переважно. московськими. Вона закінчується 1409 (М. Д. присілків, "Троїцький літопис. Реконструкція тексту", М.-Л. 1950). Для складання Троїцької Л. були залучені різноманітні джерела: новгородські, тверські, псковські, смоленські і ін. Походження та політичне життя. спрямованість цієї Л. підкреслюються переважанням моск. звісток і загальної сприятливої оцінкою діяльності моск. князів і митрополитів. Припускають, що інший общерус. звід виник в Москві при дворі митрополита Фотія в 1418-23, але до нашого часу не дійшов.
Літописний звід, заснований на багатій новгородської писемності, з'явився в Новгороді. Це "Софійський літопис", згідно з назвою, вміщеної в тексті Л. Назва вказує на св. Софію в Новгороді і на складання зводу при дворі новгородських архієпископів. "Софійський літопис" не зберігся в первісному вигляді, але відновлюється на підставі Новгородської Четвертої (ПСРЛ, IV) і Софійській Першої (ПСРЛ, V) Л. збереглися в списках 15-17 ст. В основі цих Л. лежить спільне джерело - звід 30-х рр. 15 в. Обидві ці Л. доповнені в ряді списків звістками 15-16 ст. Великий літописний звід з'явився в Москві незабаром після 1492. Це Московське зведення 1 479 (ПСРЛ, XXV). Известия за останні роки 15 ст. поміщені в цьому зводі, мають вже характер записів сучасників, зроблених при дворі великих князів. Кількість таких офіц. записів збільшується в Л. 16 ст. Особливо характерна Воскресенський літопис (ПСРЛ, VII-VIII), заснована на Московському зведенні кін. 15 в. і кінчається тисяча п'ятсот сорок один (складання осн. частини Л. відноситься до 1534-37). У неї включені записи про прийоми посольств, про церемонії при великокняжий. дворі, навіть протокол засідання Боярської думи в 1541. Такі ж офіц. записи увійшли в велику Львівську літопис (ПСРЛ, XX), що включила в свій склад "Літописець початку царства вів. кн. Івана Васильовича", до 1560. В описі царського архіву 16 ст. збереглися свідчення про існування в архіві зошитів для запису в "Літописець", що свідчить про офіц. походження деяких літописних записів. При дворі Івана Грозного (в 70-х рр. 16 ст.) Був створений особовий літописний звід, т. Е. Літопис, що включає малюнки, відповідні тексту. Перші 3 томи лицьового зведення присвячені всесвітньої історії (складеної на підставі "Хронографа" та ін. Творів), наступні 6 томів - рус. історії з 1114 по 1567. Останній том лицьового зведення, присвячений царюванню Івана Грозного, одержав назв. "Царственої книги". Текст лицьового зведення осн. на більш ранній - Никонівському літописі, що отримала свою назву від приналежності одного з її списків патріарха Никона в 17 в. домрому неправильно приписувалося її складання. Осн. частина Никонівському Л. мабуть, була доведена до 1520. Никонівський Л. (ПСРЛ, IX-XIII) являє собою величезну компіляцію з різноманітних літописних звісток, повістей, житій та ін. Весь цей матеріал був підданий обробці і доповнень, в силу чого багато звістки Никоновской Л. вимагають перевірки, особливо ті, к-які не знаходять підтвердження в більш ранніх джерелах. З Л. безпосередньо створених при дворі Івана IV, збереглися також "Літописець початку царства" і Олександро-Невська літопис (ПСРЛ, XXIX). У 16 ст. літописання продовжувало розвиватися не тільки в Москві, але і в ін. містах. При дворі пермського єпископа Філофея ок. 1500 був складений літописний звід на основі Софійській Першої Л. доповненої, по ін. Джерелами, звістками 15 в. Дефектний список цього зводу зберігається в Лондоні, а копія з нього поч. 19 в. - в бібліотеці ім. В. І. Леніна в Москві. Звід Філофея особливо цікавий відомостями з історії рос. півночі і комі-зирян. На основі цього зводу, доповненого моск. звістками і доведеного до 1538, виникла Вологодської-Пермська Л. (ПСРЛ, XXVI). Л. велися також в Новгороді і Пскові, в Печерському монастирі під Псковом. У 16 ст. з'явилися і нові види іст. оповіді, вже відходять від літописної форми - "Степенева книга царського родоводу" (ПСРЛ, XXI) і "Історія про Казанському царстві" (див. "Казанський літописець", ПСРЛ, XIX).
У 17 ст. відбувалося поступове відмирання літописної форми оповідання. У цей час з'явилися місцеві Л. з яких брало найбільш цікаві сибірські. Початок складання сибірських Л. відноситься до 1-ї пол. 17 в. З них найбільш відомі Строгановская і Есиповськая Л. В кін. 17 в. тобольским сином боярським С. У. Ремезова була складена "Історія Сибірська" ( "Сибірські літописі", 1907) .В 17 в. літописні звістки включаються до складу статечних книг і хронографів. Слово "Л." продовжує вживатися за традицією навіть для таких творів, к-які тільки слабо нагадують Л. колишнього часу. Таким є Новий літописець (ПСРЛ, XIV), що оповідає про події кін. 16 - поч. 17 ст. (Польсько-шведська інтервенція і селянська війна).
Літописання, яке отримало значить. розвиток в Росії, в меншій мірі було розвинене в Білорусії і на Україні, що входили до складу Вел. князівства Литовського. Найбільш цікавим твором цього літописання поч. 16 в. є "Короткий Київський літопис" ( "Супрасльськая рукопис", що містить Новгородську і Київську сокращ. Л. 1836). Давня історія Русі представлена в цій Л. на підставі раніших літописних зведень, а події кін. 14 - поч. 16 ст. описані сучасником. Літописання розвивалося також в Смоленську і Полоцьку в 15-16 ст. Білоруські та смоленські Л. лягли в основу деяких Л. по історії Литви (ПСРЛ, XVII). Іноді Л. називають та деякі укр. іст. твори 17 ст. (Літопис Самовидця та ін.).
Літ. ПСРЛ, т. I-XXVIII, СПБ-М.-Л. 1841-1963; Повість временних літ, ч. 1-2, М.-Л. 1950; Сибірські літописі, СПБ, 1907; Шахматов А. A. Огляд рус. літописнихсклепінь XIV-XVI ст. М.-Л. 1938; Присілків М. Д. Історія рус. літописання XI-XV ст. Л. 1940; Лихачов Д. С. Рус. літописі і їх культурно-історичного. значення, М.-Л. 1947; Нариси історії іст. науки в СРСР, т. I, М. 1 955.