Як науки про старість і старіння
Реабілітації громадян похилого і старечого віку
· Основні поняття геронтології
Найбільш часто використовуваним показником старіння суспільства є частка людей старшого віку в його структурі, (цей показник виражається у відсотках). Зазвичай демографічне старіння вимірюється за методикою, запропонованою Е.Россетом і за шкалою ООН, наведеної нижче:
Демографічна класифікація по ООН (1959 рік)
(Для осіб у віці 65 років і старше):
1. До 4% осіб старше 65 років -молодих населення;
2. Від 4 до 7% - зріле населення;
3. Більше 7% - старе населення.
В останнє десятиліття виникла необхідність виділення і ще однієї фази - глибокої демографічної старості, про яку можна говорити в тому випадку, коли частка людей у віці 60 років і старше перевищує 15%. З огляду на дані, наведені вище, можна зробити висновок, що Україна досягла цього стану.
Виділяються наступні причини старіння населення:
1. Підвищення середньої тривалості майбутнього життя;
2. Зниження смертності в старших вікових групах;
3. Зниження народжуваності (основна причина старіння населення).
Основні поняття геронтології як науки про старість і стареніі.Геронтологія- наука про старість і старіння. Вона вивчає процеси старіння з общебиологических позицій, а також досліджує суть старості та вплив її настання на людину і суспільство. Необхідно строго розрізняти поняття старості і старіння.
Старость- закономірно настає заключний період вікового індивідуального розвитку.
Старіння руйнівний процес, який протікає в результаті наростаючого з віком шкідливої дії зовнішніх і внутрішніх факторів і веде до недостатності фізіологічних функцій організму.
Для розвитку старіння характерна гетерохронность - відмінність в часі настання старіння окремих органів і тканин. Гетеротопность- неоднакова вираженість процесу старіння для різних органів і для різних структур одного і того ж органу.
В ході еволюції поряд зі старінням виник процес, стабілізуючий життєдіяльність організму, підвищує його надійність, спрямований на попередження пошкодження живих систем з віком і збільшення тривалості життя іменований вітаукт.
У 1963 році в Києві на семінарі геронтологів і ВООЗ билапрінята следующаяхронобіологія, тобто вікова періодизація:
Молодий вік 18 - 44 роки
Середній вік 45 - 59 років
Похилий вік 60 - 74 роки
Старечий вік 75 - 90 років
Довголіття старше 90 років
· Індивідуальні переживання літній особистості;
· Місцем жінці похилого особистості в суспільстві;
Конкретизація цих напрямків проявляється у вивченні більш приватних проблем.
· Особи похилого віку, які живуть самотньо;
· Старі дружин-Київщини, самотні і вдови;
· Ізольовано живуть престару-круглі;
· Особи похилого віку, які страждають важки-лимі захворюваннями або фізичними вадами;
· Особи у віці 80-90 років і старше.
Фактори ризику, що ведуть до розвитку дезадаптації:
· Схильність впливів-ствию навколишнього середовища,
· Велика чутливість до психоло-гическим впливів,
· Часто погані житлові умови,
· Безліч патогенетичних порушень,
· Спе-ціфічность проявів хвороби,
· Швидке погіршення загально-го стану при відсутності лікування,
· Висока частота ослож-нений,
· Необхідність підтримуючої допомоги протягом тривалого часу.
Розглядаючи реабілітацію як дія по усуненню обмежень життєдіяльності, слід виділити основні параметри функціонування літніх:
· Психічний і фізичний стан,
Цілі геріатричної реабілітації (реактив-вації, ресоціалізації, реінтеграції та духовного обновле-ня):
· Відновлення активної повсякденному житті в своєму середовищі;
· Вихід зі стану ізоляції, викликаного дли-тельной хворобою і повноцінної участі в нормального життя;
· Відновлення здатності адекватно визначати життя-ву мету, переосмислити моральні цінності;
· Мож-ливість (в тому числі за допомогою церкви) підготуватися до завершення свого життєвого шляху.
У геронтології процес реабілітації безпосередньо пов'язаний із середовищем перебування індивіда, і тому індивіду-альна програма реабілітації буде неефективною, якщо не реабілітувати оточення.
Реабілітація - складний індивіду-ний процес, завдання якого:
· Збереження функціонування основних систем жит-незабезпечення шляхом постійного підтримуючого лікування;
· Виведення літньої людини з психічною деп-Рессо;
· Запобігання переходу порушень здоров'я в інвалідність;
· Підтрим-жание або відновлення втраченої еко-номічного незалежності;
· Відновлення здатності до адекватних возможнос-тям трудової діяльності.
· Інформація для літніх людей про що розвиваються внут-ренних процесах при старінні, про джерела соці-альної підтримки та ін .;
· Життєвий стиль літніх людей - пропаганда фізичної активності, правильного харчування в пізньому віці, подолання сидячого способу життя;
· Область полегшення страждань людей похилого, поліпшення стану, доповнення функцій;
· Поліпшення здібностей до самодопомоги шляхом переда-чі необхідних знань в області самоспостереження для раннього виявлення захворювання і застосування прийомів самодопомоги.
Результати геронтологічного догляду:
· Ус-пешню управління змінами, наступаючими в пізньому періоді життя,
· Набуття нових навичок і ролей, нових відносин і здібностей, жит-наних установок.
1. Характеристика осіб старших вікових груп, що знаходяться в будинках-інтернатах:
• переважання громадян похилого віку (56,9%).
• важкий стан здоров'я (в середньому у кожного мешканця виявлено понад 7 хвороб);
• обмежена здатність до самообслуговування (недієздатні і частково себе обслуговують);
• обмежена здатність до пересування;
• зміна психіки, які проявляються в порушеннях пам'яті, в розладах уваги (відволікання, нестійкість), в уповільненні темпу думки-них процесів, в порушеннях емоційної сфери, в зниженні здатності до хронологічної та пространствен-ної орієнтуванні, в порушеннях моторики;
• зміни особистості, характерні для похилого віку; виявлені полярні, що контрастують риси.
2. Характеристика середовища, умов проживання в будинках-інтернатах. Навіть в високо організованих установах не вдається уникнути особливостей середовища:
· Обмежені можливості зайнятості;
· Монотонний спосіб життя;
· Обмеженість життєвого простору;
· Недолік побутового комфорту;
· Психологічна несумісність проживають;
· Залежність від оточуючих;
· Формальне ставлення персоналу.
Обидві групи обставин відображають особливості медико-со-ціальної реабілітації осіб похилого віку в будинках-інтернатах.
Початковий період проживання літніх людей в будинку-інтернаті складається з трьох основних етапів:
- надходження і перебування в приймально-карантинному відділенні,
- розселення на постійне місце проживання,
- період перших шести місяців проживання.
• надходження пов'язано зі станом здоров'я;
• надходження пов'язано з конфліктною ситуацією в се-мье;
• надходження пов'язано з бажанням зберегти незави-ності від найближчого родинного оточення.
Перші 3 4 тижні перебування в будинку-інтернаті, пов'язані з пере-водом на постійне місце проживання, найбільш важкі для літніх людей. У цей період у 70% з них легко виникають простудні захворювання, загострення має-ся хронічної патології. Емоційний стан харак-теризують появою почуття безвиході походячи-ного.
З приймально-карантинного відділення особи старших воз-рости належним потрапляти в спокійну, добре організованої-ванну середу адаптаційного впливу, яка фор-мируется спільними зусиллями фахівців:
Через 6 місяців перебування в будинку-інтернаті перед літніми людьми постає проблема остаточного рі-ня: проживати в будинку-інтернаті постійно або повернути-ся до звичного оточення. Основні причини невдоволення:
погана орга-нізація життя в будинку-інтернаті,
неможливість проведення пів-ноценного дозвілля,
неуважне, фор-мальное ставлення персоналу,
несприятливий психо-логічний клімат.
Спілкування людей похилого віку в будинку-інтернаті носить пасивний, ситуативний характер, коло об-щення літніх людей обмежений персоналом та особами, що проживають в будинку-інтернаті.
· Визначення індивідуальних способів дій по вирішенню конфліктних ситуацій;
· Вироблення індивідуальних психокорекційних під-ходів;
· Допомогу в формуванні нового життєвого стерео-типу;
· Підтримання активних стратегій пристосування;
· Формування адекватних установок на середу;
· Зняття негативних емоційних переживань;
· Групова психокорекційна робота.
Індивідуальна психотерапевтична робота повинна бути спрямована на формування нового життєвого сте-реотіпа, зміна оціночних характеристик, зняття емо-нального напруги. Число занять визначається ін-дивидуально.
Групова психокорекційна робота повинна прово-диться з використанням дискусійних груп, груп об-щення, тренінгу умінь, релаксаційних груп.
· Відповідальний за проведення,
У зв'язку з цим при організації способу життя, зайнято сті літніх людей в будинках-інтернатах доцільно сме-стить акценти, рекомендувати терапію рухом, праце-вої зайнятістю, використання методів лікувальної фізкультури, вважати це альтернативою "спокою", тривалого сидіння на диванах, кріслах. Тільки рух з урахуванням соматичного стану дозволить попередити, полегшити, а може бути, і позбутися від старечих недуг, почув-ствовать радість буття.
При підході до вирішення питань зайнятості громадян похилого і старечого віку в будинках-інтернатах важливим положенням є необхідність диференціації контингенту, в основу якої покладено здатність до со-ціальної активності. Відповідно до цього критерію ви-делено п'ять груп.
По відношенню до осіб похилого віку, знаходячи-щимся в будинках-інтернатах, рекомендовано введення диф-ференцірованних реабілітаційних режимів:
• режим суспільно-трудової зайнятості спрямований на підтримку особистої активності літніх людей, спо-собствует реалізації їхніх інтересів, знань, установок, потреби в спілкуванні і т. Д .;
• лікувально-який активує режим спрямований на підтрим-жание корисних навичок і умінь, на пожвавлення спілкування та збереження побутової адаптації;
• лікувально-охоронний режим сприяє збереженні-рівняно функціональних здібностей, підтриманню фізкабінет-ологіческіх функцій.
Всі технічні засоби та обладнання в будинках-ін-Тернат використовуються в двох напрямках:
• кошти для самих користувачів з метою реабілі-тації, відновлення (компенсації) функцій і щодо відповідності-но незалежного існування;
• засоби та обладнання, які використовуються для побутово-вого обслуговування та медичного догляду, що полегшують працю персоналу.
Перша група засобів, що мають істинно реабілітаційне призначення, включає:
· Спеціальні пристрої, спрямовані на самосто-ятельное виконання санітарно-гігієнічних і побутових навичок;
· Кошти, що полегшують пересування;
· Кошти, що сприяють участі у трудовій діяль-ності;
· Предмети, необхідні для спілкування;
· Кошти, що забезпечують проведення дозвілля.