Оскільки кримські татари після завоювання Криму російськими військами більше не представляли військової уг-троянди для Російської імперії, Катерина II вирішила, що збереження на кордонах Кримського ханства Запорізької Січі втратило будь-який сенс. Були й інші причини, підштовхували царизм до ліквідації запорізької воль-ниці. Так як у володіннях запорожців кріпосне пра-во було відсутнє, сюди постійно стікалися селяни кре-пісні селяни; знаходили тут притулок і бунтарі - гайдамаки з Правобережної України і учасники вос-Стань 1773-1774 рр. під проводом Омеляна Пугачова. До економічних чинників, що прискорило раз-гон Січі, слід віднести прагнення царської влади привласнити собі багаті землі Півдня України, які за-порожци традиційно вважали своєю власністю.
Розуміючи, що чинити опір безглуздо, Запоріз-ці погодилися капітулювати. На наступний день із січових сховищ вивезли боєприпаси, клейноди, знаме-на, матеріальні цінності й архів запорізької військо-вої канцелярії. Майже всі будівлі, крім фортіфіка-ций, були зруйновані.
Визвольна війна українського народу 1648-54
Визвольна війна українського народу 1648-54
Літ .: Голобуцький В. А. Визвольна війна українського народу під керівництвом Хмельницького (1648-1654 рр.), М. 1954; його ж, Дипломатична історія визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. К. 1962; Документи про Визвольну війну українського народу 1648-1654 рр. К. тисяча дев'ятсот шістьдесят п'ять.
Причини і наслідки Гайдамаччини, Коліївщини і опришківського руху на Правобережжі
Після гетьманом Івана Мазепи Правобережна Україна опинилася ізольованою від Гетьманщини. До цього прямувала політика Росії і Польщі. Польські магнати, які переважно походили з давніх українських родів (Вишневецькі, Потоцькі, Чорторийські, Любомирські та інші), розширювали свої володіння і намагалися захопити в свої руки управління всім життям країни. Протистояти цьому процесу було нікому. Українська знати і шляхта були переважно полонізовані, православна церква зосередилася на чисто церковних справах, і тільки Греко-католицька Церква на західноукраїнських землях стала єдиним центром українського життя.
Коліївщина - найвідоміший виступ гайдамаків 1768 року. Основний його силою було селянство. Це повстання спричинили кілька факторів:
По-перше, в південній Київщині, де зародилася Коліївщина, селяни довше користувалися свободою від панських повинностей (ця територія була заселена пізніше інших частин Правобережжя).
По-друге, панське господарство переживало складні часи перенесення зерновий ринків через Балтики до Чорного моря.
По-третє, значний вплив на селян мала близькість вільного Запоріжжя.
По-четверте, на півдні Київщини загострилися релігійні суперечності.
На оборону Православної Церкви стала російська цариця Катерина II. Саме тоді польська шляхта, вороже налаштована до Росії, організувала конфедерацію в м Барі (містечко на Вінниччині). У цей момент гайдамаки підняли повстання, розраховуючи на російську допомогу. Відомими гайдамацькими ватажками стали Максим Залізняк та Іван Гонта. Отримавши Умань, вони вчинили жорстоку різанину панів, євреїв, католицького духовенства. Гайдамака набрав великих розмірів, але організувати повстанців в одну армію не пощастило. З іншого боку, Росія не виправдала надій. Генерал Кречетніков, йдучи на допомогу повсталим, спочатку ніби виявляв прихильність до них, але потім за завданням Катерини II наказав заарештувати ватажків і віддати їх польському судові. Гонта піддалися тортурам і покарані смертю, а Залізняка засланий до Сибіру.
Опришківство - визвольний рух в Галичині, який почався вже в XVI столітті і був викликаний посиленням експлуатації селянства і національного гніту. Опришки використовували методи партизанської боротьби, діяли невеликими загонами, користувалися масовою підтримкою населення. Найбільшого розмаху опришківський рух набрав у 30-ті - 40-ті роки XVIII століття під керівництвом Олекси Довбуша (загинув 1745 г.). Згодом опришківський рух очолювали І. Бойчук, В. Баюрак, П. Орфенюк.
Отже, опришківство було невід'ємною течією національно-визвольного руху всього народу, підточувало підвалини кріпосницького ладу, мало антипольське, антішляхетське напрямки.
Посилення визвольної боротьби народних мас на Правобережжі та західноукраїнських землях. Семен Палій
Помітна роль в організації та формуванні полків належала Семену Пилиповичу Гурко (Палія). Родом з Лівобережної України, він деякий час перебував на Запоріжжі. Брав активну участь в походах козаків проти Кримського ханства і султанської Туреччини, виявляв особистий героїзм. Ставши фастівським полковником, Семен Палій зі своїми соратниками і найближчими помічниками Самуїлом Івановичем (Самусем), Андрієм абазини, Захаром Іскрою очолив визвольний рух на Правобережній Україні.
Козацькі полки звільнили більшу територію Київщини і Поділля. В руках повстанців перебували міста-фортеці Фастів, Корсунь, Брацлав, Богуслав. Семен Палій прагнув возз'єднати Правобережну Україну з Росією. Протягом 80-90-х років XVII ст. він не раз звертався до царського уряду з проханням прийняти козацькі полки до складу Російської держави. Однак царський уряд, боячись ускладнення відносин з шляхетською Польщею і султанської Туреччиною, пропонувало С.Палія зі своїми полками спершу перейти в Запорізьку Січ, а пізніше на Лівобережну Україну.
Гостра і напружена антифеодальна боротьба відбувалася на західноукраїнських землях. Протягом 50-70-х років спалахували народні повстання в Долинському старостві, а через деякий час в Дрогобицькому та Жидачівському повітах в Прикарпатті. Але найгострішою формою боротьби народних мас краю залишалося рух опришків. Ховаючись в важкодоступних Карпатських горах, опришки робили успішні напади на польську шляхту і католицьке духовенство, наганяли страх на місцевих багатіїв. Кількість загонів опришків з року в рік збільшувалася, більш організованими і сміливими ставали їх дії. Протягом 70-х років в Коломийському повіті діяв загін уславленого опришківського ватажка Бордюк, який протягом декількох років громив місцеву шляхту. Майже шість років тривала боротьба народних месників Івана Винника та Василя Гліба. Перелякана шляхта залишала свої маєтки і шукала захисту за стінами г