2 Загальні принципи використання лікарських рослин
Список використаної літератури
«Ніщо не може бути помилковим, як отбрасиватьпрошедшее, що служило для досягнення справжнього».
2ОБЩІЙ ПРИНЦИПИ ІСПОЛЬЗОВАНІЯЛЕКАРСТВЕННИХ РОСЛИН
В основі принципу системності і ієрархії лежить положення про цілісність організму, єдність його з навколишнім середовищем. І в адаптивних, і в патологічних реакціях беруть участь практично всі системи організму. З урахуванням цього повинні здійснюватися регулюють і лікувальні впливу. Зокрема, в якості одного з компонентів терапії необхідно використовувати препарати загальнозміцнюючий типу дії (адаптогени групи жень-шеня, полівітамінні рослини). Далі за принципом ієрархії слід рекомендувати (за показаннями):
а) кошти специфічного лікування;
б) кошти «очищає», антитоксичної терапії (сечогінні, жовчогінні, відхаркувальні, проносні, регулятори обміну речовин);
в) рослинні засоби симптоматичного характеру за показаннями;
г) лікарську їжу, тобто овочеві, круп'яні, фруктові і ягідні рослини відповідного типу дії.
Багато рослин мають широкий спектр терапевтичної дії, тобто по суті є полівалентними. Це дозволяє вибирати і рекомендувати для лікування рослинні препарати, які найбільше підходять даному конкретному хворому, виходячи з характеру його захворювання і вираженості супутніх патологічних процесів.
Це можливо як для окремих рослин, так і їх комбінацій. Подібний підхід особливо важливий при проведенні реабілітаційної, протирецидивної та профілактичної фітотерапії, коли виникає необхідність в комбінації специфічних і неспецифічних компонентів. Саме відповідно до цього принципу рослинні препарати, корисні в лікуванні виразкової хвороби, розділені на групи по запропонованим механізмам дії і в певній мірі за ієрархією. Індивідуалізація лікування з урахуванням особливостей конкретного організму, умов його життя, характеру захворювання складають основу принципу адекватності фітотерапії. Цілком достатній арсенал рослинних засобів з однотипним характером ефектів, хоча і розрізняються по спектру терапевтичної дії. При реалізації принципу адекватності можливе використання наступних варіантів:
б) індивідуальний підбір засобів рослинного походження серед цілого ряду однотипних. Найбільш істотне значення цей варіант має при амбулаторному лікуванні хронічних захворювань (не виключаючи елементів першого варіанта). Суть його полягає в тому, що хворий, випробувавши на собі кілька рослин із запропонованого списку протягом 2-3 тижнів кожне окремо, вибирає 3-4 найбільш підходящих для нього особисто, найбільш ефективних (хоча б за принципом «подобається не подобається», що має також важливе значення), застосування яких не супроводжується якимись або не бажаними чи неприємними наслідками. Це будуть препарати для тривалого індивідуального лікування (і профілактики) конкретного хворого. При цьому бажано враховувати і вже неодноразово висловлюється думка, що рослини місця проживання хворого часто більш ефективні, ніж рослини з більш віддалених місць. У терапії виразкової хвороби індивідуальний підбір найбільш підходящих фітопрепаратів має досить істотне значення.
Принцип безперервності терапії. Значну частину захворювань нашого часу становлять хронічні хвороби, які потребують тривалого, нерідко багаторічного і найчастіше безперервного лікування. Мягкодействующей, нетоксичні комплексні рослинні препарати є найбільш підходящими для цих цілей, в тому числі і для підтримуючої терапії між курсами основного лікування. При цьому необхідно враховувати наступне положення. Хоча для рослинних препаратів це явище і менш характерно, все ж звикання до них можливо. Тому виникає необхідність в процесі тривалої безперервної терапії періодично міняти препарати з рослин, принаймні через 1-2 місяці. Найбільш раціонально це робити серед тих індивідуально підібраних фітопрепаратів, які виявилися найбільш підходящими, найбільш ефективними: місяць - одна рослина, місяць - інше, місяць - третя, і весь цикл можна повторювати. З огляду на характер патологічних процесів при виразковій хворобі, застосування цього принципу строго обов'язково.
Тимчасової принцип - використання біорітмологіческіх характеристик як у функціонуванні організму, так і в ефективності ліків. В даний час відома більш висока терапевтична ефективність гормональних препаратів (глюкокортикоидного типу дії), бронходилятаторов - в ранковий час, стимуляторів центральної нервової системи - в денний час, наркотичних, снодійних, заспокійливих, транквілізаторів, антибіотиків, серцево-судинних засобів - у вечірній час, діуретиків - в другій половині дня.
Відомі приклади і сезонних коливань в ефективності рослин. Зокрема, адаптогени (женьшень, левзея, елеутерокок, золотий корінь і інші) не рекомендується призначати влітку, в жарку пору, глюкокорті-коіди більш ефективні у весняний час, а снодійні - в осінній і зимовий періоди.
Принцип «від простого до складного». При початкових ознаках захворювання зазвичай призначаються харчові рослини, загальнозміцнююча терапія. При більш вираженому характері патологічного процесу додаються інші лікарські рослини. При подальшому поширенні і тяжких хвороби вони комбінуються зі специфічними сильнодіючими засобами і методами лікування, включаючи і хірургічне.
Принцип малих і середніх доз. Проведені дослідження показують, що комплексні рослинні препарати (у вигляді настоїв, відварів, настоянок, екстрактів) в малих і середніх дозах виявляють виразний фармако-терапевтичний ефект, а при використанні їх у великих дозах ефект може змінитися на протилежний. Грань між великими і середніми дозами досить індивідуальна. Тому рекомендовані в наступному розділі дозування фітопрепаратів слід розглядати як максимальні терапевтичні. Починати лікування необхідно з більш низьких доз, що становлять 1/5 - 1/3 від описаних нижче. Якщо має місце достатній ефект (що може визначитися в ряді випадків не раніше, ніж через 2-3 тижні застосування), то такі дози треба взяти за основу. При недостатньому терапевтичному ефекті дози слід підвищити до рівня рекомендованих. Якщо і в цьому випадку лікувальну дію у рослини не виявляється, то його слід замінити іншим. При появі будь-яких небажаного ефекту необхідно дозу рослини зменшити в 2-3 рази, а при що зберігаються негативні явища - скасувати зовсім і призначити інший фітопрепарат. При такому підборі доз загальна тривалість застосування одного рослинного засобу не повинна перевищувати 1, 5-2 місяці. При зміні препаратів необхідно забезпечити безперервність терапії.
По-перше, бажано комбінувати засоби з різним типом дії відповідно до принципу №2 (див.вище). Причому комбінування може полягати не тільки в змішуванні рослин в єдиній лікарської - формі, але і в застосуванні декількох рослин в різному добовому режимі, з урахуванням циркадианного біоритму. По-друге, істотним є питання про дозах рослин, що входять в комбінацію.
Можна рекомендувати таке положення. При складанні суміші з двох рослинних компонентів кожен береться в половинній дозі, суміш з трьох компонентів - по 1/3 кожне, з чотирьох - по 1/4, і так далі. З огляду на, що дози окремих рослин різні, то і кількість трав в суміші буде різним, змінюватися в залежності від кількості компонентів. Не виключаються й інші критерії складання сумішей рослин, засновані на превалювання тих чи інших симптомів захворювання, звідси і превалювання того чи іншого компонента. Рекомендовані в літературі суміші лікарських рослин і готові препарати з них підбираються індивідуально так само, як і окремі рослини.
Деякі заходи при використанні лікарських рослин.
а) При перших ознаках непереносимості необхідно знизити дозу препарату, а якщо це не допомагає - скасувати його і замінити іншим, близьким за дією.
б) Рослинна сировина необхідно здобувати тільки в аптеках, ні в якому разі - у приватних осіб (особливо це стосується рослин, у яких використовується підземна частина).
в) Самостійно можна заготовлювати тільки ті види лікарської рослинної сировини, які добре відомі що збирає і які значно відрізняються від інших, супутніх їм у природі (наприклад, кульбаба, пустирник, кровохлебка і т.п.).
г) Чи не збирати лікарські рослини в межах міста або населеного пункту з високорозвиненою промисловістю, поблизу великих автострад, залізничних колій і сільськогосподарських угідь (не ближче 50-100 метрів від них).
Список використаних джерел
1. Радянський енциклопедичний словник.
2. Короткий енциклопедичний словник.
3. Енциклопедія Казахської РСР, том II.