Гомельська обласна спец-іалізірованная клінічна лікарня не випадково в своїй назві містить слово «спе-зованих». Тут є відділення якщо не унікальні в своєму роді, то точно одні з небагатьох в республіці.
ХВОРІ НИРКИ НЕ ВИРОК
Всього чверть століття тому в Гомельській області не було жодного спеціалізовано-го відділення нефрології. Хоча пацієнтів із захворюваннями по-чек було не менше, ніж сей-годину. Всі вони проходили тера-певтіческое лікування в різних лікарнях міста. Не було в регіоні і відділення гемоді-лізу. Кілька апаратів ис-кусственной нирки були раз-кидають по різним хворим-цям міста і області. Так що Андрію Ворущенко, в 1988-му році очолив істота-вавшего тоді тільки на папері відділення, довелося, що на-ни опиняються, збирати необхід-майо обладнання з миру по нитці. І не тільки встанов-вать у знову відкрився, від-ділення життєво важливі для багатьох хворих апарати, а й підбирати кваліфіковані кадри, навчати їх, впроваджувати бо-леї двадцяти методик лікування ниркових захворювань. Адже до тих пір методи екстракорпо-ральной терапії (штучної вен-ного очищення крові від шкоди-них речовин) на Гомельщині не застосовувалися ніде.
У використанні двох з них гомельські нефрологи досі залишаються не тільки ПІО-нерамі, а й єдиними практикуючими фахівця-ми на всьому пострадянському про- просторі. Це так званий ціклерний діаліз, позволя ющий хворому без звертання-ня в спеціалізоване ме-дицинская установа прово-дить складну процедуру, під-тримувати його організм в працездатному стані. «Діаліз вдома» - так між-ду собою називають цю уні-Кальне методику лікарі і їх пацієнти. Крім того, Андрій Ворущенко по праву пишається наявними в лікарні аппа-ратом підтримки печінки.
Очолюючи нефрологіче-ське відділення ось уже третій десяток років, Андрій Ворущен-ко, проте, переконаний: його хворі не повинні вмирати від своєї хвороби. Колись у таких пацієнтів був толь-ко один вихід - трансплан-тація нирки. Чекати якої доводилося інколи роками. Та й робилася ця дорога-ящая операція тільки в одній зі столичних клінік. Тепер Гомельчани немає потреби їхати за тридев'ять земель: пересадку нирки цілком можна зробити в нашому РНПЦ. Тільки з початку цього року тут провели 24 та-ких операції.
Освоїли гомельські вра-чи і методику проведення так званого перитониальной-го діалізу. Хворому з почеч-ної недостатністю в брюш-ву порожнину імплантується спеціальний катетер, і тому залишається лише оригінали але періодично міняти фізрозчин.
Нещодавно в Гомельському цін-тре мікрохірургії ока, кото-рий діє при ГОСКБ, зро-лали операцію з видалення катаракти одному пенсіонеру, колишньому лікаря-офтальмолога. По її закінченні він заявив, що отримав справжнє задовольнив ширення. І не тільки як спе-ціалістів, високо оцінивши про-професіоналізм нині практику-чих лікарів, а й як паці-ент. «Швидко, безболісно, якісно!» - таким було його резюме.
А були ж часи, вспо-минает головний позаштатний офтальмолог області Владі-світ Котович, дев'ять років воз-очолюваних відповідне відділення лікарні, коли так-же найменша операція на оці вимагала серйозного хірурги-чеського втручання. Прихо-дилось і очей різати, і шви на-кладивает. Тепер замість раз-різу досить невеликого проколу, тверді штучної вен-ні кришталики давно вже за-менени на більш ефективні і безпечні еластичні.
Кілька років тому гомельські офтальмологи освоїли нові види високотехноло-гічної операцій. Усувають наслідки відшарування сітчастої-ки очі, змінюють зір при захворюванні на цукровий Діабі-те, фізичних травм раз-особистої ступеня тяжкості. Проте не дивлячись на, здавалося б, до автоматизму відпрацьований-ний і перевірений на прак-тику алгоритм лікування раз-особистих очних захворювань, офтальмологів іноді прихо-диться йти на ризик.
До сих пір Володимиру Оле-говічу пам'ятний пацієнт, кото-рому три рази пересаджували рогівку ока, і все безрезуль-татно - не приживаються. Род-ственник, та й сам пацієнт, вже змирилися з думкою, що чоловік до кінця днів своїх буде пересуватися, тримаючись за руку дружини. Лише Воло-димир Котович і його колеги не бажали поступатися хвороби. Ризикнули, зробили четверту операцію, після якої чоловік-чину різко пішов на поправку. Зараз він пересувається без сторонньої допомоги.
Тепер гомельські офталь-Молога вирішують іншу, гораз-до більш складну, по їх мені-нию, завдання. Вони мріють придбати обладнання, яке дозволило б їм виконувати лазерну корекцію дально-пильність і короткозорості. За-ка, на жаль, це єдина не-доступна їм методика ліку-ня очних хвороб.
HAL-RAR - ПІДВОДЬСЯ І ЙДИ
Захворювання прямої і обо-дочной кишки зустрічаються не так уже й рідко, але говорити про них вголос в суспільстві якось не прийнято. Лише в єдність-ном на всю область відділенні проктології і колоректальний хірургії, яке очолює Ігор Лопатин, це постоян-ва тема для розмов. Робо-тануть тут хірурги, маю-щие лише вищі і перші ка-Тегор і стаж роботи від 20 до 40 (!) Років, в стані на найвищому рівні виконувати всі операції, аж до видалення доброякісних і злока-кількісний пухлин товстої кишки, а також реконструктивно-відновлювальні опе-рації.
Всього місяць тому гомельські проктологи ввели в практику так звану HAL-RAR методику при ліку-ванні геморою. Якщо не вдаватися-ся в специфічні детально-сти, суть її в тому, що операції по його видаленню, до цього весь-ма хворобливі і з продовж-них реабілітаційним періодом, перестали бути та-ковимі. Як не без гумору по-ясняет Ігор Дмитрович, «се-годні прооперували, завтра виписали, післязавтра на ра-боту». Правда, додає док-тор, цей метод дієвий, ес-ли хвороба не перейшла в важки-білу ступінь.
Доводиться лікарям відділі-ня проктології ГОСКБ ви-конувати і операції, пов'язані з лікуванням рідкісних і, що найсумніше, спадкових за-болевания. Таких, наприклад, як сімейний дифузний по-ліоз товстої кишки. Якщо вчасно не розпізнати дані це ковар-ве захворювання і не вжити екстрених заходів хірургічн-ського втручання, множе недержавні поліпи в цьому жит-ненно важливому органі можуть стати причиною летального результату. Адже навіть після опе-рації, що займає неяк-до годин, людина залишається ін-Валід, вимушеним все життя користуватися калопрі-yoмніком. Тільки з початку цього року самим Ігорем Лопатіним і його колегами проведено три подібних операції.
До речі кажучи, співробітники відділення пишаються тим, що головний лікар лікарні Степан Крот за фахом теж є лікарем-проктологом. Причому до цих пір практику-ющим. Погодьтеся, що оперують ющий головний лікар лікарні не таке часте явище в оте-кількісний охороні здоров'я.
Ні, це не предупрежде-ня, а звернення, якщо хоти-ті, благання до всіх дорослих. Його актуальність, особливо з початком літніх канікул, почи-Знаєш розуміти після відвідуючи-ня єдиного в області та другого в республіці дитячого офтальмологічного відділі-ня, також розташованого на території колишньої хімзавод-ської лікарні. За словами ис-нують обов'язки закла-дме Валентини Гусєвої, з початку літа в відділенні ле-чення проходять близько шести-десяти дітей від року до 16 років. Більшість отримали травми органів зору. Є пацієнти зі справжніми «бойовими рана-ми» від пластмасових кульок, якими малюки стріляють один в одного, граючи «в войнуш-ку». Ці легковагі кульки не так нешкідливі, як можуть здатися на перший погляд, переконана Валентина Степанов-на. Трапляється, при їх попада-ванні відбувається відшарування сет-чатку очі. Але бувають в прак-тику дитячих офтальмологів і зовсім вже из ряда вон виходячи щие випадки.
Зараз у відділенні знаходить-ся однорічний хлопчик з Рогу-чёва, через безглузду випадковість і батьківського недогляду оком наткнувся на ку-хонний ніж. Природно, ря-будинок з малятком невідлучно де-картає мати. Яка до сих пір картає себе за необачний-ність. І одночасно безмірний-но вдячна лікарям, які, за її словами, зробили насто-ящее диво, зберігши мальчиш-ке зір.
А ось іншому малюкові по-щастило менше. Чотирирічний карапуз допомагав бабусі викати-пивать цибулю на грядці. Робив це за допомогою ножа, лезо ко-торого несподівано зламалося. Так нещасного і доставили в операційну з уламком ж-леза в зіниці ...
У відділенні за хлопцями наглядають чотири лікаря і вихователь, не рахуючи НЕ-скількох санітарок і Медсен-стер. Найдивовижніше, що за два тижні, які в середовищ-ньому діти знаходяться в лікарні, вони до того звикають до мед-персоналу, що згодом не хочуть розлучатися. Ще б пак, адже до їхніх послуг тут і ігро-вая майданчик, і кімната з на-стольним іграми, і фахівців-лу кабінети з но-Веші обладнанням. Як по секрету сказала Корреспон-денту одна жвава дівчинка, тут їй все подобається, але до-ма все-таки краще. Якщо ис-ходити з твердження, що вустами дитини глаголить исти-на, то, напевно, до цього «се-Крет» можуть приєднатися всі пацієнти цієї унікальної лікарні.
Олександр Євсеєнко, фото В'ячеслава КОЛОМІЙЦА, «Радянський район».