Differences in pronunciation
Differences of spelling
The reform in the English spelling for American English was introduced by the famous American lexicographer Noah Webster who published his first dictionary in 1806. Those of his proposals which were adopted in the English spelling are as follows:
a) the delition of the letter «u» in words ending in «our», e.g. honor, favor;
b) the delition of the second consonant in words with double consonants, e.g. traveler, wagon,
c) the replacement of «re» by «er» in words of French origin, e.g. theater, center,
d) the delition of unpronounced endings in words of Romanic origin, e.g.
e) the replacement of «ce» by «se» in words of Romanic origin, e.g. defense, offense,
d) delition of unpronounced endings in native words, e.g. tho, thro.
In American English we have r-coloured fully articulated vowels, in the combinations: ar, er, ir, or, ur, our etc. In BE the sound [o] corresponds to the AE [^], e.g. «Not». In BE before fricatives and combinations with fricatives «a» is pronounced as [a:], in AE it is pronounced [æ] E.g. class, dance, answer, fast etc.
There are some differences in the position of the stress:
add`ress adress la`boratory `laboratory
re`cess `recess re`search` research
in`quiry `inquiry ex`cess` excess
Some words in BE and AE have different pronunciation, e.g.
[ `Fju: tail /] [` fju: t # 601; l] [ `dousail] [dos # 601; l
[Kla: k] [klærk [ `fig # 601;] [ 'figyer]
But these differences in pronunciation do not prevent Englishmen and American from communicating with each other easily and can not serve as a proof that British and American are different languages.
Лексикологія вивчає лексичний склад мови; сов-ть слів сучасної мови як позначення предметів, понять, явищ.
Лексикологія - розділ мовознавства, що вивчає сукупність слів сучасної мови (словниковий склад), що позначають явища, предмети, поняття.
Збагачення словникового складу. Чи відбувається випадання слів (історизм: зник предмет - зникло поняття).
Збагачення словникового складу мови. Два способи поповнення словникового складу: 1) кількісний - запозичення і утворення нових слів; 2) якісний - придбання словом нових стилістичних відтінків.
Розділи лексикології. лексикографія (вивчає словники), Семасіологія (вивчає значення слова), етимологія (про слово, походження слова).
Лексикологія: приватна і загальна.
Загальна: напрямок у вивченні лексики різних мов і виявлення загальних закономірностей це лексики як системи; на основі спостережень такого роду робляться загальнотеоретичні висновки. Приватна: розглядає специфіку кожного окремого мови. Англійська лексикологія вважається приватною, тому що є вивчення особливостей сучасного англ. мови.
Приватна: історична і описова.
Історична: розглядає походження і розвиток сл. складу визна. мови. Описова: вивчає лексику на даному істор. етапі її розвитку в усьому її своєрідності, отл, її від лексики інших мов.
- Загальна лексикологія (загальні закономірності);
- Порівняльна лексикологія (словниковий склад в зіставленні з іншими мовами);
- Практична лексикологія (опис даних, необхідних для практичного вивчення мов):
- Теоретична лексикологія (філологічне оволодіння мовою).
- Синхронічний лексикологія (вивчає певну систему одночасно існуючих лексичних одиниць сучасної мови, «що відноситься до одного часу»);
- Діахронічна лексикологія (вивчає лексичний склад в процесі його історичного розвитку, «зміна в часі»).
Основний словниковий фонд мови.
Сущ-ет стійке ядро в словниковому складі англ. мови. Він включає ту частину, к-я складає лекс. основу мови. Він теж піддається зміни, але більш повільно.
Поповнення слів. складу відбувається активніше, ніж зменшення.
Слова, що становлять осн. словниковий фонд, хар-ся кількома рисами. За своїм змістом вони висловлюють життєво необхідні поняття, сохр-е свою актуальність оч. довго. По відношенню до стілістіч. забарвленням - нейтральні, употр-ся широко в будь-якому стилі; загальнонародні; хар-ся стійкістю.
Групи слів, що входять з осн. слів. фонд: займенники, службові слова, числівники, терміни спорідненості. найменування частин тіла, предмети окр. природи, найменування жител і предметів домашнього ужитку, дієслова (виробництв. д-ть людини і осн. життєві потреби), прикметники (основні якості), запозичені слова (кіт-е сущ-ли в англ. яз. кілька століть і позначають життєво необхідні поняття, исп-ся як база для утворення нових слів в англ. мові).
Осн. слів. фонд етимологічно неоднорідний.
Скандинавські запозичення (they, till, sky, skin, fellow, in, low, wrong, ill, take, want, husband, root).
Франц. запозичення (mountain, soldier, chair, river, pleasure, dress, decide).
Лат. (Wall, cup, street, butter, box).
Слово (лексема) - типовий мовної знак, що володіє планом змісту і планом вираження і виконує номінативну (називну) функцію.
Слово може входити в певні синонімічні і антонімічні ряди. Причому слово співвідноситься лише зі словом тієї ж частини мови (to do, to make, to create, to accomplish або clever - stupid, clumsy).
Важливим видом системоутворюючих зв'язків у лексиці є відносини словотвірні (можливість виробництва одного слова од іншого: конверсія, аффіксація, дезаффіксація, основосложеніе, компресія тощо.)
Існує ще синтагматический, або асоціативний вид зв'язків, коли кожне слово має в мові своїх «звичних» партнерів, і саме дані поєднання в першу чергу приходять в голову тому, хто говорить.
Положення слова в лексичній системі визначається приналежністю до певного граматичному класу. Це також пов'язано з його синтаксичним поведінкою, тобто з його функціями в висловлюванні (сущ. - ознака предмета, гл. - ознака дії і т.д.).
Всі перераховані види зв'язку, в які слово входить з іншими словами, знаходять своє відображення і закріплення в словниках (перекладні, двомовні, тлумачні, етимологічні, словники синонімів (антонімів), словники неологізмів, граматичні словники, словники сполучуваності, фразеологічні словники та ін.) .
У словотворчих словниках лексеми розташовані гніздами, тобто групами, об'єднаними спільним коренем або основою.
У частотних словниках лексеми розташовуються по порядку спадання частоти вживання в мові. Тут на першому місці опиняться сполучники, прийменники, займенники.
Якщо мова в цілому відображає дійсність, то слово окремо називає предмет. річ, людина, тварина, властивість, відношення, дія. Мова не просто відображає світ, але при цьому його переломлює, тобто по-своєму перетворює. Слова не просто називають предмети, але роблять це у відповідності зі своєю внутрішньою, мовної логікою.
Між словом і предметом немає однозначної відповідності. Мова як би накладає на дійсність свою рамку. Своєрідність мовної класифікації світу полягає, перш за все, в тому, що в кожній мові слова по-своєму розподіляються, закріплюються за предметами. Самобутність мови виявляється і в тому, що він може взагалі не помічати тих чи інших явищ, тобто не давати назви до.-л. фрагментами дійсності: fingers, hand, leg, ear.
Ще одним фактором, що визначає значення слова, є поняття - елементарна розумова одиниця, яка утворюється комбінацією істотних ознак, що виділяються у класу предметів. Серед деякого ряду предметів найбільшими шансами на позначення словом володіє ті, які виділилися в суспільній свідомості, сформувалися як окремі поняття: father, mother - stepfather, stepmother, son, daughter - stepson, stepdaughter. Також поряд з поняттями «brother», «sister» існують поняття «an elderly brother» і «an elderly sister». Це пов'язано з певним сімейним укладом, з обов'язки і правами кожного члена сім'ї.
Предмет і поняття - два взаємодіючих фактори, що визначають лексичне значення => «предмет - поняття - слово».
Третім фактором є мовна система. Саме освіту понять спирається на мовні одиниці. Наприклад, в англомовному свідомості є єдине поняття «mother and father» і є відповідне слова «parents». Однак для поняття «brother and sister» немає спеціального назви.
Слово виникає і функціонує в мові виключно «на внутрішньомовних підставах» - при тому, що ні предмета, ні поняття за ним не варто. Мова виявляється тут як би самодостатнім і незалежним від об'єктивної дійсності. Сюди, зокрема, відносяться слова-паразити, що засмічують нашу мову: well, say, so. Коли хто говорить нечего сказать, вони служать імітацією процесу спілкування. Крім того, вони відіграють роль своєрідного мастила. Коли нормальні слова підбираються говорить з працею, слівця на кшталт ... покликані заповнювати які утворюються порожнечі. У будь-якому випадку це ще одне підтвердження ролі мови у виникненні слова і формуванні його лексичного значення.
Предмет - поняття - мовна система лежать в основі еволюційних процесів в лексиці. Говорячи про мінливість мовного знака, ми маємо на увазі зсув в його плані змісту. Це означає, що у слова було одне значення, стало іншим. І зміна значення слова, і виникнення нових слів і відмирання старих слів обумовлені присутністю в лексичному значенні ті ж трьох компонентів: предметного, понятійного і власне мовного.
Зокрема, неологізми виникають, коли в об'єктивної дійсності виникає нова реалія і, коли ця реалія стає значущою.
Догляд слів з мови прийнято зводити до трьом випадкам: 1) коли назва відмирає в зв'язку з відмиранням самого предмета (історизм); 2) коли стара назва витісняється новим (архаїзми); 3) коли в свідомості суспільства дане поняття зливається з іншим поняттям (нотіолізми).