Не віриться, що бували такі часи, коли предки наші не лаялися. Як же не лаятись, якщо життя в своєму розпорядженні. До речі, робили це не так бідно, як тепер. Красиво, з душею. Мова був багатшим, слів використовували більше. Нині лінгвісти кажуть, що тенденція до спрощення мови простежується повсюдно. Стосується це і лайок, і слів, що виражають негативні оціночні судження.
Гуляку на Русі могли назвати блудяшкой. Це мужика. А бабу гулящу - тетёшкой. А якщо тетёхой. то це вже про огрядну, загузасткую (товсту). Про надмірно цікавого в Московській і Ярославській губерніях говорили - глазопялка. Пліткарку називали вяжіхвосткой або сувохой, трезвонніцей, чіхвосткой, скулдижніцей, Щелкунов, мутніцей, плетуньей, наговорщіцей, Баламутки, язичницею, колотиркой ... Іншими словами, якщо народу не подобалося якесь явище, то і лайливими словами воно обростало швидко. У Вологодській губернії грубого людини могли назвати Басалаєв. тобто тим, хто красиво лается (від слів баса - "краса", "витонченість" і "гавкіт").
Багато лайливі слова, які ми вживаємо сьогодні, були в ходу і раніше. Наприклад, одне з найпоширеніших лайок - дурень. Правда, до певного часу слово це образливим не вважалося. До XVII століття зустрічалося навіть в якості імені. Та й прізвища на кшталт Дуров, Дурнів сьогодні не рідкість. Вікіпедія каже, що остання походить від чоловічого імені Дурень, спочатку на Русі дається дитині з магічно-охоронної метою. Словник скаже, що слово "дурень" утворено від давньоруського прикметника "дурий" ( "дурний"), яке прийшло до нас з індоєвропейських мов (в грецькому thouros - "дикий", в давньопруське durai - "дико"). Але версія про захист від духів набагато цікавіше. Вважалося, дитяче, несправжнє ім'я може захистити маленького людини від чортів (у слов'ян - підземних духів, тих, хто живе за межею). А коли малюк підростав, років в десять-дванадцять йому давалося даний доросле ім'я.
Нерідко дитячі імена утворювали від числівників, сім'ї адже великими були. Ось і називали діточок Первак, Вторак, Третяк. А іноді просто Другак, від слова "інший", наступний. Негативне значення слово отримало тільки в XVII столітті. Так що, можливо, що знаменитий герой російських народних казок Іван-дурень - людина цілком собі з царем в голові, просто наймолодший син у родині. До речі, традиція обережний імен зустрічається не тільки у слов'ян, але і у багатьох інших народів Росії. Чукчі, наприклад, до цих пір іноді змінюють ім'я своїй дитині, якщо той часто хворіє. Раніше вважалося, що якщо духи всерйоз вирішили погубити малюка, то кращий засіб збити їх зі шляху - дати людині нове ім'я. А старе забрати. Ніби як немає більше тієї людини, а цей - зовсім інший, новий. Буряти, керуючись тими ж приблизно міркуваннями, теж могли змінити ім'я, якщо людину постійно переслідували невдачі.
Приклади можна наводити нескінченно, слів і справді багато. Але при всьому цьому різноманітті вони не здаються агресивними. По всьому виходить, що і лаялися-то раніше якось добрішими. Так що і тут нам є чому повчитися у предків.