РОСТ ЧИСЛА МІСТ
Археологічні дослідження та матеріали дають наочне представ-ня про збільшення числа міст. Якщо в попередній період у Пд-ном Казахстані існували 30 містах. то тепер їх кількість віз-росло до 37. Важливо відзначити, що якщо письмові джерела предшест-вующего часу називають лише 6 міст, то тепер - 33. Це означає не тільки велику обізнаність історичної та географічної чи-ратури про цей район, а й про зростанні значимості міст, широко вклю-чавшіхся в систему економічних і культурних зв'язків Сходу.
Відбувається зростання території міст. Площа рабад Отрара збільшилася до 170 га, тоді як раніше вона не перевищувала 5-7 га. Звичайно, ці цифри не можуть вважатися остаточними до широких розкопок, але беззаперечний факт, що в зазначених межах рабади сформувалися саме в IX-XII ст. Якщо раніше загальна площа більшості городищ невідомий-ну за винятком тих, верхні шари яких відносяться до VI-VIII ст. то тепер про розміри майже всіх пам'ятників є конкретні дані, які дозволяють розробити типологію пам'яток міської куль-тури Південного Казахстану.
До першої групи входять городища, площа яких складає більше 30 гектарів. Це Сайрам, Отрар-тобе, Шор-тобе (Караспан), куйрук-тобе, Сунак-Ата, Сауран, Джанкент, Джан-Кала, Кумкент. Ототожнення городищ першого класу дає наступну картину: городище Сайра соот-ветствует Іспіджаб, Шор-тобе (Караспан I) ототожнюється з Усбанікетом, Отрар-тобе - з Отрар, куйрук-тобе - з Кедер, Чуй-тобе - з Шавгар, Джан-Кала - з Джанкентом, Сунак-Ата - з Сигнак, СЮТ-кент - з Сюткендом. Всі ці міста за даними письмових джерел, крім Саурана і Сюткент, були столицями округів, а Іспіджаб - головним містом всього Південного Казахстану; Янгикент був столицею гузов, а Дженд і Сигнак в XII - поч. XIII століть служили центрами кипчак-ських володінь. Городища першої групи є залишками центрів об-ластей, окремих володінь або просто великими містами.
Найбільш численні городища третьої групи. Частина з них ото-ждествляется з містами письмових джерел: Шарап-хана - з Газ Гирд, Булак-Ковал - з Манкент, Тамди - з Берукетом, Казатлик з Будухкетом. Ця група пам'яток - залишки невеликих міст, місто-ков. Такі ж, як Тамтадж, Абаржадж, «станція на Барскаубе», швидше за все, треба вважати караван-сараями.
У Південно-Західному Семиріччі число міст, відомих в джерелах, збільшилася до 26. Додаток міст відбулося за рахунок Таласської долини, де оформилися в міста Джікіль, Балу, Шельджи, Такабкет, Куль, Кенджек. Виникла велика кількість Торткул - 36.
Площі центральних руїн городищ залишилися колишніми, зате бо-леї щільною стає забудова всередині довгих стін, де формуються ділянки з правильним плануванням садиб, звернених житловими масиву-ми один до одного і дворами. Таке планування збереглася і простежуючи-ється в топографії городищ Актобе Степнінское, Толекское і Стрітенська, мало порушених сучасними будівельними роботами.
Типологія городшц, складена для раннього середньовіччя, збереженні-вується. До групи середніх міст потрапляють Текабкет і Сус (городища Актобе таласские і Чалдовар), а також Кенджак-Сенгір (Шарвашлик) і Шельджи.
У Чуйської долині на перше місце, на роль столиці, виходить місто Баласагун. Він формується в X-XII ст. як ханська ставка 1. Однак, в основі його лежить городище більш раннього часу. Поряд зі «старі-ми» городищами тут з'являється близько чотирьох десятків Торткул, інтерпретованих як ставки, фортеці та землеробські поселенні-ня 2. Поява такого великого числа нових городищ в Таласської і Чуйської долинах свідчить про розвиток осілості і міського життя в районі.
Аналіз кількісних даних по Торткул Північно-Східного Се-міречья і, в першу чергу, зіставлення їх площ дозволяють виокрем-лити три групи пам'ятників.
В першу включені Антонівське, Дунгене, Чилік; до другої групи - Талгар, Сумбе, Акмола; до третьої віднесені городища Алмати, Лавар, Капал, Баяули, Актів, Арасан і всі інші.
До першої групи увійшли городища площею понад 30 га. Ці пам'ятні-ки багатошарові, товщина культурних нашарувань досягає 2-3 м і більше. При розкопках на городищах виявлено різноманітна кераміка, скло, монети, ремісничі майстерні і виробничі шлаки, сві-детельствам про розвиток тут ремесел і торгівлі. Деякі з цих городищ ототожнюються з конкретними містами: Антонові до г - з Ка яликом, Дунгене - з Іки-Огуз. Найбільшим з них було Антонов-ське, зіставляти з Каяликом, столицею карлукского джабгу. Тортку-ли, що становлять першу групу, є великими містами і століч-центрами. Площа міст другої групи становить від 10 до 30 га. Тут відзначено наявність ремесел, знайдені імпортні вироби. Це міста середнього розміру.
Городища третьої групи мають площу менше 10 га. Забудова таких городищ вивчена при широких розкопках городища Жаксилик. Для них характерно розташування житла біля стін зсередини, наявність вну г ен ^ його дво-ра. Цю групу Ілійського городищ можна вважати сільськими поселеннями колишніх кочівників і напівкочівників. Деякі з них могли бути ка-Рава-сараями. Виділяються кілька городищ з двох або навіть трьох ук-репленій, розташованих неподалік один від одного, - Сариджас, Біже і Айна-Булак. Для них характерно розташування на перетині доріг, які повторюють напрям середньовічних.
Осіле і міська культура в цей період просувається в централь-ні та східні регіони Казахстану. З'являються поселення на Заході Казахстану. Так, в Центральному Казахстані, в долинах Нури, Кенгіра і Джезди, в передгір'ях Утутау виявлені десятки Торткул, розкопки яких свідчать про їх адміністративному, ремісничо-торговому і сільськогосподарському характері 6.