КУЛЬТУРА МОВИ, 1) вла-де-ня нор-ма-ми чи-ті-ра-тур-но-го язи-ка в його уст-ної і пись-мен-ної фор-ме, а так-же розумі- ня іс-поль-зо-вать ви-ра-зи-тель-ні середовищ ст ва язи-ка в со-від-вет-ст-вії з це-ля-ми і з-дер-жа-ні- ням ре-чи. 2) Про-ласть язи-ко-зна-ня, за-ні-травня-щая-ся про-бле-ма-ми нор-ма-ли-за-ції ре-чи і раз-ра-ба-ти- ваю-щая ре-ко-мен-да-ції по шу-поль-зо-ва-нию язи-ка.
У К. р. цін-траль-ним яв-ля-ет-ся по-ня-тя нор-ми язи-ко-вий. З-від-вет-ст-вен-но за-да-ча К. р. як лин-гвіс-тич. дис-ци-п-ли-ни - изу-че-ня об'єк-ек-тив-них язи-ко-вих норм на всіх рівнях-нях язи-ка і ко-ді-фі-ка-ція цих норм (т . е. за-кре-п-ле-ня їх в сло-варях і спра-валь-ні-ках). По-прос про нор-ма-тив-но-сті мож-ні-ка-ет, ко-ли є ви-бор з двох або бо-леї ва-ри-ан-тов, ка-ж-дий з до- то-яких до-ста-точ-но годину-то-тен в замазку-се. т. е. в ре-чи но-си-ті-лей язи-ка. У ба-тьох слу-ча-ях пра-віль-ним вва-та-ет-ся толь-ко один з ва-ри-ан-тов. Напр. суч. ор-фо-епіч. нор-ма при-зна-ет пра-віль-ним уда-ре-ня «включить» і не-пра-віль-ним - «включить»; пра-Віль-ний вва-та-ет-ся фор-ма «кла-дуть» і не-пра-Віль-ний - «ло-жут»; пра-віль-но «під-черк-нуть важ-ність мо-мен-ту» і не-пра-віль-но - «під-черк-нуть про важ-но-сті мо-мен-ту». Од-на-ко б-ва-ють слу-чаї, ко-ли нор-ма-тив-ни-ми при-зна-ють-ся обидва ва-ри-ан-ту (напр. «Про-нарýженіе» і «про-на-ружéніе») або при пред-поч-ти-тель але сті од-но-го ва-ри-ан-та до-пус-ти-мим вва-та-ет-ся дру-гой (при пред-поч-ти-тель але сті «чёр-ний ко-фе» в суч. спра-валь-ні-ках зви-но при-зна-ет-ся до-пус-ти-мим і « чёр-ве ко-фе »).
Літ. нор-ма НЕ яв-ля-ет-ся НЕ-з-мен-ної. Так, в 19 ст. у русявий. яз. нор-ма-тив-ним при-зна-ва-лось управ-ле-ня «змі-рить ся, змі-ре-ня пе-ред че м» (пор. нор-ма-тив-ве «при- мі-рить ся, при-мі-ре-ня з че м »). В суч. язи-ке при-зна-ють-ся нор-ма-тив-ними 2 ва-ри-ан-ту уп-рав-ле-ня гла-го-ла «змі-рить ся» ( «змі-ріть- ся пе-ред че м »і« засоби масової інформації-рить ся з че м »), од-на-ко« змі-ре-ня пе-ред че м »ос-та-ет-ся один-ст-вен- але мож-ли-вим.
Ви-бір засобів ви-ра-же-ня дол-дружин со-від-вет-ст-во-вать сі-туа-ції ис-поль-зо-ва-ня язи-ка. Для не-ко-то-яких когось му-ні-ка-тив-них сфер, при-над-ле-жа-ють пись-мен-ної, а так-же ора-тор-ської ре-чи. су ще ст-ву-ють спе-Циа-ли-зір. раз-но-вид-но-сті язи-ка - функ-ціо-наль-ні сти-ли. ко-то-які ха-рак-те-ри-зу-ють-ся свої-ми осо-би-ми нор-ма-ми. Нор-ми по-ладі-ня на-уч. тек-ста від-ли-ча-ють-ся від норм на-пі-са-ня офіц. до-ку-мен-тів, і К. р. пред-по-ла-га-ет розумі-ня в не-про-хо-ді-мих слу-ча-ях сле-до-ва ти-від-вет-ст-ву-щим нор-мам. Іс-сле-до-ва-ня раз-го-злодій-ної ре-чи по-ка-за-ли, що вона име-ет свої осо-бие нор-ми, ко-то-які від-ли-ча -ють-ся від норм як пись-мен-ної, так і ора-тор-ської ре-чи, опи-сан-них в сло-ва-рях і грам-ма-ти-ках. Од-но з са-мих важ-них від-ли-чий про-сто-ре-чия від літ. язи-ка з-сто-ит в тому, що воно не ма-ет функ-ціо-наль-них раз-но-вид-но-стей, так що но-си-тель про-сто-ре-чия в усіх сі-туа-ци-ях го-во-рить оди-на-ко-во.
К. р. вклю-ча-ет так-же сле-до-ва-ня нор-мам ре-че-по-го ці-ці-ту. ко-то-які вчи-ти-ва-ють мн. поза-лін-гвіс-тич. фак-то-ри (воз-раст навчаючи-ст-ні-ков ре-че-по-го ак-та. сте-пень офі-ци-аль-но-сті про-ще-ня і т. п.) . Сю-да від-но-сит-ся ис-поль-зо-ва-ня при-ня-тих в дан-ном про ще ст-ве об-ра-ще-ний до со-бе-сивий-ні ку, ре-че-вих фор-мул при при-вет-ст-вії, про-ща-ванні, ви-ра-же-ванні прось-б, по-про-са, бла-го-дар-но -сті, з-ві-ні-ня, по-здоровий-ле-ня і т. д. по-до-баю-чих об-ра-ще-ний до со-бе-сивий-ні-ку, име- но-ва-ний третину-их осіб, а так-же сле-до-ва-ня нор-мам про-ще-ня в не-ко-то-яких спец. кому-му-ні-ка-тив-них си-туа-ци-ях (ці-кет ті-ле-фон-но-го раз-го-во-ра, де-ло-по-го пись-ма, цер-ков-ний ці-кет і т. д.). Кро-ме то-го, ці-ка об-ще-ня в нор-маль-ний когось му-ні-ка-тив-си-туа-ції не по-зво-ля-ет ис-поль-зо -вать гру-бие, бран-ні ви-ра-же-ня, сквер-но-сло-віє, вага-ти раз-го-злодій «на по-ви-шен-них то-нах». При ши-ро-ком по-ні-ма-ванні К. р. до неї від-но-сит-ся так-же сле-до-ва-ня мак-си-мам нор-маль-но-го ре-че-по-го об-ще-ня: сле-ду-ет го -По-рить по су ще ст-ву, через бе-гать НЕ-по-нят-них, за-пу-тан-них ви-ра-же-ний, що не де-лать НЕ-обос-но -Вань-них ут-вер-жде-ний. Тут К. р. сми-ка-ет-ся з лін-гвіс-тич. праг-ма-ти-кою.
Од-на-ко да-ж будів-гое со-блю-де-ня всіх язи-ко-вих і кому-му-ні-ка-тив-них норм не забезпе-пе-чи-ва-ет дос-ти -же-ня ж-гавкоті-мо-го когось му-ні-ка-тив-но-го еф-ФЕК-та. Ізу-че-ня спо-со-бов по-ладі-ня ре-чи, по-зво-ляю щих мак-си-маль-но еф-ФЕК-тив-но мож-дей-ст-во-вать на ад-ре-са-та, сблі-жа-ет К. р. як лин-гвіс-тич. дис-ци-п-ли-ну з ри-то-ри-кою. «Тео-ри-їй ар-гу-мен-та-ції», сти-ли-сти-кою і тео-ри-їй дис-курей-са.
Прак-тич. при-ло-же-ня К. р. як лин-гвіс-тич. дис-ци-п-ли-ни-сто-ит не тіль-ко в нор-ма-ли-за-ції ре-чи і ко-ді-фі-ка-ції норм літ. язи-ка, але і в ви-ра-бот-ке язи-ко-вий по-лі-ти-ки з ме-тою ак-тив-но-го мож-дей-ст вія на язи-ко-ву про-вин. прак-ти-ку.
К. р. як осо-бая об-ласть язи-ко-зна-ня скла-ди-ва-лась по-сте-пен-но. Са-мо по-ня-тя «К. р. »ис-поль-зу-ет-ся пре-ім. в вітч. язи-ко-зна-ванні. У близ-кому зна-че-ванні (пре-ім. В за-ру-беж-ної лин-гвіс-ти-ці) іно-гда упо-т-реб-ля-ет-ся тер-мін «язи- ко-вая куль-ту-ра », або« куль-ту-ра язи-ка ». У ча-ст-но-сті, імен-но цей тер-мін ис-поль-зо-вал-ся в тру-дах пред-ста-ви-ті-лей Пражила-ської лин-гвіс-ти-че-ської шко-ли. в ко-то-яких би-ли на-ме-че-ни осн. по-ня-ку К. р. як лин-гвіс-тич. дис-ци-п-ли-ни і осн. прин-ци-пи ство-на-тель-ний нор-ма-ли-за-ції язи-ка.
Ос-но-ви нор-ма-тив-ної грам-ма-ти-ки і сти-ли-сти-ки рус. яз. за-ло-же-ни М. В. Ло-мо-но-со-вим. Важ-ную роль в нор-ма-ли-за-тор-ської дея тель але сті сиг-ра-чи пра-цю-ти В. І. Чер-ни-шё-ва. Як і сле 1917 року, ко-ли в про-вин. дея тель ность б-ли по-лу-че-ни лю-ді, що не вла-дів-шие літ. язи-ком, з-збе-ні-ня літ. нор-ми ста-ло осо-бен-но ак-ту-аль-ним, і це по-ви-си-ло ін-те-рес лин-гвіс-тов до про-бле-мам К. р. і на-уч. нор-ма-ли-за-ції. Чи не ос-ла-бе-ва-ет ін-те-рес до по-про-сам К. р. і нор-ма-ли-за-тор-ська діяль-тель-ність лин-гвіс-тов і в по-слід-неї де-ся-ти-ле-тя 20 в. і на поч. 21 в. При цьому все біль-шиї вни-ма-ня уде-ля-ет-ся кому-му-ні-ка-тив-но-му когось по-нен-ту К. р. а са-мо по-ня-тя «К. р. »вво-дить-ся в бо-леї ши-ро-кий кон-текст і рас-гля-ри-ва-ет-ся як частина бо-леї ши-ро-ких по-ня-тий: ре- че-вої куль-ту-ри і куль-ту-ри об-ще-ня.
З кін. 20 в. кон-ціп-ція К. р. вклю-ча-ет в се-бе пред-став-ле-ня про за-ко-но-мер-но-стях через ме-ні-ня язи-ко-вий кон-ціп-туа-ли-за- ції (див. Кон-цепт) мі-ра і про взаємо-мо-зв'язку ме-ж-ду со-ци-аль-ни-ми, куль-тур-ни-ми і язи-ко-ви-ми про- цес-са-ми. Ана-ліз язи-ко-вий си-туа-ції в Рос-ці кін. 20 - поч. 21 ст. по-ка-зал, що мно-Гії яв-ле-ня, годину-то вос-прі-ні-травні-мі як сни-ж-ня ре-чо-вої куль-ту-ри або так-же «пір -ча язи-ка »(на-пливу іно-язичіє-них за-ім-ст-во-ва-ний, рас-ши-ре-ня сфе-ри упот-дит-ле-ня слів з уго-лов- но-го жар-го-на. годину-тич-ве сня-тя та-бу на упот-дит-ле-ня гру-Бих ви-ра-же-ний і сквер-но-сло-вия і ін.) , но-сят сис-тем-ний ха-рак-тер. Вони у мно-гом обу-слів-ле-ни сдви-га-ми в вос-прі-ятіі мі-ра і через ме-ні-ня-ми сис-те-ми цін-но-стей, від-ра -жён-ної в язи-ке.