Ви помітили, як активно останнім часом закриваються великі комерційно банки? «Росенергобанк», «Татфондбанка», «Югра» майже одномоментно позбулися ліцензій. Але з ними, втім, як і з іншими банками, після позбавлення ліцензій починають відбуватися дивні речі. Так чомусь навіть ті гроші, які ще залишалися у них на рахунках, поступово зникають в невідомому, в усякому разі деяким вкладникам, напрямку. Так, наприклад, в «Югрі» уповноважені банки з досить дивною швидкістю почали раптом роздавати гроші вкладникам взятого під контроль банку. Тільки один з п'яти уповноважених банків і тільки за один день встиг роздати 10 млрд рублів. Що ж ховається за такою швидкістю?
У тому, що уповноважені банки, на жаль, не стільки шукають гроші для порятунку проблемних банків, скільки їх звідти вилучає, легко переконатися на прикладі іншого великого банку - «Татфондбанка». Нещодавно з'ясувалося, що в його капіталі невідомими зроблена гігантська діра в на 96,7 млрд рублів, загальна сума боргів становить 189,7 мільярда, а більш-менш ліквідних активів нараховується не більше ніж на вісім мільярдів рублів. Причому розмір цих активів весь час зменшується, тому що позичальники банку примудряються домагатися в судах відстрочок по виплатах, скасування застав і інших пільг, зовсім не передбачених їх кредитними договорами.
Здавалося б - Агентство зі страхування вкладів має такі рішення опротестовувати, і всіма силами повертати на банківські рахунки роздані гроші. Але немає - ніяких таких помітних рухів на сьогоднішній день, на жаль, не спостерігається. У всякому разі, з тими банками, ситуацію в яких мені вдалося вивчити. Ось показова історія одного з кредитів «Татфондбанка», наочно показує, як банки банкрутують, державні гроші кудись випаровуються, а імпортозаміщення - пробуксовує.
Питається, що це за організації такі - «Завод з виробництва синтетичних миючих засобів» і ПАТ «Нефіс Косметікс», яким потопаючий банк в останній момент видає кредит, за розмірами можна порівняти з усіма своїми ліквідними активами? Напевно, зараз, в умовах економічних санкцій власне виробництво миючих засобів замість імпортних буде дуже корисним, думав я, починаючи з'ясовувати подробиці. І тут виявилися вражаючі факти, що показують, що корупціонерам і любителям розпилів ніякі санкції і жодні президентські програми імпортозаміщення перешкодити не в силах.
Спочатку - про завод. Насправді ніякого такого заводу немає, є тільки офіс №107 в будинку 152 по вулиці Габдулли Тукая в місті Казані. Якщо вірити офіційному сайту компанії «Нефіс Косметікс», «Завод з виробництва СМС» розташований у них прямо в будівлі штаб-квартири. Цікаво, правда?
Тоді ж крісло директора зайняв якийсь Юрій Ляшенко, незабаром перетворився в єдиного засновника компанії. Статутний капітал при цьому стрімко виріс з 10 тисяч до 50 млн рублів. Повинно бути, пан Ляшенко дуже багата людина? Судячи з відкритими джерелами, це колишній акціонер «Нефіс», який брав участь в деяких проектах, пов'язаних з топ-менеджментом компанії. Тобто практично довірена особа і особа, наближена до керівництва «Нефіс».
Варто зазначити, що до початку «заводського» періоду своєї біографії Ляшенко промишляв в основному гральним бізнесом, організувавши аж 11 різноманітних ТОВ. Причому три з них до цих пір знаходяться в «чорному списку» ЦБ РФ. Ну і як приємне доповнення - Юрій Ляшенко проходив відповідачем в 14 судових справах, пов'язаних з невиконанням зобов'язань, в декількох російських судах. І ось цей дуже цікавий чоловік бере десь 50 мільйонів і вкладає їх в напівживе ТОВ, яка не мала на своєму балансі ніякого майна, кредитного навантаження і навіть просто оборотних коштів.
Чому «Татфондбанка» без всяких сумнівів видає великий кредит завсіднику судів і чорних списків? Куди дивилася служба безпеки? Як могло так статися, що єдиним забезпеченням позики повинен був стати завод, на будівництво якого ця позика видавався? Відповісти на всі ці питання повинні, напевно, спеціальні відомства, включаючи і прокуратуру, але зате тепер стає зрозуміло, куди в даному конкретному випадку поділися гроші «Татфондбанка», і чому його вкладникам ніяк не світить повернути собі свої згорілі разом з банком кошти. Якщо інвестувати в такі проекти, як на прибуток, але і на повернення кредитів розраховувати явно не доводиться.
Схоже, чиновники Мінпромторгу, які роздають субсидії, настільки ж нерозбірливі у виборі партнерів, як і їх колеги з «Татфондбанка». Чому ж дивуватися, коли мільярди, які виділяються з держбюджету на підтримку важливих інвестпроектів, безслідно випаровуються, не приносячи ніякого відчутного результату? Точніше, приносячи його цілком конкретним особам, але ніяк не державі і тим більше - не нам з вами.
У свою чергу «Нефіс» фактично розірвав договір поруки, через суд заблокувавши можливість стягнення або списання грошових коштів, а також накладення арешту на своє майно за платіжними документами «Татфондбанка» в рамках кредитного договору між банком і заводом з виробництва СМС, в якому сам « Нефіс »числиться поручителем.
Таким чином, багатомільярдний кредит просто поплив з рук Агентства зі страхування вкладів, до якого перейшло управління лопнули «Татфондбанка». І що дивно - ніякого протесту у АСВ ця обставина не викликало. Дивне байдужість, правда ж?
Складається враження, що ми спостерігаємо грандіозну схему з виведення з банку всіх цих мільярдів. «Нефіс» створює фірму-прокладку «Завод з виробництва СМС», банк робить вигляд, що не помічає сумнівних обставин і перераховує їй величезну суму, чиновники Мінпромторгу вливають в схему ще й бюджетні мільйони, суд перетворює кредит фактично в безповоротний, забороняючи стягувати по ньому кошти, АСВ вдає, що так і треба. Тепер організаторам залишилося тільки розпорошити кредитні гроші по офшорам і одноденок - і можна вважати справу завершеним. Очевидно, що подібні схеми за участю судів і банків не можуть обійтися без серйозного залучення адміністративного ресурсу.
Що ж виходить? Очевидно, подібні історії з невеликими варіаціями зустрічаються в російській практиці досить часто. Тому-то ми і спостерігаємо раз по раз, як великі, солідні кредитні організації перетворюються в полопані мильні бульбашки. Отже, система видачі кредитів і їх подальшого контролю потребує серйозного доопрацювання.
Не менш серйозна доробка потрібна і самій АСВ. Про яку ефективність цього державного агентства взагалі може йти мова, якщо воно примудрилося втратити майже мільярд рублів, розміщених на рахунках збанкрутілого в минулому році «Внешпромбанка»? Схоже, інструменти моніторингу фінансової безпеки і стабільності кредитних закладів, які використовуються АСВ, потрібно як мінімум заново перевірити на ефективність.
І ще один висновок з історії АСВ, «Татфондбанка», «Нефіс» та інших компаній - необхідність більш ретельної перевірки учасників субсидіарних програм, які претендують на бюджетні вливання. Державні кошти повинні йти на реальну підтримку інноваційних виробництв і великих інвестиційних проектів, а не в кишеню банкірам і чиновникам, що видає давно працюють виробничі потужності за надсучасні новобудови.
І особливо важливо покласти край цій корупційній вакханалії в умовах економічних санкцій. Президент Росії Володимир Путін неодноразово нагадував про ефективність фінансових вкладень в імпортозаміщення та необхідності впровадження пільг і стимулів для модернізації і створення нових промвиробництва.
«Ми не повинні створити такого механізму, який би вічно прикривав чиї то огріхи, неефективну роботу, або ще гірше - чиє то шахрайство. Держава не повинна бути спонсором такої некоректної роботи », - заявляв Путін, наприклад, на засіданні Держради з питань розвитку будівельного комплексу.