Жив в давні часи селянин, і було у нього три сини. Всі сили незвичайної. Старший розлюченого бика може приборкати, голими руками впіймати дикого кабана. Середній - краще за всіх на коні скаче. Молодший - хоч і рочків йому мало - намагається ні в чому від старших не відстати.
Село, де вони жили, на крутому березі стояла: раз у раз на неї морські розбійники нападали.
Трапилася одного разу біда: зник з гірської печери чарівний меч. Мечем цим чоловіки від піратів село рятували. Чи вийдуть на гору, змахнути мечем, блисне він - і вороги в страху біжать, покидавши зброю. І от не стало чарівного меча: його вороги з печери викрали. Прийшов тоді старший син до батька і каже:
- Хочу я, батько, меч наш чарівний повернути, у ворогів відібрати.
Сказав він так і відправився в шлях. День і ніч йшов, скільки річок і гір перейшов - і не скажеш. Коли дивиться - ущелині. В ущелині - будиночок з черепичним дахом. Увійшов юнак в ворота, а у дворі старець сидить, борода у нього сива, довга. Каже старець:
- Знав я, що ти прийдеш, коня крилатого приготував. Може він в день тисячу лі проскакати.
Сказав так старий, палицею об землю вдарив. В ту ж мить білий кінь з'явився: з кожного боку у нього по крилу.
- До чого гарний! - вигукнув юнак.
Скочив на коня, а кінь вихором вперед полетів. Обома руками вчепився юнак в гриву коня, того й гляди на землю впаде. Ударив його ногами в боки, кінь на диби замайорів, юнака скинув.
Підійшов старий до юнака і каже:
- Чи не впоратися тобі з крилатим конем. Повертайся краще додому.
Просить юнак, благає старого дозволити ще раз спробувати осідлати коня, але старий ні в яку.
Так і повернувся юнак в село.
Лає його батько:
- Я послав тебе за чарівним мечем, а ти ні з чим повернувся. Зганьбив мене! О горе! Горе!
Підійшов тут середній син до старого і каже:
- Дозволи мені відправитися за чарівним мечем!
- Вирушай, - мовив старий.
Сів середній син на коня, поскакав. На шляху то річки, то гори. Подолав їх юнак. Через три дні до печери дістався, де старець живе. Запитує старець:
- Ти хто і звідки йдеш?
- Я брат того юнака, що вчора у вас був, - відповідає середній брат.
- Нині пізно вже, заночуєш тут, а завтра за чарівним мечем підеш.
Вранці пташки юнака розбудили. Виглянув він у двір, а там кінь крилатий.
Весь золотом так і виблискує. Схопився юнак на коня, поскакав меч чарівний шукати. Доскакав до обриву на березі широкої річки, несподівано кінь зупинився, і вилетів юнак із сідла прямо в річку. Повернувся середній брат додому, голови від сорому не сміє підняти. Лає його батько:
- Геть з очей моїх, боягуз, бачити тебе не хочу!
Підійшов тут до батька молодший син і каже:
- Дозволи, батько, і мені спробувати щастя.
Сказав і до землі вклонився.
Відповів тоді батько:
- Старші брати і то вернулися ні з чим, де вже тобі, молодшому, меч роздобути? До того ж лише два дні до повного місяця!
- А я через тигрові ущелині поїду.
- Так адже туди відомі мисливці ходити не наважуються. Ні, не відпущу я тебе, - каже батько. Молодшого сина він більше старших любив.
- Відпусти! - просить хлопчик, а сам мало не плаче. - Бабуся, коли вмирала, карала чарівний меч відібрати у ворогів!
- Так і бути, - погодився батько. - Рушай. - І обняв свого улюбленця.
Попрощався хлопчик з односельцями, в шлях відправився. А шлях довгий і небезпечний. Пробирається хлопчик крізь гущавину, раптом дивиться - тигр в пошуках здобичі гарчить. Заліз хлопчик на дерево, глянув на тигра і думає: "На тигра я швидше, ніж на коні, доберуся!" Зістрибнув з дерева прямо на спину тигру.
І помчав його тигр до печери білобородого старця. Вмить домчав. Подивився старець на хлопчика і питає:
- Невже на тигра примчав?
- На тигра, - відповів хлопчик і каже: - Мені коня крилатого треба!
Тільки сказав - кінь тут як тут, землю копитом б'є.
- Ой, до чого гарний! - вигукнув хлопчик. Поплескав коня по гриві, підкови оглянув.
Сподобався старця хлопчик: і розумний і моторний. Зрадів він і сказав:
- Нарешті знайшовся у коня гідний господар!
Розповів старець хлопчикові, де меч чарівний шукати.
- Прощай же, шановний, - промовив хлопчик.
- Поспішай, - мовив у відповідь старий. - Завтра - повний місяць!
І помчав бистрокрилим кінь хлопчика до печери, де вороги меч заховали.
Дивиться хлопчик - попереду річка, широка та глибока. Забарився було кінь хід, а хлопчик його щосили ногами в боки вдарив. Перелетів кінь через річку, поскакав далі. Довго скакав. Ось і гора Куренсан - гора Дев'яти драконів. Спішився хлопчик. Підійшов обережно до печери, дивиться, а її кам'яна сова стереже - адже там меч чарівний захований. Згадав хлопчик, що йому старець карав. Взяв кілька крапель роси, сові на дзьоб накапав. Прокинулась сова від сну, золотий ключ впустила з дзьоба. Взяв його хлопчик, відкрив залізні двері, в печеру увійшов. Коштовне каміння виблискують - очам боляче. А серед каменів меч чарівний лежить. Взяв його хлопчик і каже:
- Ось воно, наше спасіння. - Поцілував хлопчик меч, сів на крилатого коня і поскакав додому.
А в цей час морські розбійники на село напали. Повернувся хлопчик - бій в самому розпалі. Змахнув він мечем, ворогів став трощити - тільки меч виблискує. Побігли чужинці з поля бою. А односельці стоять і дивляться, як безстрашно воює хлопчик. Тепер назавжди вороги були вигнані з рідного села. Підійшов хлопчик до батька, низько вклонився і каже:
- Батько! Тепер нам ніякі вороги не страшні! Ось він, чарівний меч, рятівник наш, візьми його!
- Ти відібрав у ворогів чарівний меч, цього не змогли зробити навіть твої старші брати. Відтепер ти і бережи його!
- Крилатий кінь та бажання назавжди позбавити народ наш від ворогів допомогли мені! - відповів хлопчик і знову вклонився батькові.
Так благородний хлопчик і меч чарівний приніс, і коня крилатого Чхоллима добув!
Переклад Вадима Пака