російська народна казка
У лісі в маленькій хатинці жили-були кіт да півень. Кот рано вранці вставав, на полювання ходив, а Петя-півник залишався будинок стерегти. Все в хатинці прибере, підлогу чисто подметёт, вскочет на жердинці, пісні співає і кота чекає.
Бігла мимо лисиця, почула, як півень пісні співає, захотілося їй півнячого м'яса спробувати. Ось вона сіла під віконце та й заспівала:
Петушок виглянув у віконце, а вона його - цап-царап - схопила і понесла. Петушок злякався, закричав:
- Несе мене лисиця за темні ліси, за високі гори. Котик-братик, виручи мене.
Кот недалеко був, почув, помчав за лисицею що було сил, відняв півника і поніс його додому.
На другий день збирається кіт на полювання і каже петушку:
- Дивись, Петя, чи не визирає у вікно, не слухай лисицю, а то вона тебе понесе, з'їсть і кісточок не залишить.
Пішов кіт, а Петя-півник в хатинці все прибрав, підлогу чисто підмів, скочив на жердинці - сидить, пісні співає, кота чекає. А лисиця вже тут як тут. Знову сіла під віконце і заспівала:
Петушок слухає і не визирає. Лисиця кинула в віконце жменю гороху. Петушок горох склював, а в вікно не визирає. Лисиця і говорить:
-Що це, Петя, який ти гордий став? Дивись, скільки у мене гороху. Петя виглянув, а лисиця його - цап-царап - схопила і понесла. Петушокіспугался, закричав:
- Несе мене лисиця за темні ліси, за високі гори. Котик-братик, виручи у мене.
Кот хоч далеко був, а почув півника. Погнався за лисицею що було духу, наздогнав її, забрав півника і приніс його додому. На третій день збирається кіт на полювання і каже:
- Я сьогодні далеко на полювання піду, і кричати будеш - не відповім. Не слухай лисицю, що не визирає у вікно.
Пішов кіт на полювання, а Петя-півник все в хатинці прибрав, підлогу чисто підмів, скочив на жердинці - сидить, пісні співає, кота чекає.
А лисиця знову тут як тут. Сидить під віконцем, пісеньку співає. А Петя-півник НЕ визирає. Лисиця і говорить:
- Бігла я по дорозі і бачила: мужики їхали, пшоно везли, один мішок худий був, все пшоно по дорозі розсипано, а підбирати нікому. З вікна видно, ось подивись.
Петушок повірив, виглянув, а вона його - цап-царап - схопила і понесла. Як півник ні плакав, як не кричав - не чув його кіт, і забрала лисиця півника до себе додому.
Приходить кіт додому, а півника-то немає. Погоревал, погоревал кіт - робити нічого. Треба йти виручати товариша, напевно, його лисиця потягла.
Пішов кіт на базар, купив там собі чоботи, синій каптан, капелюх з пером та музику - гуслі. Справжній музикант став.
Йде по лісі, побачив хатинку, а там лисиця грубку топить. Ось котя-коток встав на ганок, вдарив в струнушкі і заспівав:
Самою лисиці не можна від печі піти, а послати нікого. Ось і говорить вона петушку:
- Іди, Петя, подивись, хто мене кличе, та мерщій повертайся!
Петя-півник вискочив на віконце, а кіт схопив його та побіг додому з усієї сили.
З тих пір знову кіт да півень живуть разом, а лисиця вже більше до них не показується.