Одного разу йшов по дорозі кіт і дурив усіх, хто траплявся йому на очі. Зустрілися коту дві мавпочки.
В цей час мавпочки побачили осине гніздо на гілці великого дерева. Вони запитали кота:
- Слухай, кіт, що це за штука висить на дереві?
- О-о, це гонг мого дідуся.
- А голосно він звучить? - запитали мавпочки.
- Звичайно! - сказав кіт. - Якщо по ньому вдарити, вся країна почує його звук.
- Можна нам спробувати?
- О-о, ні, не можна, а то мій дідусь розсердиться, відповів кіт.
- Але ж його тут немає, - переконували кота мавпочки.
- Правильно, дідусі немає. Але він доручив мені охороняти гонг, щоб до нього ніхто не торкався.
- Ну дозволь нам вдарити по ньому хоч разочок. Нам так хочеться послухати, як він звучить.
- Ні, ні, не можна, а то сполошилися вся країна!
Але мавпочкам дуже хотілося вдарити в гонг. І вони знову стали просити кота:
- Ми тільки разок вдаримо, дозволь нам!
- Ну, якщо вже ви так наполягаєте, - погодився кіт, - ладно, вдарте. Але спочатку я піду звідси, а то дідусь на мене розгнівається. Якщо він дізнається, що я був тут і не заборонив вам торкатися до гонгу, мені потрапить за це.
- Добре, - зраділи мавпочки, - тікай швидше, а ми вдаримо по цьому гонгу.
- Гей-гей-гей! - крикнув, тікаючи, кіт. - Зачекайте, поки я не піду. Коли мене вже зовсім не буде видно, можете вдарити.
- Зачекайте ще! Не поспішайте! - кричав кіт. - Мене ще видно.
- Швидше! - кричали йому вслід мавпочки.
Коли кіт зник, мавпочки знайшли палицю і вдарили нею по осиного гнізда, яке висіло на гілці дерева.
Розлючені оси і справді загули, як великий гонг. Гніздо, заповнене осами, впало на землю. Мавпочки від подиву аж роти пороззявляли. Але ось цілий рій ос піднявся в повітря.
І що це? Оси почали люто жалити мавпочок в голови, в вуха, в спини, в шиї. Не тямлячи себе від болю, мавпочки кинулися бігти, але оси не відставали.
Побачивши ставок, мавпочки пірнули в нього з розгону. Їм довелося довго сидіти під водою, поки оси не полетіли.
Як тільки затихло вдалині гудіння осиного рою, мавпочки виринули з води.
Бачать, сидить на березі кіт, той самий, що обдурив їх. А кіт, чекаючи мавпочок, притулився до стовбура маленького кущика, на якому ріс червоний перець: стручки перцю вже дозріли.
Підійшли до кота мавпочки і запитують його:
- Слухай, кіт, що ти тут робиш?
- Тепер я сторожу сад мого дідуся, щоб ніхто не рвав фрукти.
- Що? Фрукти? А нам можна їх спробувати?
- Можна, тільки я спочатку піду. Якщо мій дідусь дізнається, що я дозволив вам це зробити, він розгнівається на мене.
Почекали мавпочки, поки кіт зник з очей, потім нарвали багато-багато стручкового червоного перцю, набили ними собі повні роти і стали жувати.
І раптом. немов пожежа почалася у них в роті! На очах у мавпочок виступили сльози, губи розпухли від червоного перцю.
А кіт був уже далеко.