ЩЕ МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ:
Поряд з тривалими за часом завданнями, які складають основу навчання живопису, студентам доводиться виконувати і короткострокові етюди. Етюд, вирішене в короткий термін (2-3 години), допомагає помітити в натурі і передати на полотні основні тональні і кольорові акценти, а це в свою чергу дуже важливо зберегти і в роботі над тривалим за-данием, так як на полотні великого розміру набагато важче передати взаємо-мосвязи мальовничих відносин, що відрізняють дану постановку.
Крім своєї допоміжної ролі у вирішенні ряду навчальних завдань, короткострокові етюди займають особливе місце в оволодінні технікою жи-вопісі. Робота над етюдами збагачує зображальні засоби худож-ника. Короткочасний етюд вимагає певної лаконічності в переда-че натури, узагальненої трактування форми, так як повинен показати найістотніше б зображеному людині. Робота над такими етюдами, про-водимо студентами самостійно в самих різних умовах (особливо при зборі матеріалу для композиції), розвиває спостережливість, гостро-ту очі, здатність чуйно сприймати колірні відносини в натурі.
Будь то тривала робота або короткостроковий етюд, студенту необ-обхідно направляти свою увагу на об'ємно-просторове сприйняття натури. Потрібно уникати плоского зображення (наприклад, при зображенні натури в профіль), яке не можна виправдати умовами освітлення. Короткостроковий етюд, виконаний засобами живопису, повинен зберегти ту переконливість колірних відносин, яка є в натурі.
Розглядаючи в музеях етюди видатних майстрів, ми часто восх-щаемся тією легкістю і свободою в живопису, яка властива тому чи іншому художнику. Але це далося майстру тільки великою практикою в жи-вопісі, завдяки якій купуються навички вільної передачі ха-рактер живої форми. Чи не впадаючи в манірність і наслідування, студенту, опановують живописом, також потрібно прагнути до впевненості і ви-разюче мазка, так як надмірно копітка, вимучені лист робить етюд сухим, неживим. Ніяк не можна розглядати швидкі етюди як відпочинок між тривалими постановками. Це веде до пухкості малюнка, до приблизності в передачі тональних і колірних відносин.
Працюючи над тривалої постановкою, студенти мають можливість вести роботу послідовно, роблячи підготовчий малюнок, подмале-вок, виявляючи форму і, нарешті, узагальнюючи деякі деталі. У кратковре-менном ж етюді немає можливості розмежувати всі ці завдання, а прихо-диться відразу, одночасно з малюнком, узагальнено ліпити форму тоном і кольором.
Короткострокові етюди фігури допомагають оволодінню визначені-ми технічними навичками в живопису.
Найбільше значення набувають різні етюди фігури в період збору натурного матеріалу до дипломної роботи в області живопису. До це-му часу студент вже повинен вільно володіти пензлем у швидкій пере-дачі на картоні або на полотні потрібного персонажа в короткий термін. Досягти цього можна лише постійною практикою.
Треба більше робити короткострокових етюдів в період літньої практики на природі, на виробництві і, нарешті, в домашніх умовах, зображуючи людей різних вікових груп, з різними характерними особливостями.
У стінах інституту, зокрема, малюнок і живопис дитячої фігури спеціально не вивчається, тому не можна упускати можливість практи-куватися самостійно в роботі над етюдами, наприклад, школярів.
У зображенні дітей потрібно уникати надуманості, солодкавості, розчулити-ня. Треба прагнути до передачі в етюді життєвості і простоти. Дуже цікавими і потрібними для композиційних робіт можуть бути етюди, що зображують школярів, зайнятих певним працею і під час від-нку.
В процесі навчання більшість навчальних постановок і домашніх за-Сейчас виконуються олійними фарбами. Крім виконання тривалих за часом завдань, студенти пишуть ескізи тривалих постановок, а так-же короткочасність етюди маслом як вправи в узагальненому вирішенні характерних особливостей натури.
Практичні навички, отримані в короткочасному етюді, безуслов-но, збагачують і процес живопису в тривалій постановці.
Поряд з короткочасними роботами маслом студентам в період обу-чення на старших курсах необхідно виконувати як в стінах інституту, так і в домашніх умовах етюди голови і фігури аквареллю, гуашшю і темперою.
Вчителю малювання потрібно добре володіти цими матеріалами вже по-тому, що акварель і гуаш широко використовуються в шкільній практиці. Навички, набуті під час роботи над етюдами фігури в цих матеріалах, необхідні, звичайно, і для творчої роботи майбутнього художника-педа-гога.
Для роботи аквареллю роблять спочатку на папері легкий лінійний ри-Сунок всієї фігури натурника. Потім наносять аквареллю прокладки біль-ших поверхонь як попередню колірну підготовку для після-дмуть покриттів. За одне покриття в акварельном етюді важко досягти необхідної сили тону. Але потрібно намагатися скорочувати число покриттів. В іншому випадку акварель втрачає прозорість, з'являються брудні місця. Етюд фігури краще починати з місць, що мають активні і легко визначні кольорові плями, від яких залежать основні мальовничі відносини.
В акварелі доводиться вести етюд від світлого до темного. Пер-вим шаром покривають великі поверхні форми. Наступні проклад-ки визначають півтони, рефлекси і, нарешті, найбільш сильні тіньові ділянки.
Таким шляхом поступово досягають в етюді передачу форми голови або всієї фігури. Зрозуміло, в портретному етюді більш детально потрібно на-писати голову, руки.
Одяг може бути виконана вільніше, з передачею лише основних великих складок. Якщо натурниця одягнена в костюм з візерунками, то спочатку потрібно зробити загальну заливку більш світлим тоном, а після того, як він підсохне, нанести візерунок, підпорядковуючи його формі складок.
Крім робіт з підготовчим малюнком, потрібно робити і коротко-тимчасові етюди з натури пензлем, без допомоги олівця. Наметове пензлем лише найосновніші форми, узагальнено вирішують освітлені і затемнені ділянки фігури. Добре робити, наприклад, акварельні начерки фігури, розташованої в інтер'єрі проти світла, коли узагальнено Новомосковскется силует. Такий етюд можна вирішити великими заливаннями тіньової частини фігури. В акварельних етюдах часто працюють «по вологому», коли на непросох-шую першу прокладку кольором наносять мазки. Однак така техніка хороша не скрізь. Якщо цей спосіб доречно застосувати, наприклад, в передачі легких складок на одязі натурника чи в предметах інтер'єру, що знаходяться в тіні, то в зображенні голови або рук він не придатний, так як тут нуж-но домогтися чіткого виявлення форми.
В акварельних роботах корпусних краще писати освітлені місця фі-Гури, а більш лессировочной, соковитіше передавати тіньові ділянки. Це буде сприяти переконливості зображення живої форми, з огляду на те, що в натурі в освітлених частинах відносини завжди контрастніше і чіткіше, ніж в тіні.
Невеликі акварельні етюди фігури необхідно виконувати колон-кової пензлем, що відрізняється в порівнянні з іншими пружністю. Це поз-воліт різноманітно вести техніку письма, поєднуючи корпусні мазки з водячи-ність покриттями.
