Роль зелених рослин в природі можна охарактеризувати наступним
1) забезпечують атмосферне повітря киснем, необхідним для
дихання більшості організмів;
2) в процесі фотосинтезу, використовуючи сонячну енергію, створюють з
неорганічних речовин і води величезні маси органічних сполук,
які служать їжею самим рослинам, тваринам і людині;
3) в органічній речовині зелених рослин накопичується солнеч-
ная енергія, за рахунок якої розвивається життя на Землі;
4) рослини підтримують природну рівновагу кругообігу ве-
речовин і енергії в біосфері Землі.
Виняткова роль рослин в житті людини. серед рослин
харчового призначення в першу чергу слід назвати зернові культури,
особливо пшеницю, рис, кукурудзу. Широко використовуються в харчуванні овочі,
плоди, коренеплоди, ягоди, продукти, які отримують з цукроносних,
жіромаслічних, горіхоплідних, пряносмакових культур. безперервно віз
розтане використання людиною всіх видів сировини, одержуваного з лісу.
Дерева дають будівельний матеріал і сировину для отримання целюлози і
паперу, каніфолі і скипидару, каучуку і спирту, штучного шовку і
шкіри, а також білка і цукру, медикаментів і вітамінів. Особливу групу з-
становлять рослини для промислової переробки: прядильні, луб'яні,
каучуконосні. Сучасна медицина постійно поповнюється полученни-
ми з рослин новими лікарськими препаратами. велика оздоровітель-
ная і естетична роль зелених насаджень.
У біологічних науках склалася концепція вивчення життя на ка-
якісно різних рівнях її організації. Ботаніка не є ісключені-
ем. Розрізняють молекулярний, клітинний, тканинний, органний, організмен-
ний, популяційний, видовий, біосферний рівні організації. за суще-
ству, ці рівні відображають хід еволюції живих організмів, їх історіче-
ське розвиток від простого до складного. Кожен з цих рівнів має свої
закономірності, які при переході до наступного не зникають, а вклю-
ються в нові, більш складні закономірності. Тому для отримання
повного уявлення про біологічні структури або процесах потрібно
їх вивчення на різних рівнях. Цей принцип відображений у нашому курсі: сну-
чала вивчається клітина, потім - тканини, органи, цілісний організм.
У зв'язку з вивченням рослин на різних рівнях їх організації істо
річескі виник ряд розділів ботаніки, кожен з яких вирішує свої за-
дачі і використовує власні методи досліджень. виділяють наступні
морфологія рослин вивчає зовнішню будову рослин, окремих
органів, їх видозміни в залежності від умов середовища;
анатомія досліджує внутрішню будову рослин, використовуючи опти-
цитологія вивчає будову і функції рослинних клітин;
гістологія вивчає тканини, їх розташування, функціональні особливості;
фізіологія досліджує життєві процеси, властиві рослинам
(Обмін речовин, ріст, розвиток і т. Д.).
Систематика ставить перед собою кілька цілей:
• описати всі існуючі види;
• класифікувати їх за більшим таксонам;
• відновити шляхи еволюційного розвитку рослинного світу.
Палеоботаніка вивчає вимерлі види, що дійшли до нас у вигляді ока-
Менелая і відбитків в гірських породах, і тим самим допомагає восста-
навливал етапи розвитку рослинного царства.
Фітоценологія вивчає рослинні співтовариства (фітоценози) і
взаємодії між їх компонентами.
Географія рослин вивчає розподіл видів рослин і фітоце-
нозов по поверхні Землі в залежності від клімату, грунту і геологіче-
Екологія - досліджує взаємини рослин один з одним і з ус
ловіямі навколишнього середовища.
Це далеко не повний перелік розділів ботаніки. В останні роки
з'являються нові розділи, що виникли на стику двох наук (наприклад, еколо-
гическая анатомія, біохімічна систематика). А перераховані основні
розділи не завжди різко відокремлені один від одного, і їх виділення в качест-
ве самостійних наукових дисциплін в значній мірі умовно.
Людина рано усвідомив свою залежність від рослинного світу. З
найдавніших часів рослини служили людині джерелом харчування, одежі
дою, дахом, ліками. З розвитком суспільства, в процесі розширення його
запитів, накопичувалися знання: людина навчилася культивувати рослини,
виводити нові сорти, почав відбирати для себе харчові, лікарські,
Перші письмові трактати про рослини належать грецькому
вченому Теофрасту (372-287 рр. до н.е.), якого називають «батьком ботані-
ки ». Він описав понад 500 видів рослин, зробивши спробу їх классіфіка-
ції на основі життєвих форм. З ботанічних творів до нашого вре-
мени дійшли дві книги Теофраста, в яких узагальнені відомості по морфо-
логії, географії, медичного значенням рослин.
Подальший розвиток ботаніки в античному світі, особливо в Стародавньому
Римі, йшло в прикладному напрямку і стосувалося в основному землеробства і
медицини. Давньоримський вчений Пліній Старший (23-79 рр. Н.е.) написав
перший підручник з ботаніки, що дійшов до наших днів.
У період середньовіччя розвиток суспільства йшло дуже повільно і не
сприяло розвитку наук, тому що потреби феодального суспільства були
дуже обмежені, що було пов'язано з періодом інквізиції католицької
церкви, боротьбою з єресями, науковим пізнанням природи. В цей час роз-
тя ботаніки призупинилося.
Переломний момент в історії ботаніки настав в кінці XV століття, в
епоху великих географічних відкриттів. З заморських країн стали приво-
зить нові види рослин, виникла необхідність в їх інвентаризації,
тобто описі, найменування та класифікації. В цей час зароджуються і
розвиваються форми збереження рослин для їх порівняльного вивчення. В
середині XVI століття було покладено початок гербарізаціі. виникають перші
ботанічні сади в Італії (1540 г. - в Падуї, 1545 г. - в Пізі), Швейцарії
(1560 г. - в Цюріху). Німецький художник Альбрехт Дюрер (1471-1528), іл
люстріруя ботанічні книги, створює чудові гравюри рослин.
Таким чином, в цей період закладаються основи ботанічної термо-
нологии, досягає розквіту описова морфологія рослин.
У 1583 р італієць Чезальпіно зробив спробу класифікації рос-
ний, в основу якої поклав ознаки будови плодів і насіння (виділив
15 класів). Видатний англійський натураліст Роберт Гук (1635-
1703) удосконалив мікроскоп і при розгляді зрізу пробки обна-
ружіл, що вона складається з крихітних осередків. У 1665 р він описав растітель-
ні клітини і ввів термін «cellula», що на латині означає «клітка». мар-
Челлі Мальпігі (1628-1694) і Неємії Грю (1641-1712) поклали початок
анатомії рослин, описавши клітини, тканини різних видів і їх значення. В
1671 року вони, незалежно один від одного, випустили книги з однаковим на-
званням «Анатомія рослин».
Систематика і описова морфологія XVIII в. досягла вищого
розвитку в працях шведського ботаніка Карла Ліннея (1707-1778). У 1735 р
Лінней випустив книгу «Система природи», де класифікував рослини
за будовою органу розмноження - андроцея. Він виділив 24 класу. ця
система була штучна, тому що в її основу було покладено не спорідненість рослин, а подібність деяких ознак. Однак система Ліннея була дуже
зручною: згідно з нею легко було знайти рослина за будовою квітки. важ
вим нововведенням Ліннея в систематику була бінарна номенклатура. В
ній кожен вид позначався двома словами (перше - назва роду, друге
Значними успіхами в ботаніці був відзначений XIX століття. Оформі-
лись і виникли такі розділи, як фізіологія, географія та екологія рос-
ний, геоботаніка, палеоботаніка, ембріологія і т.д. У всіх розділах бота-
ники був накопичений величезний фактичний матеріал, що створило базу для
узагальнюючих теорій. Найважливішими з них стали клітинна теорія і теорія
еволюційного розвитку життя.
У 1838 р німецький ботанік М.Шлейден встановив, що клітина - це
універсальна структурна одиниця в тілі рослин, а в 1839 р зоолог
Т.Шванн поширив цей висновок і на тварин. Розробка клітинної
теорії справила величезний вплив на подальший розвиток біології та поло-
жила початок цитології.
Поява еволюційної теорії Чарльза Дарвіна (1809-1882) стало
початком нової епохи в розвитку всіх біологічних наук. почався новий
період для систематики - еволюційний (филогенетический), тобто виникла
необхідність об'єднувати в одні таксони види, єдині по проісхожде
нію, а не за зовнішньою подібністю. Морфологи почали вивчати те, якими пу-
тями і під впливом яких причин історично склалися організми. за-
закономірності географічного поширення організмів стали по-
нять не лише сучасними умовами, а й історичними причинами.
Новий прорив у розвитку ботаніки, як і всієї біології, стався в
XX столітті. Однією з його причин став науково-технічний прогрес, стимули-
рованного поява нових дослідницьких інструментів і методів. В
середині століття були винайдені електронні мікроскопи з високою разре-
вирішальним здатністю, що визначило бурхливий розвиток анатомії, цітоло-
гии, біохімії, молекулярної біології, генетики.
Генерація сторінки за: 0.009 сек.