Контрактна теорія фірми бере свій початок з робіт Рональда Коуза, зокрема з його найбільш відомої статті -''Прірода фірми''. Коуз показав, що фірма, хоча і є основним суб'єктом господарської діяльності, але в економічних дослідженнях її природа не отримала належного відображення [131].
Фірма представляє собою сукупність відносин між працівниками, які керують і власниками. Ці відносини часто ви-ражаются договорами - контрактами.
Контракти не обов'язково полягають у формальній формі (ᴛ.ᴇ. фіксуються на папері), також вони можуть приймати вид неформальних договорів (угод, контрактів).
В інституційній теорії фірми - фірма, являючи собою сукупність внутрішніх і зовнішніх контрактів, стикається з двома типами витрат на забезпечення їх виконання: трансакційні витрати і витратами контролю (організаційними витратами).
Трансакційні через тримки - ϶ᴛᴏ витрати (явні і неявні) на забезпечення виконання зовнішніх контрактів. Трансакційні через Держко служать витрати на вчинення ділових операцій, включаючи в себе грошову оцінку часу на пошук ділового партнера, на веде-ня переговорів, укладення контракта͵ забезпечення відповідне-го виконання контракту.
Витрати контролю - це витрати, пов'язані з виконанням внут-ренних контрактів. Витрати контролю включають витрати на моніторинг виконання внутрішніх контрактів, а також втрати в ре-док неналежного виконання контрактів.
Ринок і фірма з цієї точки зору являють себяальтер-нативні способи укладання контрактів. Ринок може трактуватися як мережа зовнішніх контрактів, а фірма - як мережу внутрішніх контрактів.
Зростання трансакційних витрат через неефективність зовнішніх контрактів обмежує сферу діяльності ринку. Це, в свою оче-гу, обумовлює існування щодо великих фірм, перед якими проблема зовнішнього угоди і можливості оппортуніс-тичного поведінки в багатьох випадках знімається розвитком внутрен-них контрактів.
У свою чергу, при зростанні фірми зростає чисельність зайнятих і розчленованість виробничого процесу (характерний приклад - конвеєр з відокремленими операціями), так що сукупність-ний результат діяльності фірми виявляється справою не одного або декількох працівників, як в доіндустріальну епоху, а багатьох під-розділ ?? ень і безлічі працівників. В результаті втрачається безпосереднім-ного зв'язок між працею і його результатом, характерна для крейда-кого виробництва.
І відразу ж з'являється проблема безбілетника. скорочення інтенсивності праці одного з працівників Ніяк не ска-ни опиняються прямим чином на сукупному продукті фірми і може залишитися непоміченим, а отже, спокушає працівників трудити-ся не в повну силу. Самоконтроль інтенсивності праці перестає служити способом підвищення ефективності виробництва, на його місце вимушено встає контролююча інстанція. З'являються і зростають витрати контролю над ступенем інтенсивності праці (діяль-ності) кожної виробничої ланки. Чим більше стає фір-ма, тим вище виявляються ці витрати контролю.
Фірма як відокремлений суб'єкт економічної діяльності існує між двома видами витрат - трансакційні витрати, які визначають нижню межу фірми, її мінімальний розмір, і витратами контролю, які задають верхню межу, її максимальний розмір.
Контрактний підхід до фірми дозволяє виділити дві принципові організаційні форми фірми: U-форму і М-форму.
U-форма (від англійського unitary) відрізняється невеликими витратами контролю і великими трансакційні витрати. U-форма (унітарна) форма характеризує організацію, яка орієнтується на виготовлення одного товару або надання однієї послуги, і в якій право приймати рішення з приводу довгострокової стратегії та поточних операцій належить щодо вузькій групі.
Ця структура вигідна своєю простотою і малим числом проміжних ланок. Варто сказати, що для неї характерна значна економія від масштабу і низькі організаційні витрати.
М-форма від англійського multiproduct) характеризує фірму з багатьма підрозділ ?? еніямі, що випускає велику номенклатуру продукції, включаючи виробництво проміжних (напівфабрикатів) продуктів всередині фірми. Така форма організації характеризується роз'єднати ?? еніем короткострокових рішень, які приймаються на рівні відділу.
Стратегічні рішення приймаються центральною дирекцією, вони стають її головною функцією, і для її виконання дирекція спирається на невелику групу експертів. Виникнення такої форми організації веде до створення багатопродуктових фірм великого розміру, що вимагає диверсифікованих інвестицій, вивіреної тонкої стратегії, оскільки цілями фірми стають не тільки збереження і розширення ринку вже існуючих товарів, а й проникнення на нові ринки. Така форма організації характеризується великими організаційними витратами.
Мал. М-форма внутрішньофірмової організації.
Тут зі споживанням і ринком для вс ?? ех продуктів має справу центральне керівництво, а не окремі продуктові або виробничі підрозділ ?? ення, що дає можливість оперативно реагувати на зміну ринкових параметрів попиту для будь-якого продукту, що випускається. Це сприяє гнучкості виробництва, що веде до організації багатопродуктового процесу в великих масштабах. В економічній літературі зустрічається точка зору, що в даному випадку трансакційні витрати знижуються, оскільки багато проміжні продукти виробляються усередині фірми. При цьому ускладнення системи управління продуктовими підрозділ ?? еніямі веде до збільшення витрат контролю [132].
Логічна помилка у наведеній трактуванні залежності трансакційних витрат від організаційної форми виникає через нерозмежованість трансакційних витрат фірми на окремих ринках. Фірма стикається з трансакційні витрати на двох ринках: товарних, де вона реалізує свою продукцію, і факторних (в широкому трактуванні). На конкурентних факторних ринках можуть спостерігатися обидві організаційні форми, але U-форма внутрішньофірмової організації буде переважаючою. Рівень трансакційних витрат тут низький, що прагне до нуля, що випливає з определ ?? ення ринку досконалої конкуренції.
Ситуація на факторних ринках (динаміка трансакційних витрат) безпосередньо детермінує вибір організаційної структури, а отже, розміри фірми, форму власності, інституційну організацію контролю за користуванням майном. Як вже зазначалося, при нульових трансакційних витратах, згідно Коузу, фірми взагалі не будуть існувати. Зростання трансакційних витрат буде приводити до зростання фірми за рахунок інтерналізації (заміни трансакцій внутрішньоюуправлінської або організаційної координацією) трансакцій. Що стосується монополії трансакційні витрати приймають дуже високі значення, що робить нерентабельним існування двох фірм в галузі. Хоча тут може спостерігатися штучне збільшення трансакційних бар'єрів за рахунок дій держави, що створює різного роду адміністративні бар'єри [133]. Τᴀᴋᴎᴍ ᴏϬᴩᴀᴈᴏᴍ, низький рівень трансакційних витрат на факторних ринках характерний для U-форми, а високий - для M-форми внутрішньофірмової, що не відповідає поширеній думці, наведеним вище.
Питання для контролю знань:
1.Поняття економічної організації. Інститути та організації: проблема дихотомії.
2. Контроль і економічна влада в господарської організації. Конфлікт інтересів. Ефективність організаційної структури.
3.Типи економічних організацій. Основні організаційні форми. Поняття і види контрактів.
4. Природа фірми в неокласичної і неоинституциональной інтерпретації.
5. Фірма як''черний ящік''.
6. У чому особливості трансфертного ціноутворення?
7. Фірма як мережа контрактів.
8. Види фірм в економічній теорії