«Дитячий сад 105 комбінованого виду» м Сиктивкара
Батьківська любов є могутня сила виховання, це здатність відчувати сер-дцем найтонші духовні потреби людини, яка передається від батька і матері дитині без будь-яких слів і пояснень, передається прикладом (В. О. Сухомлинський).
Підготувала: педагог-психолог Ковіна Є.В.
Всі батьки на питання про те, яким би вони хотіли бачити свою дитину, зазвичай відповідають: «Чесним», «Добрим», «Розумним», «Хорошим людиною» і т.д.
Перш за все - потрібно його любити. На перший погляд таке твердження може здатися банальністю. Всі батьки люблять своїх дітей. Але чи так це? Коли діти нас радують, ми, звичайно, не скупимося на висловлення своєї любові. Але буває і так. що вони нас засмучують або просто заважають нашим дорослим справах. «Як він (а) мені набрид (а): кричить і кричить», - роздратовано заявляє невиспаний мама 3-місячного немовляти. «Вийди з кімнати, коли дорослі розмовляють», - з усвідомленням власної правоти вимовляє батько, звертаючись до 3-річному карапузові. А як ці слова можуть бути сприйняті малюком? «Якщо мене проганяють, - значить, не люблять!» - може зробити висновок дитина. Але ж він повинен відчувати батьківську любов і в тих випадках, коли дорослі бувають незадоволені його поведінкою.
Потреба в батьківській любові - одна з найбільш сильних і тривалих потреб людини, її потребує дитина лю-бого віку. Батьківська любов забезпечує наявність почуття безпеки у дитини. підтримує сприятливий стан емо-нальних-чуттєвого світу, вчить любові, морального поведе-ням і в цілому виступає як джерело життєвого досвіду, необ-димого зростаючому дитині як потенційному батькові.
Діти, які виросли в обстановці постійної і відчутною любові близьких, у свідомості своєї захищеності, розкриваються кращими своїми якостями.
Недолік любові в ранні роки життя тягне за собою емоційне недорозвинення людини. Лич-ність, що сформувалася в результаті браку батьківської любові, характеризує почуття внутрішньої порожнечі; пристрасне стрем-ня до контакту і близькості; їй притаманна потреба в тому, щоб про неї дбали. яка ставить людину в залежність. Такі люди особистісно незрілі, замкнуті, похмурі, часом навіть озлоблені.
Батько, як правило, відчуває потребу «віддати» любов дитині. Переживаючи любов до своєї дитини, батько прагне стати для нього опорою і, як наслідок, відчуває власну значущість і внутрішню силу. При неможливості задовольнити потреб-ність в отриманні та реалізації батьківської любові людина стра-дає сам, а разом з ним і оточуючі. Саме тому поведінка батьків має бути направлено на створення у дитини впевнено-сти в тому, що його люблять.
Батьківську любов можна уявити як творчість. вона індивідуальна. Ніхто не зможе зробити точний і остаточний висновок про те, якою буде любов конкретного батька. Родітельс-кая любов складна, мінлива і суперечлива. У ній немає абсолют-ної норми, як немає і норми-ідеалу люблячого батька. Люблячі батьки можуть робити помилки, сумніватися в своїх почуттях до дитини, карати його, а не тільки дбати, приносити радість, задовольняти всі потреби дитини.
Батьківська любов - це джерело і гарантія емоційного благополуччя. підтримки ті-лісового і душевного здоров'я.
Батьківська любов, як всякий динамічний процес. об-ладает здатністю до розвитку, яке включає три самостійних процес-са, становлення, формування та перетворення.
Становлення - дозрівання і зростання батьківської любові, перехід від одного стану до іншого. Ця єдність вже здійсненого і потенційно можливого.
Перетворення - саморозвиток, зміна основного напрямку ро-дітельской любові. Преображення - кардинальне подолання сло-який жив режиму батьківської любові відповідно до ієрархією цінностей і сенсу буття батька, акт творчості та імпровізації.
Батьківська любов, її динаміка має своє об'єктивне про-явище.
Одним з таких проявів є сила батьківської любові. Існує точка зору про те. що сила батьківської любові про-пропорційна безпорадності потомства. Чим складніше організація живого організму, тим довше триває період залежно потомства від батьків і тим сильніше потреба батьків опікуватися і годувати мла-денця - це пряме свідчення батьківської любові.
Таким чином, батьківська любов укладає в собі визначений-ний сенс для людини. Сенс батьківської любові корениться, з од-ної сторони, в типах відносин, що існують між визначено-ними фрагментами світу (батько, дитина і т. П.), Що володіють специфічними функціями і властивостями, а з іншого боку, - в суб'єкті, який сам відчуває потребу в таких взаимоотно-шениях зі світом.
Досвід батьківської любові є те, що людина, будучи дитиною. засвоїв, пережив в різних життєвих ситуаціях взаємодії з власними батьками.
А. С. Співаковська на основі виділення відносин, з-складових батьківську любов, таких, як симпатія-антипатія, повага-зневага, близькість-дальність, описує вісім типів батьківської любові.
1.Действенная любов (симпатія, повага, близькість). Для роди-теля характерно тепле емоційне ставлення до дитини, прини-маються його особистість. поведінку, а також активну увагу до інте-ресам дитини, повагу до його прав і визнання обов'язків, оказа-ня допомоги при розумній вимогливості. Формула виховання: «Хочу, щоб моя дитина був щасливий, і буду допомагати йому в цьому».
2.Отстраненная любов (симпатія, повага, але велика Дистан-ція з дитиною). Для батьків характерна висока оцінка дитини, його зовнішнього вигляду, успіхів, здібностей. М'яке спілкування з ре-Бенко поєднується з недостатньою увагою до його повсякденних потреб, а також з поверхневим знанням душевного світу. Зовнішнє милування дитиною поєднується з невмінням допомогти йому в його пробле-мах. Формула виховання: «Дивіться, який у мене прекрасний ребе-нок, шкода, що у мене не так багато часу для спілкування з ним».
3.Действенная жалість (симпатія, близькість, але відсутність ува-вання). Для батьків характерно визнання дійсних. а інколи-та й уявних відхилень в розумовому або фізичному розвитку ре-бенка. В результаті батько приходить до ідеї про винятковість своєї дитини: «Моя дитина не такий, як усі, він не такий гарний». Ро-ник надає дитині особливі привілеї, надмірно опікає, витрачає багато часу і зусиль на запобігання шкідливих впливів. Батько уважний до дитини, його інтереси зосереджені на ньому, але він не довіряє дитині, не вірить в його здатності і можливості. Формула виховання: «Хоча моя дитина недостатньо розумний і фізкабінет-но розвинений, але все одно це моя дитина і я його люблю».
5.Отверженіе (антипатія, неповага, велика міжособистісна дистанція). Для батьків характерні спроби скоротити спілкування з дитиною. Він намагається не помічати присутності дитини, стає характерною-ся холодно-неприступним, коли він підійшов, абсолютно отстра-вується тоді, коли дитина потребує підтримки і допомоги. Фор-мула виховання: «Ця дитина викликає у мене неприємні чув-ства і небажання мати з ним справу».
6.Презреніе (антипатія, неповага, мала міжособистісна дис-танці). Для батьків характерно ігнорування всього позитивними-ного, що є в дитині. його досягнень. Батько переживає свій зв'язок з таким, як йому здається, невдалим дитиною. Їх спілкування наповнене підганяння, повчаннями, обсмикуванням, требователь-ністю. Такий батько постійно звертається до різних фахів-листам з проханням «виправити» його дитини. Формула виховання: «Я страждаю, мучуся від того, що моя дитина так нерозвинений, нерозумний, упертий, боягузливий і неприємний іншим людям».
7.Преследованіе (антипатія, близькість). Характерно присутність твердої переконаності батька в тому, що його дитина - закінчений-ний мерзотник і негідник. У всіх поведінкових проявах дитин-ка батько постійно бачить його «злу волю». Батько намагається строгістю і жорстким контролем переломити дитини. виступає ініціатором залучення громадськості до її виховання, неред-ко схильний застосовувати надмірно суворі заходи впливу. Формула виховання: «Моя дитина негідник, і я доведу це!».
8.Отказ (антипатія, повага, велика міжособистісна Дистан-ція). Характерно відсторонення від проблем дитини, але батько хіба видали стежить за ним, при цьому визнає силу, цінність деяких особистісних якостей дитини. При загостренні відносин такої ро-ник охоче вдається до допомоги громадськості, прагне пере-довірити дитину школі, іншим виховним закладам. обра-тається до лікарів. У поведінці батьків проглядається неусвідомлений-ний заклик до того, щоб його захистили від дитини, від «цього Чудово-ща». Формула виховання: «Я не хочу мати справи з цим негідником».
В процесі розвитку дитини під впливом змін соці-альної ситуації змінюється і ставлення батьків до дитини, при-знаходячи при цьому риси того чи іншого типу батьківської любові або їх поєднання.
В. О. Сухомлинський виділяє різновиди потворною батьківської любові.
• Любов розчулення. Це інстинктивна, нерозумна любов. Роді-тель радіє кожному кроці дитини, не замислюючись, до яких по-наслідків він може привести. Любов розчулення "розбещує" душу дитини. так як він не знає міри своїм бажанням. Дитина не знає понять «можна», «не можна», «треба». В результаті він ви-розтане примхливим, болючим і егоїстичним.
• Любов деспотична. Батько постійно дорікає дитини, з-здавен при цьому нестерпну обстановку. Все це батько де-гавкає тільки тому, що, як він каже, любить дитину, бажає йому добра, вчить жити - щоб був розумніший і поважав батьків. Ро-ник в цьому випадку егоїстичний і безкультур'я, відноситься до ре-Бенк як до речі. В результаті такої любові у дитини з малих років перекручується уявлення про доброго початку в людині. він пере-стає вірити в людяність і жорстоким.
• Любов як відкуп. Батько забезпечує всі матеріальні потреб-ності дитини, виконуючи тим самим свій батьківський обов'язок. Така батьківська любов вимірюється матеріальними витратами. При цьому дитину оточує атмосфера духовної порожнечі і убозтва. Йому стають недоступні тонкі людські почуття, перш за все ласка, співчутливість, співчуття, милосердя. В результаті дитина може вирости емоційно неосвіченим людиною.
Материнська і батьківська любов є складовими частинами (проявами) цілісного феномена батьківської любові; вони на-ходяться в єдності, визначаючи батьківську любов як деяку цілісність.
Лю-бов матері- перша і найбільш значуща для дитини сторона ро-дітельской любові. Материнська любов набуває исключитель-ве значення для дитини особливо на початковому етапі його життя, так як цей період є найбільш сензитивним для формирова-ня базових основ особистості і ставлення до світу.
Спілкуючись з дитиною. мати за допомогою своєї люб-ві виступає в якості посередника, що з'єднує дитини з окру-жающим світом, саме вона готує передумови для емо-циональной зв'язку з ним. Материнська любов сприяє виник-новению довіри до світу, що необхідно для нормального психічного розвитку дитини і є основою для формування його ставлення до людей.
Відсутність материнської любові або її брак викликає негативні наслідки для особистісного розвитку дитини, наруша-ється його розумовий, фізичне, емоційне і соціокультурний розвиток. Дітей, позбавлених материнської любові, відрізняє емоціо-нальне холодність і нездатність відчувати любов і прищепити-занності.
Друга складова батьківської любові - етолюбовь батька. Ще не з'явився, очікуваний або новонароджена дитина вже дає батькові можливість відчути наявність «батьківського інстинкту», відчути себе захисником. продемонструвати батьківську лю-бов і прихильність. Любові батька належить значна роль у розвитку особистості дитини незалежно від її статі і віку.
Таким чином, варто пам'ятати, що любов матері безумовна, вона любить дитину такою, якою вона є. Любов батька умовна і більш вимоглива, він пишається реальними гідний-ствами і успіхами дитини. При цьому людині необхідні обидві сторони роди-тельской любові, йому важливо, щоб його об'єктивно оцінювали за ре-альні життєві досягнення. але не менш важливо і те, щоб його безумовно приймали.