Зміна парадигми означає наукову революцію. Вона вводить нову парадигму і по-новому організовує наукове співтовариство. Частина вчених продовжує відстоювати стару парадигму, але багато хто об'єднується по-коло нової. І якщо нова парадигма забезпечує успіх відкриттів, на-накопичений нових фактів і створення нових теоретичних моделей, що пояснюють ці факти, то вона завойовує все більше прихильників. В результаті і наукове співтовариство, переживши революцію, знову вступає в період розвитку, який Кун називає нормальною наукою.
Кун зробив спробу проаналізувати структуру парадигми. Він ви-ділив наступні компоненти: «символічні узагальнення» (мате-матические формулювання законів), «зразки» (способи вирішення конкретних завдань), «метафізичні частини парадигми» і цінності ( «ціннісні установки науки»).
Головне в парадигмі, підкреслював Кун, - це зразки досліджень-тельской діяльності, орієнтуючись на які вчений вирішує кон-Конкретні завдання. Через зразки він засвоює прийоми і методи дея-тельности, що забезпечують успішні рішення задач. Ставлячи певне бачення світу, парадигма визначає, які завдання до-допустимих, а які не мають сенсу. Одночасно вона орієнтує вченого на вибір засобів і методів вирішення допустимих задач.
Вирішуючи конкретні завдання, вчений може зіткнутися з новими явищами, які, за задумом, повинні освоюватися парадигмою. Вона допускає постановку відповідних завдань, окреслює середовищ-ства і методи їх вирішення, але в реальній практиці успішно їх ре-шити не вдається. Отримані емпіричні факти не знаходять свого пояснення. Такі факти Кун називає аномаліями. До пори до ча-мени наявність аномалій не викликає особливого занепокоєння наукової спільноти. Воно вважає, що аномалії будуть усунені, а невдачі їх пояснення носять тимчасовий характер. Наприклад, відкриття вра-щення перигею Меркурія не знаходило пояснення в рамках класичної-ської теорії тяжіння. Це була аномалія, але вона не викликала особливої тривоги за долю фундаментальної теорії. Лише згодом, пос-ле створення Ейнштейном загальної теорії відносності, з'ясуй-лось, що це явище в принципі не може бути пояснено в рамках класичної парадигми (теорії тяжіння), вона знаходила своє об'єк-яснень тільки в рамках загальної теорії відносності. Але якщо відбувається накопичення аномалій, якщо серед них з'являються твердо встановлені емпіричні факти, спроби пояснення яких з позицій прийнятої парадигми призводять до парадоксів, тоді починаючи-ється смуга кризи. Виникає критичне ставлення до має-ся парадигмі. Кризи - це початок наукової революції, яка призводить до зміни парадигми.
Перехід від однієї парадигми до іншої визначений не тільки внутрінаучнимі факторами, наприклад поясненням в рамках нової парадигми аномалій, з якими не справлялася колишня парадигма, а й поза науковими факторами - філософськими, естетичними і так-же релігійними, стимулюючими відмова від старого бачення і пере-хід до нового бачення світу.
Парадигми, згідно з Куну, несумірні. Вони змушують по-різному бачити предмет дослідження, змушують говорити вчених, які взяли ту чи іншу парадигму, на різних мовах про одних і тих же явищах, визначають різні методи і зразки розв'язування задач. Тому, згідно з Куну, наука - це не безперервне зростання знання з накопиченням істин, як це вважали прихильники К. Поппера, а про-процес дискретний, пов'язаний з етапами революцій як перерв в поступовому, «нормальному» накопиченні нових знань.
Т. Кун звернув увагу на нові аспекти проблематики наукових традицій і преемственнос-ти знань. В епохи наукових революцій, коли змінюється стратегія ис-ліджень, відбувається ломка традицій. У зв'язку з цим виникає по-прос: як співвідносяться нові і вже накопичені знання і як забезпечується наступність у розвитку науки, якщо взяти до уваги наукові революції?
Недоліки Кунівська концепції:
- не визначена структура парадигми;
- в парадигму включені як компоненти, що відносяться до глибинних підстав наукового пошуку, так і форми знання, які виростають на цих підставах. Тим самим бачу різницю між «нормальною наукою» і науковою революцією.
- виділяючи такі компоненти науки, як «метафізичні частини парадигми» і цінності, Кун фіксує їх «остенсивно», через опис відповідних прикладів. З наведених Куном прикладів видно, що «метафізичні частини парадигми» розуміються їм те як філософські ідеї, то як принципи конкретно-наукового характеру (типу принципу блізкодей-наслідком у фізиці або принципу еволюції в біології). Що ж стосується цінностей, то їх характеристика Куном також виглядає лише першим і дуже приблизними начерком. По суті, тут маються на увазі ідеали науки, причому взяті в дуже обмеженому діапазоні - як ідеали пояснення, передбачення і застосування знань.