З юридичної точки зору, позиція Німеччини добре захищена, говорить Кірстен Вестфаль (Kirsten Westphal), експерт з питань енергетики Фонду «Наука і політика». Однак в політичному плані було б розумніше, якби уряд ФРН спробувало знайти компроміс з європейськими критиками цього проекту, також і з метою згуртування рядів перед обличчям США. За цим рішенням сенату «може стояти розрахунок за допомогою більш високих цін на енергоносії скоротити німецьке перевищення експорту над імпортом», - застерігає Вестфаль.
SPIEGEL ONLINE: Сенат США прийняв закон про санкції, в якому «Північний потік - 2» згадується конкретно. США будуть, згідно з цим законом, «і далі виступати проти газопроводу" Північний потік -2 "з огляду на шкідливих наслідків цього проекту для енергетичної безпеки ЄС». Що стоїть за цим кроком?
Кірстен Вестфаль. Проект цього закону є насамперед внутрішньополітично мотивованим. Йшлося про те, щоб приборкати президента Дональда Трампа. Він уже знаходиться під сильним тиском, зараз у нього ще менше свободи дій, щоб піти назустріч російським інтересам. Мене турбує, що в цьому рішенні сенату санкції проти Росії пов'язані з санкціями проти Ірану. Штрафи будуть поширюватися також і на європейські фірми, тобто на фірми з країн, які співпрацюють з США. До того ж там відверто говориться про робочі місця в США і про американських економічних інтересах.
- Чи не є це просто порожньою фразою, адже гасло «America first» якраз зараз дуже популярний?
- І так і ні. Звертаючись до цього гасла Трампа, сенат підтримує політику президента. «America first» це одна історія. Поряд з цим існує думка, що мова йде про чисту вигоду і про власну максимізації прибутку, а зовсім не про те. щоб спробувати примирити інтереси з такими давніми партнерами як Німеччина. Це могло б і далі посилити економічний конфлікт з Німеччиною. Я побоююся, що ножиці цін між дешевшими цінами на енергоносії в США і більш високими в Європі збільшаться ще більше. Німецьке перевищення експорту над імпортом для США як більмо в оці.
- Що спільного у торгових дебатів з балтійським газопроводом?
- На даний момент російський природний газ і зріджений природний газ (СПГ) конкурують за частини ринків в Європі, а ми від цього виграємо. Якби Німеччина була б змушена ввозити скраплений природний газ з США, то баланс зрушився б на користь США. За цим міг би стояти і розрахунок, щоб загальмувати німецьке перевищення експорту над імпортом. Також США все більше використовують свій експорт газу як інструмент зовнішньої політики і політики безпеки.
- Чи зможуть США в найближчі роки дійсно розвинутися до рівня такого важливого експортера зрідженого газу (СПГ)?
- Американці стануть важливим продавцем, на рівні інших великих експортерів, таких як Катар і Австралія. Уряд сприяє будівництву нових експортних терміналів, також як і розробці нових проектів з видобутку, за принципом «Бурі, дитинко, бурі» ( «drill baby, drill»). Адже екологічні норми Білий дім знизив.
- Чому також і в сенаті таке широке більшість підтримала санкцій закон?
- Антиросійські санкції і експортні газопроводи, такі як «Північний потік», згадуються в законі, в назві якого йдеться, власне кажучи, про Іран. Це був класичний компроміс: республіканці хотіли подати сигнал проти Ірану, а демократи проти Росії.
- Яку позицію займає в цьому питанні президент США?
- Цікаво буде за цим поспостерігати. Найперше уявлення про це можуть дати плани його візитів. Перед самітом G20 він відвідає Польщу, там ми подивимося, що скаже президент США про «Північний потік - 2».
- Польський уряд очолює протест всередині Європи проти «Північного потоку - 2». Варшава застерігає, що в разі політичного конфлікту Росія могла б перекрити Європі газовий кран.
- Це неймовірний сценарій. Я не бачу ніякої ситуації, коли російський газ застосовувався б як дієва зброя. Зараз у нас в Європі добре забезпечений ринок, в найближчі роки в нашому розпорядженні буде ще більше скрапленого газу. Якби Газпром припинив поставки, то в нашому розпорядженні було б достатньо потужностей для імпорту СПГ. За останні десять років газовий ринок змінився. Через велику кількість різних джерел отримання газ не є більш політичним важелем. Я не бачу ніякої уразливості.
- Один аргумент польського уряду свідчить, що Росія могла б у разі конфлікту продовжувати і далі постачати через «Північний потік» Західну Європу, а Польщу та інші держави Східної Європи ізолювати.
- Німеччина повинна серйозно ставитися до стурбованості поляків, однак тільки до тих пір, поки вона дійсно фактично обгрунтована. Адже з цієї причини в минулому ЄС також фінансував будівництво в Польщі терміналів для зрідженого газу, створюючи тим самим інфраструктуру, за допомогою якої поляки могли б забезпечуватися зрідженим природним газом і по морю. Однак у Польщі є серйозні власні інтереси, і вона слід власної енергетичної політики. Так, наприклад, Baltic Pipe повинен доставляти газ з Норвегії через Данію в Польщу. Але це дорожче, ніж російський газ, і державний газовий концерн PGNIG побоюється цієї конкуренції.
- Чому норвезький газ має бути дорожчим?
- На великих газових родовищах Норвегії видобуток повільно скорочується. Норвезького газу стає все менше, а для освоєння нових газових родовищ потрібні великі інвестиції. У Росії, навпаки, є великі вже освоєні газові родовища. Тут не можна забувати також і про і власних зовнішньополітичних інтересах Варшави.
- Для уряду в Варшаві «Північний потік - 2» є також і свого роду політичним ресурсом у зовнішній політиці. В опорі цього проекту трубопроводу за Польщею стоять держави Вишеградської групи, тобто Словаччина і Угорщина. Правоконсервативний уряд у Варшаві використовує цю можливість і для того, щоб підкреслити спільні з США інтереси.
- Польща і Україна побоюються, що в майбутньому втратять важливу плату за транзит, якщо Росія буде постачати Західну і Центральну Європу через «Північний потік», а не за тим самим які газопроводах через Східну Європу.
- З одного боку, обидві держави підкреслюють, що хотіли б уже краще сьогодні, ніж завтра зовсім відмовитися від російського газу для власних потреб. Однак одночасно вони наполягають на збереженні транзиту російського газу через їхню територію. Це дещо парадоксально.
- В результаті розширення цього балтійського газопроводу частка Газпрому на ринку Німеччини може вирости до 60%. Адже це серйозна залежність.
- Газпром може спробувати нажити капітал на своїх сильних позиціях на ринку. Тому важливо чітко стежити за цими газовими ринками і за торгівлею на торгових майданчиках, які називають хабами. Німецькі установи повинні, наприклад, перевіряти, чи не маніпулюють чи цінами в певних хабах. Але у установ, що відповідають за контроль на ринках, вже є хороші інструменти, які в разі потреби можна буде ще й посилити.
- Європейська комісія теж відноситься до числа критиків цього проекту. Про що йде мова в конфлікті між Берліном і Брюсселем?
- Європейська комісія вважає, що цей газопровід повинен підпадати під закони внутрішнього ринку ЄС. При цьому мова йде перш за все про так званому «Третьому енергопакет»: за цими правилами, мережі магістральних трубопроводів повинні бути відокремлені від вертикально інтегрованих газових фірм, тобто відокремлені від виробництва, імпорту і продажу. Уряд ФРН, навпаки, вважає, що «Північний потік» не підпадає під ці правила, тому що мова йде про офшорному газопроводі, тобто про газопровід поза ЄС, який через Балтійське море потрапляє на європейський ринок. На це в законодавстві ЄС немає ніяких вказівок. Крім того, уряд ФРН вказує на те, що для «Північного потоку - 2» не були використані ніякі офіційні засоби і що це чисто комерційний проект.
- У правовому відношенні ця аргументація уряду ФРН точна і захищена. Однак реалізація «Північного потоку - 2» інтерпретується як німецько-російський самостійний хід, навіть якщо в ньому беруть участь також і фірми з інших європейських країн і вже запущені процеси отримання дозволу на будівництво в країнах Балтійського моря. Тому для уряду ФРН «Північний потік - 2» пов'язаний і зі значними політичними витратами всередині ЄС. Опір проекту дійсно велике. Для уряду ФРН це дилема: вона вважає, що воно право, проте все ж має вирішити, чи не вступити чи йому в політичний переговорний процес з партнерами. В цьому криється ризик, що цей проект провалиться - хоча в правовому відношенні дійсно нічого не говорить проти проекту і він доцільний за всіма економічними розрахунками.
- Чи не є агресивний зовнішньополітичний курс Росії причиною того, що опір настільки сильно?
- Так, безсумнівно, «Північний потік - 2» з'явився в політичних плані дуже невчасно і ускладнює зусилля ЄС по Україні. Однак все ж «Північний потік - 2» був ініційований фірмами. Прихильники «Північного потоку» аргументують, що газові відносини є стабілізуючим елементом у відносинах Європи з Росією.
- Як оцінюються ці розбіжності в Росії?
- Росіяни відчувають - і не без підстав, що ЄС певні правила застосовує тільки щодо Росії або проектів Газпрому. Це не сприяє розрядці в області безпеки.