Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Система виховання етичної культури російських школярів побудувати-ена на логічному взаємозв'язку наступних структурних компо-нентов:
- етичний курс теоретико-практичних занять з дітьми як спеціальний навчальний предмет, побудований за інновації-ної методикою з сюжетно-ігровий основою;
- повсякденна педагогічно інструментований методика «етичного заряду», побудована на поєднанні етичної ус-тановки на доброзичливість і повагу у відносинах з іншими з формами попередження конфліктних ситуацій і гідного виходу з них;
- общеколлектівних позакласна діяльність з етичної спрямованістю, спеціально орієнтована на включення всіх учнів в етичний діалог, спілкування, взаємодій ствие.
Цільова установка предмета - пріоритетність духовності і культури в ціннісних орієнтаціях дитини.
Курс етичної граматики включає чотири розділи, углиб-рами і розширюють знання, уявлення і досвід нравствен-ного поведінки в міру збільшення віку учнів: етика про-щення, етикет, етика людських відносин, етика відносин в колективі.
Другий компонент системи виховання етичної культури школярів -повседневная методика «етичного заряду».
«Етичний заряд» - це емоційний імпульс доброзичливо розпочатого навчального дня молодших школярів, тижні - середнього та старшого ланки. Це своєрідна психологічна установка, яка орієнтує школь-ників на доброзичливість, повага до оточуючих і один до одного, на добрий емоційний клімат взаємин.
Тут відпрацьовується і психологічна канва поведінки педагога, який терпляче вчить школярів знаходити коректні способи реагування на негідну поведінку інших, наполегливо культивує вміння дітей пробачити, виявити поблажливість і благородство.
Третій, завершальний компонент системи -внеурочная діяль-ність з етичної спрямованістю, логічно включена в навчально-виховний процес школи. Головне тут - організа-ція різнобічного спілкування, взаємодії, взаємовпливу учнів, в основі якого педагогом визначена моральна перспектива, передбачена можливість ситуації успіху кожному, створені умови для етичної рефлексії.
Композиційно така діяльність може бути побудована як театралізована вистава-діалог і здійснюватися в раз-них вікових групах відповідно до вікових інтересу-ми, можливостями і педагогічними завданнями з різних тем і сюжетів:
- У початковій школі в якості «школи ввічливості» ( «Добре слово, що ясний день», «Якщо ви ввічливі», «Казка - брехня, та в ній натяк»);
- У підліткових класах як етичні діалоги ( «Золоте слово народної мудрості», «Своя земля і в жмені мила», «Як наше слово відгукнеться»), як дискусійний клуб загально-ня ( «Гортаючи сторінки Д. Карнегі», «Шукай себе, поки не зустрінеш »,« Доля і Батьківщина єдині »);
- У старших класах як вечора етичних міркувань, ро-романтичної бесіди «при свічках», розмови «біля вогнища», зустрічі в літературній вітальні ( «Живу я в світі тільки раз», «Музика і ми», «Добре ім'я дорожче скарбів усього світу »).
Психологія особистості як основа морального
Вчення про темпераменти
Вимога індивідуального підходу до кожної дитини в з тимчасовою педагогіці в деякому сенсі відноситься поки до області мрій через які панують у сучасному світі понятійних концепцій і виходить із них практики навчання
Практика сучасної освіти далека від бажаного ідеалу. Де шукати вихід із ситуації? Чтозначіт на практиці індивідуальний підхід в навчанні, харчуванні?
В контексті уявлень про людину індивідуальність більш слож-на, ніж простий набір властивостей характеру. В її основі лежать фун-тальні сили, які шукають індивідуальне неповторний-моє втілення.
Саме цю індивідуальність кожного з нас відчуває в дру-гом людині. Дитина в своїй поведінці і способі реагування діє відповідно до типу, до якого він належить, так само, як, втім, і мно-Гії дорослі. Те, що називають вихованням індивідуально-сті в цьому віці, означає виховання людини як типу.
У педагогіці основною метою будь-якої систе-ми виховання є розвиток сил особистості. Але досягнення цієї мети передбачає, щоб виховання дитини в цьому віці грунтувалося на з'ясуванні його типових властивостей, так як саме ці типові властивості є помічником людино або його ворогом, його достоїнствами чи недоліками. Вони можуть бути опорою для самовираження індивідуальності дитини або непереборною перешкодою.
Отже, завдання воспітателя- «дресирування коня для наїзника», якому належить довгий життєвий путешест-віє. І індивідуальності нелегко доведеться підніматися в сідло коні, яка може виявитися занадто норовистим конем або немічною шкапою. Людську індивідуальність, як духовну субстанцію, неможливо, та й не потрібно виховувати. У вихованні-обходимо прагнути до того, щоб типове в людській істоті стало зручним інструментом, яким дитина, ставши дорослим, зумів би користуватися.
Вчення про темпераменти в педагогічній практиці (з досвіду штайнерівською педагогіки)
У світі існують різні описи типів людських характерів, і постійно створюються нові класифікації. Існують, однак, два вимоги, яким вони повинні відповідати. По-перше, класифікація повинна бути всеохоплюючої, і жодне з явищ не повинно випадати з поля її зору. По-друге, класифікація повинна бути ра-бота, тобто відкривати нові можливості розуміння людини.
Вчення про чотири типи темпераментів бере свій початок з античності. І штайнерівською школи єдині, де така класифікація використовується вчителем у практичній роботі.
«Золоте правило» вихователя, знайомого з вченням про темпераменти, говорить: «Ніколи не роби проти темпераменту дитини!»
Першим результатом застосування вчення про темпераменти на практиці буде запанував дух доброзичливості в школі. А така атмосфера внутришкольного настрою і являє-ся найголовнішою для успішного виховання дітей.
Якщо неправильно зрозуміти вчення про темпераменти, то може здатися, що темперамент - це недолік характеру. В якомусь сенсі це так, і для цього твердження є підстави, точніше, темперамент як однобокість характеру, як і будь-яка однобічність розвитку, є слабкістю. Але в визна-ленном сенсі і однобокість може бути гідністю або силою. Кожен тип темпераменту по-своєму обдарована і по-своєму має небезпекою впасти в крайність. Можна припустити, у що розвинеться темперамент, якщо порушаться межі нормального душевного життя: ненормально розвинений холерик перетворюється в буйнопомешанного, меланхолік буде страждати на шизофренію, сангвінік поводитися як клоун, а флегматик ви дивитися недоумкуватим.
У штайнерівською школі користуються поняттями «вихованого» і «невихованого» темпераменту, і тому, коли в школу надходить новий учень з так званим запущеним темпераментом, робота з ним спочатку полягає у вихованні темпераменту. що і є першим кроком у вихованні будь-якої дитини.