* Розчленування архею відрізняється. У Міжнародною шкалою архей не розчленована.
вік комплексів «сірих гнейсів» перевищує 3,3-3,5 млрд років, а й ці цифри нерідко є омолодження. Тому під комплексом «сірих гнейсів» часто розуміють найбільш древ-ня породи, відомі в межах щитів платформ.
Найбільш древні породи на земній кулі тепер відомі практично на всіх великих платформах як північного, так і південного рядів (рис. 5.1). Щоб спробувати реконструювати обстановки часу формування цих найдавніших порід, необ-ходимо розглянути будову і структуру найбільш представник-них районів поширення «сірих гнейсів».
Найдавніші породи в межах платформ північного ряду розвинені на Північно-Американської, Східно-Європейської, Сибір-ської і Китайсько-Корейської платформах, де вони оголюються в межах щитів - виступів фундаменту цих платформ.
На Північно-Американської платформи найбільш древні датується-ванні породи оголюються на Канадському щиті в районі оз. Верх-нього, на п-ові Лабрадор, південному заході Гренландії і в провінції Слейв на заході щита. У першому з них, де архейськие освітньої-ня займають найбільшу площу, в долині р. Міннесота, відомі породи з віком 3,5-3,7 млрд років за даними Rb-Sr і U-РЬ методів. Вони представлені гнейсами тоналітового сос-тава з окремими блоками і включеннями гранулітів - порід високого ступеня метаморфізму.
У субпровинции Унгава, на узбережжі Гудзонової затоки, і в деяких інших місцях провінції оз. Верхнього розвинені поля гранулітів, вік яких перевищує 3 млрд років, проте їх справжній вік може бути древнє, так як вони стелять молодші зеленокаменние пояса. Так що ці грануліти мо-гут бути одновікових з комплексом тоналітового гнейсов, сфор-мировалось в основному по вивержених порід.
В іншій частині Канадського щита, на п-ові Лабрадор, в облас-ти розвитку молодших раннепротерозойских порід, распола-гается смуга ортогнейси (гнейсов, що сформувалися за інтро-зівной породам) провінції Нейн. Ці кварц-полешпатові тоналітового «сірі гнейси» з включеннями основних еффузівов і осадових порід місцями прориваються дайками основних порід, перетворених в амфіболіти. Абсолютний вік гнейсов Rb-Sr методом оцінюється в 3,6 млрд років.
Третій район розвитку найдавніших порід комплексу «сірих гнейсів» - це південно-західна Гренландія, де загальна площа виходів архейських товщ перевищує 120 000 км 2. однак ще більша їх частина перекрита льодовиком. У цьому районі розвинений
знаменитий комплекс Ісуа, до складу якого входять: амфібол-ти, що утворилися за рахунок основних вулканітів; метаріоліти; метаосадочних породи: залізисті кварцити; конгломерати, в гальках яких присутні кварцити; дуніти. Комплекс Ісуа залягає по периферії гнейсового купола Амітсок, що складається з кварц-полешпатові тоналітового різниць гнейсов, володію-щих полосчатой або очкової текстурою. Радіометричний віз-раст гнейсов Амітсок і комплексу порід Ісуа, певний Pb-Pb, U-РЬ і Sm-Nd методами, становить 3,7-3,8 млрд років, т. Е. Це одні з найдавніших порід на земній кулі. І гнейси Амітсок, і породи Ісуа прориваються дайками метабазити Аме- Ралік. У цьому ж районі розвинений більш молодий комплекс гнейсов Нук, R-Sr ізохронний вік яких дорівнює
3,0 млрд років, т. Е. Вони значно молодше комплексів Амітсок і Ісуа, а також товща Малені, що складається з амфиболитов і кварцових парагнейси, що вміщають пластові інтрузії анортозитів.
Всі описані вище породи дуже сильно дислоковані і утворюють тектонічні покриви, причому один епізод формиро-вання покривів передував утворенню гнейсов Нук, а вто-рій - стався пізніше. Метаморфізм всіх згаданих обра-тання мав місце в інтервалі 3,0-2,85 млрд років і не перевищував амфиболитовой фації. Тільки місцями процеси відбувалися в умовах більш високих ступенів метаморфізму - гранулитовой фації.
Таким чином, в Гренландії розвинений один з найдавніших комплексів земної кори - раннеархейскій, частина якого без-умовно відноситься до «сірим гнейсам», а інша - швидше за харак-терну для зеленокаменних поясів (Ісуа, Малені), про які йтиметься нижче. Однак контакти між цими утвореннями в основному тектонічні і дуже важко зрозуміти їх справжні вікові співвідношення.
Порівняно недавно на заході Канадського щита, в провин-ції Слейз, був виявлений ще один район розвитку найдавніших порід. Це гнейси Акаста з віком 3,96 млрд років - древній-шим з достовірно встановлених на Землі.
На Східно-Європейській платформі комплекс «сірих Гней-сов» оголений в межах Балтійського і Українського щитів. У першому з них фрагменти цього комплексу достовірно встановлен-ни в Карелії і імовірно на Кольському півострові, на його північно-східному узбережжі і в центральній частині. Стародавній-ший субстрат всіх більш молодих відкладень складається ортомета- морфіческого плагіогнейси, амфіболітами, метавулканітамі, як правило, андезітового складу. Ці утворення прориваються різними гранитоидами - діоритами, плагіограніти, гра- нодіорітамі, тоналітамі, - в яких присутні ксеноліти більш древніх гнейсов. Всі ці гранітоїди характеризуються циф-рами абсолютного віку 3,2-3,1 млрд років.
У центрі Кольського півострова, в Кейвской зоні, оголюється плагіогранітогнейсовий фундамент, який відповідає за своїми харак-теристик комплексу «сірих гнейсів». У Карелії і східної: Фінляндії комплекс підстави зберігся лише в окремих, місцях, так як в пізньому археї він був інтенсивно гранітізіро- ван, і представлений амфиболитовой, піроксенових, біотит-пла- гіоклазовимі гнейсами, тоналітамі і гранулітового породами. які мають яскраво виражену натрової спеціалізацією і характеризують вивержені породи середнього складу, близькі в. цілому до андезиту. Вік «сірих гнейсів» U-Pb ізохронним методом визначено в Мурманськом блоці в 3,13 млрд років, Sm-Nd методом - в 3,2 млрд років, але в Карелії вже є визначення U-Pb методом в 3,3 млрд років.
На Українському щиті найдавніші породи оголюються в трьох субмеридіональних блоках: Середньопридніпровському, Орехово- Павлоградському та Подільському. Найбільш представницькі з них породи, що складають Аульський комплекс в Середньопридніпровському блоці, який стелить молодші зеленокаменние обра-тання Конкські-верховцевской серії. Аульський комплекс перед- ставлен біотитовими і амфібол-біотитових гнейсами, амфіболітами, а також роговообманковими сланцями і амфіболітами. Радіометричний вік комплексу оцінюється в 3,74 = 0,1 млрд. Років. В інших блоках також розвинені гнейсовой і гранітогнейсо- ші комплекси, кристалічні сланці, амфіболіти і гран літи, 'вік яких явно перевищує 3,0 млрд років.
Таким чином, на Українському щиті, як і на Балтійському. найдавніші натрові серогнейсовие комплекси є фунда-ментом для більш молодих архейских, типово зеленокаменних серій порід, в які вони місцями включені тільки фрагменти-тами. Всі породи цього комплексу підстави піддалися неоднозначних-кратної гранитизации, метаморфизму і дуже сильним деформує-циям. Безсумнівно, що «сірі гнейси» присутні і в межах фундаменту Руської плити, де вони перекриті чохлом фанерозой- ських відкладень, але виявлення їх - справа майбутніх досліджень-ний, хоча спроби їх виділення за даними буріння вже перед-прийняті.
На Сибірській платформі серогнейсовие комплекси були об-дуть виявлені 10-12 років тому. За даними В. І. Кіцула та його кол-ліг, вони складаються біотитовими гнейсами, гранітогнейсамі, пла- гіогнейсамі, а також ендербіт-чарнокітовой формацією, т. Е. Переважно гіперстінового гранітами, оголюються в центральній частині Алданского щита і стелить більш мо- лодую архейскую іенгрскую серію. Радіометричний вік «сірих гнейсів», певний Pb-Pb методом, становить близько 3,4-3,5 млрд років. Породи, представлені різними гнейсами, які можна віднести до найдавнішого основи, останнім часом передбачаються на Анабарском масиві Сибірської плат-форми, а також в межах її обрамлення: на Енисейской кряжі і Омолонского масиві (3,4-3,5 млрд років). Практично скрізь комплекс «сірих гнейсів» утворює куполовидні структури, про-рамляемие молодшими зеленокаменного поясами.
В межах Китайсько-Корейської платформи відомі «сірі гнейси» з віком 2,9 і 3,3 млрд років, які входять до складу периферичних ділянок архейських гранітогнейсових куполів. «Визначення радіометричного віку включень в« сірих гнейсах »по цирконію U-Pb методом дали цифри в 3,67-3,65 млрд років. Слід зазначити, що крім гнейсов, амфиболитов і мета- вулканітів до складу найдавнішого комплексу входять залізисті кварцити і мармури.