На платформах південного ряду - Південно-Американської, афри-канской, Індостанської, Австралійської і Антарктичної - древ-дальшої освіти типу комплексу''серих гнейсов'' поширеною-нени в багатьох місцях щитів цих платформ.
На Південно-Американської платформи подібні породи відомі в межах Гвіанського і Бразільцкого щитів. У першому з них комплекс Іматака в басейні р.
На Бразильському щиті в ряді місць розвинені кварц-полевошпа-товие і біотитові ортогнейси, гранітогнейси, чарнокіти (ги-перстеновие граніти), а також первинно осадові породи, пре-обертання в парагнейси, кварцити і жел ?? езістие кварцити - джеспіліти. Радіометричні датування цих утворень, під-стілающіх молодші зел ?? енокаменние товщі, коливаються від 3,5-3,4 до 3,2-3,1 млрд років.
Африканська платформа характеризується серогнейсовимі комплексами, поширеними на півдні - в Свазіленді, Зим-бабве і на о. Мадагаскар.
Найбільш древні гнейсовой комплекси Індостанської плат-форми з радіометричним віком 3,4-3,3 млрд років утворюють великі виходи на півдні Індостанського пол'уострова. За складом вони відповідають тоналітам, але іноді в них присутні і мета- осадові породи, а також метабазити і амфіболіти, коматііти і інші представники зел ?? енокаменних товщ, однак справжні співвідношення між ними не дуже зрозумілі. Положення тоналітового комплексу''серих гнейсов'' на Індостанської платформі таке ж, як і на інших: вони складають фундамент нд ?? ех молодших по-рід.
На Австралійської платформі, в її західній частині, распола-гаются два великі блоки фундаменту платформи - Пілбара і Йілгарн, - де в складі великих метаморфічних куь'олов вис-тупа біотитові гнейси, гранітогнейси, гранодіорити, тоналі- ти і інші породи, т. е. типові представники комплексу''се-яких гнейсов'', з віком 3,5-3,3 млрд років. Гнейсовой купола облямовуються зел ?? енокаменнимі товщами, складаючи їх підставу.
І нарешті, в межах Антарктичної платформи геологами Росії в районах Землі Ендербі і гір Принца Чарльза були виділ ?? єни два комплексу порід, що складаються з різних гнейсов, гранітогнейси, чарнокітів, ендербітів (натрієвих чарнокітів), що утворюють структури типових гнейсових куполів - з пологим заляганням порід на склепіннях і складної складчатостью по краях куполів. Радіометричний вік порід коливається від 3,9 до 3,2 млрд років, а менші цифри, мабуть, відповідають етапам накладеного метаморфізму.
Умови формування найдавніших комплексів порід -''серих гнейсов''
Незважаючи на те що під терміном''серие гнейси'' прийнято розуміти комплекс досить різноманітних генетично і за віком порід, їх загальний вигляд цілком определ ?? енний. У переважній більшості випадків це плагіогнейси тоналітового, трондьемі- тового і гранодіорітового складу з віком 4,0-3,4 млрд років. За хімічним складом вони відповідають андезит-дацит-риолитовой вапняно-лужний серії порід. В основному''серие гнейси'' яв-ляють початково-магматичними і по петрохімічними і ГЕОХІ-мическим особливостям відрізняються від таких же за складом порід, що утворилися в більш пізні геологічні епохи. Існують розбіжності з приводу типу і складу первинних порід, з кото-яких сформувалися''серие гнейси''. Найбільш поширена точка зору полягає у визнанні вулканічної природи''серих гнейсов'' за рахунок плавлення базальтів і коматіітов, за участю вулканогенно-осадових і осадових порід, а також інтрузивних тіл. Бимодальность вулканічних серій подчерки-ється присутністю амфиболитов, що утворилися по базитових вулканітів.
У багатьох місцях спостерігається складна тектонічна струк-тура''серих гнейсов'' з утворенням тектонічних покривів і гранітогнейсових куполів. Всі вихідні породи комплексу''серих гнейсов'' піддалися інтенсивним процесам метаморфізму і гранитизации.
Τᴀᴋᴎᴍ ᴏϬᴩᴀᴈᴏᴍ, особливості порід комплексу''серих гнейсов'', незважаючи на їх схожість, свідчать про те, що вже в ран-ньому археї умови формування вихідних порід були разнооб-різні.
''Серие гнейси'' майже всюди стелить породи зел ?? енокамен-них архейских поясів. Але разом з тим є і включення їх
фрагментів в гнейси, наприклад в комплексі Ісуа в Гренландії, Очевидно, тут ми маємо справу з більш давніми зел ?? енокаменни- ми породами. Де вони були поширені і які структури, складали, можна лише припускати. Досить імовірно, що сущест-вовала ще давніша базитових кора, ніж''серогнейсовая''. подібна до сучасної океанської, і не виключено, що в її обра-зовании важливу роль грала метеоритне бомбардування, коли в ударних кратерах формувалися базальтові лавові покрити-ви. Переплавлені цієї кори і могло створити''серие гнейси''.
Як би там не було, в кінці раннього архею (3,5 млрд років на-зад) вже була створена земна кора сиалического, т. Е. Контіні ?? ен-тального, типу, а що складають її вапняно-лужні серії вулканізаційних-нітов середнього складу і такі ж інтрузіви утворилися з- магми, виплавленої під цією корою, т. е. в верхах мантії. Чи була ця сиалического кора суцільний або складала обмежені ділянки на земній поверхні, залишається поки неясним. Важливо підкреслити, що в цій корі вже мала місце диференціація як по вертикалі, так і по латералі.
Чи існували в ранньому археї атмосфера і гідросфера? На це питання слід відповісти позитивно. Ряд дослідників ?? їй вважають, що і та і інша формувалися одночасно з зак-лючітельной стадією акреції планети за рахунок інтенсивної, майже катастрофічною або вибуховий дегазації її надр.
Отже, кінець раннеархейского часу, т. Е. Близько 3,5 млрд років тому, ознаменувався формуванням океанської і Контіні ?? ентально кори, мантії, ядра, гідросфери та атмосфери. роблять її схожою з сучасним виглядом Землі, для образо-вання якого потрібен був нд ?? його 1 млрд років з моменту рожде-ня планети. Необхідно підкреслити, що органічне життя до цього часу вже існувала, як це доводять її сліди в комплексі Ісуа.