2. За загальним правилом попереднє розслідування проводиться в тому місці, де закінчено діяння, незалежно від місця настання злочинних наслідків. Місце закінчення дії визначається територією, що входить в юрисдикцію органу розслідування, де було почате останню дію, що входить в об'єктивну сторону складу злочину, або на якій повинні були бути здійснені дії при злочинній бездіяльності. Наприклад, злочинець з території дільниці N 1 зробив постріл в потерпілого, який перебував на території дільниці N 2. Незважаючи на місце знаходження трупа потерпілого (наслідки), досудове слідство повинно проводитися на ділянці N 1.
Розподіл території між однойменними органами розслідування встановлюється відомчими нормативними актами з урахуванням адміністративно-територіального поділу. На початку розслідування територіальна підслідність встановлюється приблизно. Воно починається в тому районі, в якому порушено кримінальну справу (або в який справа направлена прокурором, керівником СО). При встановленні підслідності іншого органу застосовуються правила ч. 5 ст. 152.
3. Для виробництва дій поза місцем розслідування ч. 1 кім. статті передбачає два способи: виїзд в іншу місцевість самого слідчого або дізнавача або направлення туди доручення. Вибір способу визначається самим слідчим (дізнавачем) так, щоб не відбувалося відчуження своїх виняткових процесуальних повноважень. Доручення процесуальних дій є певним вилученням з принципу безпосередності (див. Ком. До ст. 240), тому його межі повинні бути обмежені. Інакше інститут підслідності втрачає будь-який сенс - можна все призначити інший орган, якому справа неподследственно. Слідчий зобов'язаний особисто виконати процесуальні дії (і не має права доручити їх виконання іншій), коли: а) необхідно провести великий обсяг слідчих дій; б) слідчі чи інші процесуальні дії пов'язані з оцінкою доказів в їх сукупності, тобто з прийняттям рішень, що визначають напрямок розслідування.
4. Доручення слідчого або дізнавача (окреме доручення) - це його письмове звернення до іншого органу розслідування з приписом про виробництво процесуальних або розшукових дій в зв'язку з розслідуваною кримінальною справою. Кодекс передбачає два види доручень слідчого: доручення органу дізнання за місцем провадження слідства (п. 4 ч. 2 ст. 38) та доручення органу дізнання або іншому слідчому поза місцем слідства (ч. 1 ст. 152). При цьому поза місцем слідства доручення може бути дано як слідчому, так і органу дізнання. Доручено може бути виробництво процесуальних дій або розшукових дій.
При дорученні виробництва процесуальних дій слід враховувати наступне:
1) на виконавця доручення поширюються правила про відвід (ст. Ст. 66, 67);
2) необхідно забезпечувати права учасників процесу на їх присутність при виконанні доручення. Так, якщо слідча дія проводиться за клопотанням потерпілого (п. 9 ч. 2 ст. 42), цивільного позивача (п. 10 ч. 4 ст. 44), підозрюваного (п. 9 ч. 4 ст. 46), обвинуваченого ( п. 10 ч. 4 ст. 47), захисника (п. 5 ч. 1 ст. 53), то вони мають право брати в ньому участь. Якщо слідча дія проводиться за участю підозрюваного (наприклад, допит підозрюваного), то виконавець доручення зобов'язаний повідомити його захисника про час і місце проведення слідчої дії. Незабезпечення права на участь захисника є істотним порушенням КПК (ч. 3 ст. 7) і тягне неприпустимість отриманих доказів;
3) крім слідчих дій (у вузькому сенсі цього слова - спрямованих на збирання доказів) може бути доручено виконання інших процесуальних дій: а) по ознайомленню осіб з постановою про визнання їх учасником кримінального процесу і роз'яснення їм прав і обов'язків; б) по виконанню заходів процесуального примусу (затримання, накладення арешту на майно, відібрання зобов'язання про явку, приводу); в) щодо забезпечення заходів виявлення та усунення обставин, що сприяли вчиненню злочину (ч. 2 ст. 158).
Доручення про провадження розшукових або оперативно-розшукових дій може мати на меті встановлення особи злочинця або місця його знаходження, встановлення підлягає арешту майна або джерел доказів (п. 38 ст. 5, п. 4 ч. 2 ст. 38). Розшукові заходи можуть здійснюватися за дорученням слідчого шляхом процесуальних дій або оперативно-розшукових заходів. Однак оперативні підрозділи самостійно вибирають конкретні засоби і методи для виконання доручення і перелік ОРЗ. Десятидобовий термін виконання доручення може бути змінений самим поручителем або продовжений. Виконання доручення про виробництво процесуальних дій має бути здійснена в межах терміну попереднього розслідування (ч. 3 ст. 209). Розшукові дії (не сполучених з процесуальним примусом) можуть бути виконані і по припиненню справі (ст. 210).
5. У Кодексі не вирішено питання про те, який орган по територіальності повинен давати дозвіл на примусові процесуальні дії при виконанні доручень. У тих випадках, коли рішення приймається без участі обвинуваченого або підозрюваного, доцільно отримувати дозвіл суду за місцем провадження розслідування (ч. 2 ст. 165). Коли в засіданні необхідно забезпечити участь самого обвинуваченого або підозрюваного, дозвіл дає суду за місцем провадження процесуальної дії (ч. 4 ст. 108).