Глава 8. Нова історія в країнах Сходу і Азії. Колонії та залежні країни
1. У чому полягала колоніальна експансія?
2. У чому полягає особливість японського капіталізму?
3. Чому так довго Китай залишався «закритою» країною і як відбулося його «відкриття»?
4. Чому Індію називають «перлиною» Британської імперії?
1. У чому полягала колоніальна експансія?
2. У чому полягає особливість японського капіталізму?
3. Чому так довго Китай залишався «закритою» країною і як відбулося його «відкриття»?
4. Чому Індію називають «перлиною» Британської імперії?
До початку ХІХ ст. в руках Британської Ост-Індійської компанії і підлеглих їй васальних князівств знаходилася майже вся територія країни. У свою чергу вона складалася з двох частин: так званої Британської Індії, яка перебувала під управлінням чиновників Ост-Індійської компанії на чолі з генерал-губернатором, і другій частині, що складалася більш ніж з 550 індуських і мусульманських князівств. Формально ними управляли місцеві князі, але вся їхня внутрішня і зовнішня політика контролювалася англійцями.
Різними шляхами Англія викачувала з Індії величезні кошти. Існувала система податків, розоряти місцеве населення. Крім податків, існували урядові монополії на сіль і опіум. Опіум вивозився в Китай і приносив англійцям величезні прибутки.
У 1833 р діяльність Ост-Індійської компанії була припинена. Що стала впливовішою після парламентської реформи 1832 промислова буржуазія хотіла сама використовувати Індію як ринок сировини та збуту фабричних товарів. За Ост-Індійської компанією залишалося управління колонією і армією.
Технічний прогрес не обійшов Індію. У країні будувалися залізниці, розвивалася зовнішня торгівля, зростали міста, прокладалися зрошувальні канали. Але англійська фабрична промисловість підривала економіку традиційного індійського суспільства. Багато ремісники позбавлялися засобів до існування. Індійські міста не були промисловими, були тільки торговими центрами, Вони не могли поглинути вивільняється робочу силу. Маси безробітних людей стали йти в села, а й тут знайти роботу було нелегко. Голод і епідемії забирали мільйони життів.
В країні все більшу кількість людей висловлювало незадоволення пануванням англійців. Загальне невдоволення незабаром переросло в повстання, що почалося в 1857 р Придушивши повстання, Великобританія провела в країні деякі реформи. У 1858 р була ліквідована Ост-Індійська компанія. Індія перейшла під владу корони. Генерал-губернатор Індії став іменуватися віце-королем. У 1877 р королева Вікторія була проголошена імператрицею Індії.
Але ліквідувати національно-визвольні настрої в Індії не вдалося. Провідною організацією національно-визвольного руху став Індійський національний конгрес (ІНК). Ця організація утворилася в 1885 р ІНК став символом єдності Індії в її русі до незалежності.
У Національному конгресі домінувало помірне ліберальне буржуазно-націоналістичне крило, яке визначило програму організації та її вимоги: захист національної промисловості, зниження податків, створення системи банківського кредиту, розширення самоврядування і виборного представництва, співпраця з колоніальною владою. Однак в Конгресі були і більш радикальні течії, представники яких звинувачували англійців в економічному пограбуванні країни і доведенні народу до повного зубожіння. Розуміючи неможливість збройної боротьби з колонізаторами, представники «крайнього» течії закликали до масового бойкоту англійських товарів.
В кінці ХІХ ст. національно-визвольний рух перебував на підйомі. Цьому сприяло чимало факторів: насамперед зміцнення позицій національної буржуазії, патріотичної інтелігенції, що прокинулись до активної боротьби робітників. Звичайними стали виступи селянства проти феодальної експлуатації.
На початку ХХ ст. в національно-визвольному русі помітною особистістю став М. К. Ганді, привнесший в боротьбу нову організаційну форму - «ненасильницького опору». Основою вчення Ганді послужили теорія ненасильства Л. М. Толстого, ідеї мирного масового дії, мирних маніфестацій та інших ненасильницьких виступів. Ганді був противником насильства і збройної боротьби, усвідомлюючи, що Індія з її вразливим і вибухонебезпечним поділом на касти, мовні та національні групи, різні конфесії повинна уникати крайнощів. Теорія ненасильницького опору, або громадянської непокори, і досвід її застосування в Індії набули згодом широку популярність на міжнародній арені.