КОЛОБОК
російська народна казка
(Доросла версія)
Ліс дрімучий розпластався,
Пташиний гомін над лісами
Дід задоволений повертався,
Кузовок несучи з грибами
Ото буде славний вечерю,
Нехай стара поклопочеться.
Дід завжди з природою дружен-
У нього вона в пошані.
А інакше бути не може,
Раз частинка ти її-
Природа виручить, допоможе,
Як в ній влаштувати буття.
Так, або приблизно так
Дід ішов розмірковуючи.
Знадвору прибрати бардак,
Бабці чимось він заважає.
Сонце вже по-всю пече,
До косовиці травичка встигає.
Звірятко всім до єдиного
Як знайомим, їм киває.
Себе готує до предвкушенію-
Повітря сп'янив злегка.
Приготує бабка угощеніе-
Спече мені колобка.
Одною думкою стурбований,
З цієї думою однієї,
Як годинник, гранично точний,
З Кузовков прийшов додому.
Готуй-ка, бабка, частування,
Так порадуй старого.
У припливі почуттів, на диво,
Приготуй-но колобка!
-Старий, скінчилася мука,
У коморі і сусеках- порожньо.
Чи не спекти мені колобка-
Є тільки Кваша капуста.
-А ти піди і поскребі,
По засіках, по коморі,
Ну, хоч трохи нашкріб, -
Просить бабку старий.
Ну да, ладно, як і в старі
Бабка хвацько подпоясав-
Піду перевірю старий скриня,
Повинні залишитися в ньому припаси.
Пошкребла в скрині, в засіках,
І в коморі замела.
І справді, не до сміху,
Муки трохи набрала.
Задоволена бабка, ставить тісто,
Дід тут же метушитися,
На підвіконні готує місце-
Колобку, щоб остудити.
Вийшов колобок на славу-
Пишний, ладен, будь-то зшитий.
За вікном шумить діброва.
На віконці колобок лежить.
Полежав ще трошки,
Відпочив, набрався сил,
Осмотрелся- шусть в віконце,
І по доріжці покотив.
Стежкою котить колобок,
Цікаво все йому навколо,
На зустріч зайка- сірий бік.
Взяти колобка вирішує на переляк.
-Хто ти, що ти і звідки?
Хто такий, як нарекли?
-Ти, що следак який, зануда.
Дід з бабою спекли.
Заєць сам злякався трохи,
І не відає про тому-
Куди веде ця дорога,
За якою котить ком.
Колобок задоволений малий,
Що відповісти враз знайшов.
Бабка спить, а дід втомлений,
Погуляти від них пішов.
І ще сказав він зайцу-
Якщо будеш мене є,
Те отримаєш ти під яйця,
Що потім не зможеш сісти.
Я від бабусі пішов,
Я від дідуся пішов,
Чи не зіб'єш мене з колії!
А заєць цей, як осел,
Від нього, та не піти ?!
Зустріч з зайцем, так- без толка-
На лісовій стежці.
Тут в очі він бачить волка-
сірі черевики.
Перед ним стоїть волчара,
Чи не взяти такого на таран.
З оскалом схожим з яничаром,
Зуби- їхній ятаган.
Хто такий і чому не знаю,
Чим промишляєш, перекат,
Чужий! Так я розумію.
Ну чужим я дуже радий!
-Так колобок я, колобок.
Від дідусі з бабкою втік.
Бачив зайця сірий бік,
Він від мене щосили тремтів.
-Що? Шустрий изволишь, малий?
Буде смачний мені обід.
-Ти дивись, волчара, старий,
За мене накличеш бід.
Давай з тобою, як джентльмени,
Залишимо цей перекус.
Не потрібні мені ці зміни,
Та й не солодкий я на смак.
Я від дідуся пішов.
І від зайця з бабкою,
А від тебе, шепнув: «козел»,
Втечу я без оглядки.
Котить далі колобок,
Немає приводу ревіти.
.Все, не спілкуюся, зарікся,
Раптом навстречу- сам ведмідь.
Хто ти, круглий і рум'яний?
З ревом кинув клишоногий.
Куди так котиш завзято?
І на скількох ти ходиш лапах?
-Колобком, дід з бабою кличуть.
Лапок немає, я так качусь.
І що за день? Всі «учут», «учут»,
А я ніяк не навчуся.
-Який ти смачний, ароматний,
Напевно зроблений на меду.
-З тіста я, як будь-то ватяний,
Знайди смачніше собі їжу!
Я від дідуся пішов
і від бабки теж.
Зайця, вовка обійшов,
Хоч я і без ніжок.
І заспокойся ти, ведмідь,
Чи не твій сьогодні свято.
Не вдасться мене с'есть-
Такий собі пустун.
Нічого не вдієш, все ясно.
Котися ти далі колобок.
Але дивись, зубам марно,
Чи не підставляй рум'яний бік.
Колобок сяючи котить.
Навколо-дрімучі ліси ..
Але знову, знову-недоречно
Зустріти лисиця.
Ця руда шахрайка
Дуже хитрою була.
Своїх клієнтів дуже спритно
обдирала до гола.
Сараї чистить під місяцем,
У курях- несучках знає толк.
Те прикинеться хворою,
Будь-то мізки вибив вовк.
Заколисує ласкою,
Коли потрібно поживитися.
Сірим братам будує очки,
А з другімі- просто левиця!
Ой, куди поспішаєш ти, пупсик?
Стривай, поговори зі мною,
Давай спіймаємо сонця промінчик,
Сумно бути мені тут однієї.
Колобок зупинився,
Страх раптом ласка притупила.
У лисицю очками він вп'явся,
Тремтіння потроху відступила.
Розкажи мені про себе ,
Мій ірис здобний.
Хіба не подобаюся я тобі?
Сядь на носик, так зручніше.
Колобок розповідь почав,
Як пішов від дедки з бабкою.
Ведмідь і заєць, Вовк нахаба,
З'їсти хотіли без оглядки.
Колобок все говорить,
Погляд на лисицю не звертаючи,
А лисиця, знай мовчить,
Мовляв, не чую, я глуха.
Підійди по-ближче, пончик.
З вухами, щось погано стало.
Сядь на ніс, на самий кінчик,
Розкажи мені все спочатку.
Колобок тут постарався,
Ласка немов окрилила.
На лисячий ніс ледь забрався,
А шахрайка пащу відкрила.
Зуби щелкнулі- вправність!
Лапкою стукнувши під боки.
Спритно з'їла плутовка-
Недотёпу- колобка!
Плаче дід і баба плаче.
Очі свої все проревіла.
Адже не може бути інакше.
Якщо самі прогледіли.
Сказка- брехня, часом жорстока.
З оглядкою треба, а поки
Наївних тут- в одну мить
Самих з'їдять, як колобка.
м