Коли я дивлюся в дзеркало, мені не віриться, що я - це я. Це хтось інший. Хтось. Він прикидається мною. Але я знаю, що це не я. Це хтось інший.
Але хто? Хто прітворяестя мною? Навіщо він це робить. Адже я - це я, а він - це він.
Так чому ж, коли дивлюся в дзеркало, бачу, що я - це він. Так значить він - це я.
Дивно все це.
Навіщо прикидатися кимось іншим? Тим, ким ти не являешся?
Стоп! Або може це я прикидаюся їм? Але тоді б я знав, що прикидаюся, і тільки тому бачу в своєму дзеркалі його відображення. Але я ж не прикидаюся? Або не знаю, що прикидаюся? Але як можна не знати такої простої речі?
Значить це все-таки він прикидається мною.
Цікаво. А він знає, що прикидається? Знає, що грає чужу, що не належить йому роль? Ну адже якщо він прикидається, значить знає. Або все-таки не знає?
Та й взагалі, навіщо він прикидається мною? Напевно у нього багато на це причин. Або одна, але дуже велика. Ой, а що якщо у нього немає на це причин? Ну немає! Що за дурниці я говорю. Навіщо вдавати з себе іншого, якщо не знаєш навіщо це? Або може тільки тому, що причин прикидатися ні? Тому ніхто не здогадається, що ти граєш, граєш не в театрі, а в житті. Граєш роль іншої людини.
Що за біс.
Адже я - це я! І ніхто мною не прикидається. І я ніким не прикидаюся.
Але чому ж тоді. коли я дивлюся в дзеркало. Я бачу когось Іншого?
Хто ж ВІН.