що містить у собі достопам'ятні події, що відбулися в сімействі містера Олверти з моменту, коли Томмі Джонсу виповнилося чотирнадцять років, і до досягнення нею дев'ятнадцятирічного віку. З цієї книги читач може вивудити деякі думки щодо виховання дітей
що містить у собі мало або нічого
Читач благоволить пригадати, що на початку другої книги цієї історії ми натякнули йому про наш намір обходити мовчанням великі періоди часу, якщо протягом їх не сталося нічого, гідного бути занесеним в нашу літопис.
Роблячи таким чином, ми піклуємося не тільки про власну репутацію і зручності, але також про благо і користь читача: адже цим способом ми позбавляємо його від втрати часу, який йде на нудне і марне читання, а крім того, доставляємо йому випадок, при всіх таких прогалинах, викручуватись в настільки властивої йому дивовижною проникливості, наповнюючи порожні проміжки часу власними припущеннями, матеріал для яких ми постаралися доставити йому на попередніх сторінках.
Наприклад, хто з читачів не зрозуміє, що містер Олверти, втративши одного, відчував спочатку ті почуття скорботи, які властиві в таких випадках всім людям, у яких серця не кам'яні і голови не кремнієві? Знову-таки якийсь читач не здогадається, що філософія і релігія згодом зменшили, а потім і зовсім загасили цю скорботу? Філософія - показуючи нерозсудливість і марноту її; а релігія - засуджуючи її як гріх і в той же час полегшуючи надіями і запевненнями, що дозволяють стійкого і побожному людині прощатися з другом на його смертному ложі майже з таким же спокоєм, як якщо б той збирався в далеку подорож, і майже з такою ж надією побачитися з ним знову.
Кмітливому читачеві не буде також коштувати великих труднощів уявити собі, що робила місіс Бріджет Блайфил; він може бути впевнений, що протягом всього того терміну, коли горю личить проявлятися в зовнішності людини, вона суворо дотримувалася всі вимоги звичаю і пристойності, погоджуючи вираз обличчя зі змінами туалету: як плаття її змінювалося з траурного на чорне, з чорного на сіре, з сірого на біле, так і вираз обличчя переходило від похмурого до скорботної, від скорботного до сумного, від сумного до задуманому, поки не настав день, коли їй дозволено було повернутися до своєї колишньої безтурботності.
Ми привели ці два приклади тільки в якості зразка завдання, яку можна запропонувати читачам нижчого розряду. Набагато більш складних викладок і більш високою проникливості ми вправі очікувати від умов, більш досвідчених в області критики. Безліч чудових відкриттів буде, я не сумніваюся, зроблено такими щодо подій, які мали місце в сімействі нашого поважного сквайра протягом ряду років, які ми вирішили обійти мовчанням; правда, в цей період не сталося нічого, гідного зайняти місце в цій історії, але все ж бували різні події того ж порядку, які описуються газетними і журнальними істориками нашого часу, на читання яких безліч людей витрачає масу часу, з дуже малою, боюся, для себе користю. Тим часом на пропоновані тут здогадки можуть з великою вигодою бути вжиті кращі здібності нашого розуму, бо набагато корисніше вміти передбачати вчинки людей при тих чи інших обставинах на підставі їх характеру, ніж судити про їх характерах на підставі їх вчинків. Перше, зізнаюся, вимагає більшої проникливості, але може бути вироблено гострим розумом з не меншою вірогідністю, ніж останнє.
Так як ми переконані, що величезна більшість наших читачів в досить високого ступеня обдароване цією здатністю, то для вправи її надаємо їм період в цілих дванадцять років, а самі виведемо, нарешті, нашого героя вже чотирнадцятирічним юнаків, не сумніваючись, що багато давно горять нетерпінням познайомитися з ним.