В день покупки скутера я дізнався наскільки боляче падати на асфальт, а права нога відчула всю тяжкість мого, як мінімум семідесятікілограммового, двоколісного. Після такого "приємного" знайомства питання "купувати-не купувати екіпіровку" однозначно було вирішено на користь покупки. Одним з елементів екіпа стали мотоботи, такі оббиті шкірою "залізні валянки" з непохитною підошвою. Як тільки я сів в них на мопед - стало ясно, що ноги в мотоботах набагато складніше розмістити з комфортом на полику скутера, ніж ноги в звичайних кедах - мотоботи НЕ гнулися і упиралися в передній пластик, не даючи нозі перебувати в нормальному положенні. Варіант їзди в позиції балерини номер 1 (п'яти разом, носки в сторони) теж виявився не особливо зручним, і вирішено було прилаштувати підніжки, а краще складні підніжки.
Після нетривалого пошуку потрібні підніжки від якогось совкоцікла були знайдені і куплені. В кількості аж 5 штук, 2 - для виготовлення нових підніжок, 2 - для планувалася, але нездійсненої, заміни пасажирських підніжок (чисто для краси, щоб всі підніжки були однакові) і одна "на всякий пожежний".
По приїзду в гараж, передня частина мопеда була розібрана, щоб мати доступ до рами. Потім вимірюють відстань між місцями майбутнього перебування підніжок з урахуванням пластика. Самі підніжки було вирішено приварити з двох сторін на трубку потрібної довжини і вже конструкцію приварювати до рами скутера. Відповідну трубку знайшли тут же в гаражі, і робота закипіла. Найскладнішим виявилося поєднання робочих площин двох підніжок.
Маючи готову трубку з підніжками досить легко вдалося визначити місце приварювання до рами, а також місця на пластиці, в яких необхідно було зробити дірки для підніжок. Після замірів місце зварювання на рамі зачистили і приварили до неї трубку з підніжками. Конструкція здалася слабкою, і з двох сторін була посилена приварюванням вставок з "куточків". На цьому зварювальні роботи були закінчені, а місця зварювання покриті шаром фарби для захисту від іржі.
Далі в бічному пластиці паяльником були пророблені дірки для підніжок і пластик встановлений на місце. Самі підніжки теж закріплені по своїх місцях, тому що були зняті для захисту їх гуми від теплового впливу при зварюванні.
Експлуатація мопеда з підніжками викликала у мене тільки позитивні емоції, тому що крім зручно розміщених ніг в мотоботах я отримав вільний від них полик скутера - що позначилося на збільшенні обсягу перевезеної поклажі. Єдине "але" в усьому цьому, так це те, що за ліву підніжку мене зачепив якийсь "дивак-гонщег на букву М" на тонованому зубилі, а це відбувалося на МКАД, ще й на моїй максимальної швидкості. У підніжки тріснуло одне вухо кріплення і болт кріплення вивернуло буквою "зю", але вона згодом була відновлена. Мопед досі їздить на дачі, а ці підніжки дозволяють із зручністю кататися на ньому досить високим по зростанню людям.
_________________
Чи не йду, а їду - ура мопеду!