Кляп м. (Від глаг. Клести) коротка палиця, розпірка, затичка, ричажек, загортання; закрутка на губу коня, яка непокойна при куванні, стрижці; іноді дві закрутки, закрутка, з зв'язками по кінцях, паличка з зав'язками, що вкладається поперек в рот звірів, спійманих живцем; поперечний брус на ратовищу рогатини; загортання для стягування мотузки, при ув'язці; милицю, застібка, балберка, напр. якими пристібають підлоги наметів; чирок, чиж, паличка, зрізана з кінця накось, по якій б'ють на землі палицею, відбиваючи її вліт; сама гра ця, гра в чижі; кожна з двох палиць, розпірок, поперек невода і бредні, шкап. Щастя не кляп: в руки не візьмеш. Кляп не свій брат: з ним не змовившись! т. е. кляп у роті. Кляпец зменшить. закрутка мн. Клепа, клепця, капкан, пастка. Попався, що в закрутка. | Клялци або дудки, кляпи, звірятко на губу коня, для приборкання її. Клепец, Чорноморське. риба білоокої (а не білок), Abramis sора. Кляпіна ж. покляп дерево, корч, криве, похиле. Кляпиш м. Кляп, особ. в зпач. застібки, звірятко. | Ряз. болотний кулик, клянчити. Кляпень м. То ж, загортання, закрутка, застібка, напр. на вудил кінських, для взнуздиванья. | Кляпні мн. сошні полки, поліції. Кляпік м. (Кляпік зменшить. Кляп) Клепик, чеботарний або рибочістний ніж, короткий і широкий, з окатістим, черевні, округлим кінцем. Кляпіковий, до кляпіку относящ. Кляпоносий, у кого ніс покляп, лю (крюч) коватий. Кляповатий, на кляп схожий. Кляплая береза, покляп або поникла пнем. Кляпчатий, забезпечений кляпами, або застібками. Кляпать пск. твер. (Клепати? Патякати?) Клопотати про дрібниці або говорити дурниці; -ся, битися у чого без толку.
Допомога пошукових систем