Клінічне дослідження печінки
Печінка -орган травлення, кровообігу і обміну ве-вин, синтезує жовч, депонує кров. Вся кров, відтікає-щая від кишечника і селезінки, проходить через печінку, де від-ходить нейтралізація шкідливих речовин, видаляється з неї надлишок
У печінці утворюється від '/ з Д ° х / г всеї лімфи. Вона бере участь у підтримці динамічної рівноваги складу плазми крові - білків, Сахаров, холестерину, вітаміну А, деяких мінеральні-них речовин, води, інактивує надлишок гормонів, синтезує сечовину і ряд ферментів. У ній звільняється '/ 7 частину енергії організму.
Печінка розташована в передній частині черевній порожнині не-посередньо за діафрагмою, здебільшого в правому подребе-рье. У жуйних -від рівня 8-го міжребер'я до хребетного кінця останнього ребра. Задня верхня частина печінки виступає за край легкого, стикається з реберної стінкою і доступна ис-слідування з правого боку. У верблюда печінку виходить за пре-дели заднього краю останнього ребра. У коней вона знаходиться в правому підребер'ї і досягає рівня середини довжини 14-15-го ребер, в лівому підребер'ї - 9-го ребра. У свиней печінку располо-дружина більше в правій стороні і доходить в правому підребер'ї до 12-го, в лівому - до 10-го ребра. У м'ясоїдних печінку лежить майже в центрі подребернойобласті, досягаючи справа і зліва останніх ребер.
При дослідженні печінки загальними методами застосовують ос-мотр, пальпацію та перкусію.
Оглядом області печінки при різкому її збільшенні об-наружівают випинання правого підребер'я.
Для виявлення хворобливості печінки проводять Баллот-рующую пальпацію по межреберьям іпронікаю-щую пальпацію за останнім ребром справа у верхній частині реберної стінки.
У верблюда печінку пальпують за останнім ребром у верхній частині правої черевної стінки, при збільшенні її можна прощу-пать за нижній реберної стінкою майже в середині правої голод-ний ямки.
У м'ясоїдних печінку досліджують спочатку в стоячому положенні, підбиваючи пальці рук під реберні дуги, потім тварина кладуть на правий бік, пальці правої руки підводять під праве предребе-рье, а лівою рукою поступово підсилюють тиск в області лівої реберної дуги. Можна досліджувати печінку також в спинно ^ положенні, підбиваючи пальці під останні ребра. У собак печінку недоступна пальпації, у кішок вона пальпується легко. При. пальпації визначають болючість, консистенцію, властивості поверхні виступаючого за останнє ребро краю печінки, у здорових тварин край печінки гострий (при збільшенні зак-руглен), поверхня гладка, консистенція пружна. Горбисту поверхню і щільну консистенцію печінки виявляють при цирозі; при жировій дегенерації вона, навпаки, приобрета »т м'яку або тестоватую консистенцію. При гепатиті, абсцесах, іноді при гепатозі, кетозе і післяпологовий Гемоглобинурия ^ і чутливість печінки підвищена. Чим швидше збільшує ^ печінку, тим вона більш болісно внаслідок розтягування глиссоновой
Перкусією встановлюють збільшення або зменшення:
області печінкового притуплення, хворобливість печінки. У роги-того худоби область печінкового притуплення знаходиться праворуч у верхній частині 10-, 11- і 12-го міжреберних просторів у вигляді неправильного чотирикутника, прилеглого до задньої перкуссионного межі-це легких (рис. 54). Верхня межа притуплення зливається з Те-Чечня, а задня проходить по лінії, від латерального краю попе-речно-реберного відростка 1-го поперекового хребця вниз і впе-ред до перетину кордону легкого з 10-м ребром. При відсутності зміщення печінки вперед зручним для дослідження ориен-тиром можуть служити дані перкусії по 12-му міжребер'ї. У нормі печінковий притуплення в цьому міжребер'ї не доходить до лінії сідничного бугра. При збільшенні печінки її межі до-Стігала цієї лінії і значно нижче, при різкому збільшенні кордону виходять за 13-е ребро; можуть доходити до лінії плечового-го суглоба.
На розмір і розташування печінкового притуплення впливають вік, вагітність, стан легень (емфізема), наповнення передшлунків і кишечника, тому іноді виявляють сме-щення печінкового притуплення вперед, вниз або його уменьше-ня. При зменшенні обсягу рубця печінку може відходити від грудної стінки і бути недоступною для дослідження.
У великої рогатої худоби печінку ректально пальпується тільки при різкому збільшенні і каудовентральном зміщенні. У верблюда завдяки широким міжреберних проміжків і рас-положення печінки за межами останнього ребра перкусією легко встановити збільшення печінки. Вона доступна і для ректаль-ного дослідження.
У коней печінка не виявляють ні пальпацией, ні перкусія-сией внаслідок сагиттального її положення. При значному збільшенні, коли вона підходить до реберної дузі або виходить з-під нижнього краю легкого, печінка стає доступною для пер--КУСС в області 14-16-го міжреберних просторів справа, а при виході за останні ребро пальпується і перкутируют по лінії Маклая-ка . У свиней печінку в правому підребер'ї доходить до 12-го, а в ле-вом до 10-го ребра і доступна дослідженню тільки у нежирних особин. У м'ясоїдних печінку досліджують в стоячому положенні за заднім краєм легкого. У собак справа печінковий притуплення створює смугу від 10-го до 13-го ребра, зліва -в області 11-го міжребер'я.
Область печінкового притуплення збільшена при гепатиті, ги-пертрофіческом цирозі, амілоїдозі, абсцесах, іноді при ток-сических дистрофії, фасциолезе, ехінококозі, лейкозі, кетозе, пухлинах і туберкульозі (у собак). При емфіземи легенів, екссуда-тивно плевриті і пневмоторакс зона печінкового притуплення може бути збільшена за рахунок зміщення печінки назад.
Зі спеціальних методів найбільш доступні лапароскопія і біопсія.
Лапароскопію застосовують з метою візуального дослі-нання печінки та інших органів черевної порожнини. У великої рогатої худоби лапароскоп вводять в місці перетину двох ліній: горизонтальної на 2-3 см нижче виступу маклока і вертикаль-ної - по задньому краю поперечного відростка 2-го поперекового хребця. Спочатку пошарово анестезують тканини, витягають ман-дрен і вводять в черевну порожнину шприцом Жане або гумовою грушею Юл профільтрованого через стерильну вату повітря пня створення пневмоперитонеума. Голку витягують і скальпелем вела розріз шкіри довжиною 2 см, через який вводять троакар з пси Iільной канюлей. Відсунувши клапан, через канюлю вставляють нііароскоп і оглядають печінку і інші органи.
Ь і про п с і я дозволяє проводити прижиттєві морфологи-етичні та гістохімічні дослідження печінки. Для пункціон- ||> ш біопсії беруть троакар Ніконова.
У великої рогатої худоби місце пункції знаходиться в 11-му міжребер'ї справа, на 2Зсм нижче лінії маклока. У коней прокол роблять справа в області 15-го міжребер'я, по лінії мак-кока.
Голку в печінку вводять коротким поштовхом в напрямку лівого 10КТЯ через край правої легені і діафрагму. При сопрікосно- веніі троакара з тканиною печінки створюється помітне перешкода. 11осле цього витягують стилет, а канюлю просувають в тканину пе- нни на глибину 3-5 см, повертають навколо осі і відрізають ку- з до органу для гістологічного і гістохімічного исследова-
Для отримання пунктата печінки у великої рогатої худоби ис-користуються голку довжиною 7 см з муфтою (зовнішній діаметр - 2 мм, внутрішній - 1,5 мм). У голку вставляють мандрен, що має скіс, рінний скосу голки. Великим пальцем лівої руки шкіру зміщують ІІсред, натиском долоні правої руки голку разом з мандреном Іноднт по передньому краю 12-го ребра, орієнтуючись на лівий 1101 гевой бугор (рис. 55). Проколів черевну стінку, голку погру- | йог в печінку на глибину близько 2 см, мандрен витягають, присое-диня шприц, насмоктують пунктат в шприц. Потім голку разом
■ і шприцом витягають, пунктат переносять на предметне скло
кіот мазки, які забарвлюють по Паппенгейма. 11 ри мікроскопії мазків про морфологічних порушеннях в Печінки судять по зміні печінкових клітин.
■ | | ш гази, заліза. У здорових тварин в мазку знаходять групи
"> До, рідше окремі клітини пече-
"П з добре вираженою структурою
• (41. Ч)). Цитоплазма їх фарбується в
-• ілго-блакитний, ядро -в фіолето-
IIмнет. Ядро містить 1-2 світло
іііх ядерця. При дистрофії пече-
| 1І | <>Ітурі клітин стерті, розмиті.
уолізація клітин і слабке окра-
1.1 мені цитоплазми свідетельству-
| І про жирової дистрофії (ріс.57), а пфнлія, грубозерниста структура
ШШМИ- про білкової. збільшен
| піічества лейкоцитів, лімфо ідних і ретикулоендотеліальних кле-ток, пикноз і лізис ядер - ознаки запалення.
При цирозах (табл. VII, Б) пунктат Насмоктувати насилу (або відсутність-ет). Кількість сполучнотканинних волокон, фібробластів і змінених зірчастих клітин в мазку збільшено. Поява в ньому багатоядерних і ги-гантоядерних клітин, а також клітин з каріокінетіческім розподілом в мазку збільшено.
Функціональне дослідження печінки. При захворюваннях печінки порушується її функція. Ідентифікують ці на-рушення функціональними пробами, які дозволяють судити також про вид і ступеня морфологічес-ких змін. Вони особливо важливі, коли захворювання печінки протікають безсимптомно. Про функціональні порушення печінки судять за результатами біохімічних досліджень крові, хі-чеських досліджень сечі і фекалій.
Цля з'ясування функції печінки в обміні жирів в крові визна-ють холестерин і холестерінестери, а також ліпопротеїди і
оні (ацетонові) тіла. Зниження показника естеріфіка-
ННП холестерину служить одним з ранніх ознак порушення Iпіі печінки.
При порушенні функції печінки різко збільшується содер- ■ мин- кетонових (ацетонових) тіл в крові, сечі і молоці. У п.1х випадках поразок утворення кетонових тіл поні-і я.
> 1 'до роторну функцію печінки досліджують за допомогою нагрузляется з жовчю. При ураженні печінки виділення фарби дли-тельно затримується. Для діагностики амілоїдозу внутрішньовенно вводять 80-100 мл (корові, коні) 1% -ного розчину фарби кон-го-рот. При наявності амілоїдозу фарба протягом 1 год зникає з крові. При захворюваннях печінки, пов'язаних з клітинним роз-будинок, в крові підвищується активність утворюються в печінці ферментів (сорбітдегідрогенази, фруктозо-1-фосфатальдолази, ор-нітінкарбамоілтрансферази, глютаматдегідрогенази) і неспе-ціфічних для печінки ферментів (лактатдегідрогенази, фрукто-зодіфосфатальдолази) .
Синдроми печінкової недостатності. Жовтяниця виникає при накопиченні в крові білірубіну і продуктів його обміну. За со-триманню білірубіну і продуктів його обміну в крові і сечі можна судити про жовтяниці. Розрізняють три патогенетичні форми жовтяниці: гемолітичну, паренхіматозну (печінкову) і ме-ханических.
Гемолітіческаяжелтухавознікает в результаті збільшення вільного білірубіну в крові, що утворюється внаслідок підвищеного розпаду еритроцитів або дефіциту фер-ментів, що беруть участь в зв'язуванні білірубіну з глюкуроновою кислотою. При посиленому розпаді еритроцитів посилюється обра-тання гемобілірубін, який, вступаючи в печінку, що не забезпе-чивается необхідною кількістю глюкуронової кислоти і глюкуронідази для його перетворення в холебілірубін і накапл-ється в крові, принесений кров'ю з кишечника уробилиноген не захоплював повністю печінкою, перевантаженій гемобілі -рубіном, частина його проникає у велике коло кровообігу і видаляється з сечею, яка стає темно-жовтої за рахунок різко зростаючого виділення стеклобіліногена і уробилиногена. Кал забарвлюється стеркобіліна в коричневий колір. Відзначають гіперхромні анемія з появою молодих форм еритроцитів і збільшенням селезінки.
Механічна (обтураційна) жовтяниця виникає в результаті порушення відтоку жовчі в двенадцатіпер-стную кишку, обумовленого закупоркою жовчних ходів або про-ного жовчної протоки каменем, паразитами, пухлиною, ехін
І 'Раск, особливо бромсульфалеіном, який після введе-
1 кров захоплюється зірчастими клітинами печінки і виокрем кокками, запаленням слизової дванадцятипалої кишки. Ото призводить до застою жовчі вище того місця, де утворилося перешкоду для її просування, розтягуванню междолькових жовчних капілярів. В результаті жовч дифундує в пече-нічні клітини, які некротизируются і гинуть, і прони-кає в лімфатичні простору. І виникає високе содер-жание прямого білірубіну і жовчних кислот в сироватці і сечі, і зниження стеркобилина в калі. Слизові оболонки і шкіра ок-рашіваются в жовтий колір, а при окисленні білірубіну в білі- | ердін - в зелений і темно-оливковий колір. Порушується усмок-іапіе жирів і жиророзчинних вітамінів, кал стає (гро-білим, глинистим, смердючим. Холемія викликає токсикоз. Холемічного синдром, проявляється зменшенням апетиту, пригніченням, шкірним свербінням, брадикардією, зниженням кровяно-ю тиску, згортання крові.
Чистих форм жовтяниці зазвичай не буває При аполітичною ілтухе відбувається згущення жовчі, що приводить до закупорки і ачних шляхів, і з'являються ознаки механічної жовтяниці. При механічній жовтяниці розвивається ураження паренхіми пе-чені з притаманними проявами. При скруті відтоку жовчі порушуються кишкове травлення, всмоктування жирів, віта-минов, організм збіднюється. Найбільша жовтушність слізіс-11.1 \ оболонок і шкіри буває при механічної жовтяниці.