1. Класова боротьба активно впливає на розвиток виробляй-них сил. Введення машин було обумовлено прагненням буржуазії зломити опір робітників, які виступають проти подовження робочого дня. В Англії, починаючи з 1825 р, винахід і застосування машин було результатом війни між підприємцями і робочим.
3. Класова боротьба в кінцевому рахунку виступає двигуном і духовного життя антагоністичного суспільства. В ході боротьби виникають передові політичні ідеї, погляди, філософські теорії, ця боротьба ця збагачує науку, культуру, мистецтво.
Класова боротьба здійснюється в різних формах.
1. Економічна боротьба.
Значення економічної боротьби не можна применшувати, але не можна і абсолютизувати. Вона сприяє поліпшенню умов праці, скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати і життєвого рівня населення.
Здійснюється економічна боротьба шляхом страйків і страйків. Але треба враховувати, що часом ці страйки негативно позначаючись-ються на економічному стані суспільства.
2. Політична боротьба.
3. Ідеологічна боротьба.
4. Специфічна форма класової боротьби.
Специфічною формою класової боротьби є війна. Ступінь гостроти класової боротьби залежить від політичних завдань, внутрішніх умов, міжнародної обстановки і може бути будь-якою: від пасивного опору ворожого класу, до збройних класових зіткнень, громадянської війни.
Громадянська війна - це збройна боротьба між різними верствами (класами) всередині однієї держави за політичну владу (Афганістан, Таджикистан, Грузія). Це найбільш гостра форма політичної боротьби класів. Тому важливо побачити, які сили протиборствують в цій війні, яку мету вони переслідують, як співвідносяться класові інтереси з загальнолюдськими інтересами. Дане співвідношення значною мірою зачіпає область мі-ровой політики.
Класова боротьба в історії - це реальний факт суспільного життя, і роль її дуже значна. Тому заслуга К.Маркса і його послідовників, які зробили значний внесок у розуміння класів, їхніх стосунків в суспільстві, вельми велика.
Разом з тим, розглядаючи вчення про класову боротьбу до соціальних фондів-ної філософії марксизму, недостатньо просто констатувати науч-ву значимість цього вчення. Необхідно звернути увагу і оцінити абсолютизацію класової боротьби К.Марксом і його послідовниками. Так, апологетика класової непримиренності та класової боротьби на практиці розвитку радянського суспільства в СРСР призвела до формування феномену класового ворога.
Основні риси феномену класового ворога:
2. Визнається агресивність цього класу, його ворожість до нового
3. Визнається, що представники класу - ворога не можуть претендувати на те ж місце в суспільстві, що і представники інших класів.
Для політичної еліти даний феномен служив підставою власного всевладдя, був політико-ідеологічною базою ігнорування демократичних принципів, порушення законності, був зручною формою описування власних помилок і прорахунків.
З точки зору партійно-тоталітарного режиму цей феномен представляв велику цінність як вельми ефективний інструмент управління суспільством. Без нього існуючий режим просто не міг би функціонувати.
Абсолютизація класової боротьби закономірно приводила до висновку про неминучість диктатури класу взагалі і диктатури пролетаріату зокрема. Диктатура класу є війна, відверте придушення і знищення класів.
Абсолютизація класової боротьби в марксизмі як би змістила моральні акценти в її оцінці. Ця боротьба стала розглядатися як якесь абсолютне благо, велике достоїнство суспільства.
Тим часом класова боротьба крім своїх прогресивних пос-ледствии, несе горе, нещастя суспільству. Відволіканням сил від завдань творення, визнанням нерозвиненості суспільних відносин, нездатність суспільства цивілізованими средст-вами вирішувати свої проблеми, класова боротьба нерідко розчищала дорогу тиранії і тоталітаризму.
В умовах наростання і загострення глобальних проблем, в умовах змін в світі, гостро постало питання про співвідношення класових і загальнолюдських інтересів.
На перший план висуваються інтереси збереження миру, виживання людської цивілізації. Висуваються в якості пріоритетних інте-реси загальнолюдські над класовими. Це накладає відбиток і на зовнішню політику держави. Визначено принципи політики у відносинах між державами світового співтовариства:
- ненапад, невтручання у відносинах між державами
(Невтручання держав у справи один одного);
- повагу суверенітету, територіальної цілісності;
- політика конструктивної співпраці, взаємодії всіх держав;
- програма демократизації міждержавних відносин;
- гуманізація всієї системи міжнародних відносин (забезпечення прав людини, обмін викладачами та студентами, розвиток туризму).
Таким чином: теорія класів і класової боротьби дозволяє узагальнити різноманітні явища і дії окремих осіб, звівши їх до дії класів і пізнати закономірності історичного процесу, розвитку людської цивілізації.