Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
За етіологічним ознакою виділяють інфекційні, травматичні і медикаментозні періодонтити. За локалізується-ції - апікальні і маргінальні. За перебігом патологічного процесу розрізняють гострі (серозні і гнійні), хронічні (фіброзні, гранулирующие, гранулематозні) і загостривши-шиеся хронічні періодонтити.
Періодонтит називається маргінальним, або крайовим, якщо запальний процес первинно виник у ясенного краю. При-чиною його служить найчастіше травма ясенного сосочка каранда-
шом, їжею, гострими стінками каріозної порожнини, краями коронки. Тривале роздратування ясен сприяє переходу гострого маргінального запалення в хронічне.
Гострий верхівковий періодонтит
Клінічна і патологоанатомічна картина гострого пери-одонтіта тимчасових зубів в основному така ж, як постійних. Однак анатомічні особливості тимчасових зубів обумовлюючи-ють деяку своєрідність в розвитку гострого періодонтиту: в зв'язку з широким апікальним отвором в періодонт на етапі форми-вання або розсмоктування коренів запалення пульпи легко пере-ходить на періапікальние тканини. Іноді періодонтит розвивається раніше, ніж запалення охоплює всю кореневу пульпу. Більш важкий перебіг періодонтиту тимчасових зубів і перехід воспалі-ного процесу на навколишні м'які і кісткові тканини пов'язаний зі зниженою опірністю дитячого організму.
При гострому верхівковою періодонтит діти скаржаться на виражену постійну наростаючу біль, що підсилюється при натисканні на зуб. Дитина точно вказує хворий зуб. Сле-дують важливими симптомами служать набряк ясен, припухлість навколишніх м'яких тканин і збільшення регіонарних лімфаті-чеських вузлів, різко болюча перкусія зуба. У тимчасових зубах гострий періодонтит розвивається дуже швидко і, якщо не створюється відтік ексудату, інфекція швидко поширюється по кістці щелепи, викликаючи періостит. У маленьких дітей у відповідь на запалення періодонта наростають загальні ознаки ІНТОКС-кации: підвищується температура, зростають ШОЕ і лейкоцитоз.
Гострий верхівковий періодонтит у дітей зустрічається ред-ко, його необхідно диференціювати від загострення хроничес-кого періодонтиту. Клінічна картина обох захворювань мо-же бути ідентичною, але при гострому періодонтит на рентгено-грамі немає відхилень від норми, а при загостренні хронічного-го періодонтиту рентгенологічно чітко визначаються харак-терни зміни.
Профілактика гострого періодонтиту полягає в ранній, своєчасної і правильної санації зубів з пульпітом. Гострий верхівковий періодонтит може закінчитися одужанням, переходом вхроніческую форму, а в случаенарастанія воспали-тельногопроцесса - розвитком періоститу або остеомієліту.
У дітей запальні процеси в пульпі і періодонті тісно пов'язані між собою. Більше 30% хронічний періодонтит-тов розвиваються у випадках неправильного лікування зубів з куль-питом, близько 38% - при розвитку карієсу без лікування і близько 30% - в результаті травми.
У дітей 6-8 років хронічний гранулюючих періодонтит розвивається в результаті травми постійних несформованих різців (частіше верхньої щелепи) і внаслідок декомпенсована-ного гострого перебігу карієсу в перших молярах.
Хронічний періодонтит розвивається як результат гострого верхівкового періодонтиту або як первинно-хронічний про-процес в результаті хронічного пульпіту. У патологоанатомічес-кой картині хронічного періодонтиту переважають явища не ексудації, як при гострому процесі, а проліферації: раз-Растану фіброзної або грануляційної тканин.
Хронічний періодонтітво тимчасових і постійних НЕ-сформірованнихзубах часто виникає при наявності неглибокої каріозної порожнини, при отсутствіісообщенія з порожниною зуба. Це об'ясняетсяанатоміческімі особливостями будови твер-дих тканин тимчасових іпостоянних зубів з незакінченим формуванням коренів.
Хронічний фіброзний періодонтит
Ускладнення виникає як результат пульпіту, гострого періодонтиту і після лікування хронічного гранулирующего і гран-лематозного періодонтиту. Розвивається тільки в зубах зі сфор-мировалось корінням (тимчасових і постійних зубів). В період формування зуба, при відсутності стабільної структури в області верхівки кореня, і в період резорбції коренів часів-них зубів фіброзний періодонтит не спостерігається. Клінічно фіброзний періодонтит не супроводжується якими-небудь симп-томами і іноді виявляється випадково при рентгенологічес-ком дослідженні зубощелепної системи. Скарги відсутні, перкусія безболісна, ясна нормального забарвлення, рухливість зуба не виявляється. Іноді змінюється колір коронки зуба: він ста-новится більш тьмяним з сіруватим або синюватим відтінком.
Діагноз ставлять на підставі рентгенологічного дослід-вання: фіброзний періодонтит характеризується потовщенням і
ущільненням періодонта, про що свідчить розширена періодонтальна щілину. Ширина періодонтальної щілини изменя-ється на обмеженій ділянці або, рідше, на всьому протязі периодонтального простору, що залежить від поширений-ності запального процесу.
Хронічний фіброзний періодонтит диференціюють від середнього карієсу, хронічного пульпіту, в мен-ший ступеня - від глибокого карієсу. Схожа з хронічним фіброзним періодонтитом рентгенологічна картина спостеріга-дається в період, коли формування верхівки кореня закінчиться-но, і протягом року періодонтальна щілину залишається фізіологи-но розширеної. Збільшення періодонтальної щілини відзначатимуть-ють також при деяких видах неповного вивиху різця в бік сусіднього зуба. В цьому випадку періодонтальна щілина звужена з того боку, куди змістився зуб, і розширена з протилежного від зсуву боку.
Хронічний гранулематозний періодонтит
Як і хронічний фіброзний, гранулематозний перио-ДОНТА в тимчасових зубах спостерігається рідко. Розвивається пре-майново в постійних зубах зі сформованими кореня-ми, протікає безсимптомно, рідко утворюється свищ в області ураженого зуба. Зазвичай каріозна порожнина не сполучається з порожниною зуба. На рентгенограмі гранулематозний періодонтит виявляється у вигляді вогнища деструкції кісткової тканини округлої або овальної форми у верхівки кореня з чіткими контурами діа-метром до 5 мм (рис. 4). Кісткова тканина навколо гранульоми зазвичай не змінена, рідше по її краях видно щільна склерозирующая-ванна зона, що відділяє кістку нормального будови. На-відмінність склерозу вказує на реакцію кістки при тривалому ті-ченіі запального процесу. Периодонтальної щілину, огра-ніченний кортикальной платівкою, простежується не на всьому протязі кореня. Верхівка кореня зуба, розташованого в гра-нулем, частіше не резорбироваться.
Диференціювати хронічний гранулематозний періодон-тит слід від середнього карієсу, хронічного пульпіту, інших форм періодонтиту, кістогранулеми, кісти і неповного вивиху зуба в бік оклюзійної площини. Рен-тгенологіческі при неповному вивиху в сторону оклюзійної площини видно спорожніла частина альвеоли, що нагадує гра-
Рис 4 Хронічний гранулематозний періодонтит в області 6 1 6 (ре нтге н про гра ма)
нулему. Деякі природні отвори (різцеве, менталь-ве) проектуються на верхівку кореня, імітуючи гранульому. У постійних несформованих зубах гранульому слід диффе-ренціровать від зони росту формується зуба. Паросткова зона обмежена безперервної кортикальной платівкою. При гран-лематозном періодонтит періодонтальна щілину має нерівно-мірну ширину, в верхівкової частини кореня розширена. Корті-Кальна платівка простежується тільки до тієї ділянки кор-ня, від якого починається розширенняпериодонтальної щілини.
Хронічний гранулюючих періодонтит
Найбільш часто запалення періодонта тимчасових зубів переходить в хронічний гранулюючих періодонтит. Найчастіше за-болевания протікає безсимптомно при неглибокій каріозної порожнини, і це викликає труднощі в постановці діагнозу, так як клінічна картина нагадує середній карієс.
Іноді хворі можуть скаржитися на болючість при прийомі їжі, чутливість при накусиваніі, дискомфорт або відчуття розпирання в області хворого зуба.Необходімо) ловити реакцію дитини на деякі больові відчуття, воз-виникаючі при препаруванні каріозної порожнини, що допо-жет в постановці діагнозу і в диференціальної діагностики.
Гранулююча форма періодонтиту временнихзубов з-
провождается освітою свища з виділенням або поява третьому вибухаючої грануляції на яснах, шкірі поднижнечелюстной області, щоки.
Поява гирла норицевого ходу на шкірі обличчя призводить до розвитку запального процесу в його окружності. Шкіра в окружності свища гіперемована, з часом набуває синюшно-ціанотичний відтінок, мацеріруется, стоншується. З гирла свища можуть вибухати грануляції. При переході воспалі-ного процесу на підлягає жирову тканину виникає вос-палітельний інфільтрат, зазвичай 1-2 см в діаметрі.
Свищ може тимчасово закриватися при налагодженні Отто-ка екссуддата через зруйновану коронку і з'являтися знову, іноді в новому місці на шкірі обличчя.
Іноді пальпують добре виражений тяж, що йде від гирла свища до зруйнованого зуба. Цей тяж і є Свищева ходом, навколо якого поступово розвинулося велике кількістю-ство сполучної тканини.
Така картина послужила підставою для позначення дан-ного процесу як «мігруюча гранульома». Це визначення іноді ще зустрічається в літературі, причому як оригінали ная нозологічна форма. У сучасних класифікаціях бо-корисної, посібниках та підручниках такий нозологічної форми не існує, що правомірно, так як це тільки прояв періодонтиту. Не зважати на етіологію і патогенез даного про-процесу - значить надавати хворому неадекватну допомогу. Сход-ва картина на шкірі обличчя спостерігається при шкірної і підшкірної формах актиномикоза.
Переважання гранулирующей форми періодонтиту і годину-тое виникнення свищів пов'язані з анатомічними особ-ності будови кістки в дитячому віці. Якщо свищ располо-дружин не в області проекції верхівки кореня, а ближче до ясенного-му краю, то це може бути пов'язано зі значним ступенем розсмоктування або несформованості кореня. Те ж спостерігає-ся при локалізації запального процесу в області біфур-кации коренів. Резорбція коренів тимчасових зубів може уско-ряться, сповільнюватися або припинятися. Частина, що залишилася верхівки кореня тимчасового зуба нерідко перфорує кісткову стінку, стоншену запальним процесом, і травмує щоку або губу, що призводить до утворення декубітальних виразки. Такий тимчасовий зуб підлягає видаленню. Оголену гостру верхуш-
Мал. 5. Хронічний гранулюючих періодонтит V IV 1 IV V (рентген-нограмма). Загибель зачатків 5 | 5. Пошкодження зачатка fT Ознаки роз-вающий оститу в області проекції V IV 1 IV V.
ку кореня нерідко приймають за прорізати бугор постійного-ного зуба або за секвестр.
При хронічному гранулюючих періодонтит часто гинув-ні зона зростання, що призводить до припинення формування кореня. Іноді грануляційна тканина проростає в канал кореня, в ре-док чого з'являються болючість і кровоточивість при обробці каналу. Врослу грануляційної тканини слід отли-чати від залишилася в глибині каналу пульпи при хронічному гангренозний пульпіті.
На рентгенограмі при хронічному гранулюючих пери-одонтому тимчасових зубів виявляється вогнище деструкції кісткової тканини поблизу верхівок коренів, але більш інтенсивне розрідження локалізується в області біфурка-ції коренів (рис. 5). Це пов'язано з проникненням інфекції і продуктів розпаду пульпи в пе-ріодонт через додаткові канальці дна порожнини зуба [Чуп-Ринін, 1985]. Вогнища деструкції можуть займати весь простір між країнами, поширювати-ся на ділянки кістки, що оточують. коріння, і виникати в області раз-нуліру "ющий Тр ^ о ^ тиг ^ Віва зачатків постійних
(Ренггенофамма). Загибель зачат- ^ s ^ ис -6) - т - 0 - Виноградова кат]. [1987] розглядає подібний
