В одному великому, казковому лісі жила була сім'я ведмедів. Папа Михайло ходив на роботу, мама Ведмедиця займалася господарством, а маленький Ведмедик цілими днями грав і веселився. Він розкидав свої іграшки і не любив їх збирати, відмовлявся їсти корисну кашу і ніколи не допомагав своїм батькам по господарству. Мама Ведмедиця дуже переживала і не знала, як умовити малюка поїсти.
Одного разу вона приготувала смачну кашку і запросила тата і Ведмедика вечеряти, але маленький пустун запротівілся і продовжував гратися на галявині. Тоді тато Михайло сказав, що наближається зима і потрібно їсти, щоб запастися жиром - інакше взимку Ведмедик буде сильно мерзнути. Але малюк знову відмовився, сказавши, що йому тепер буде тепло і побіг купатися в річці.
Батьки маленького Ведмедика почали готувати свою барліг до зими: утеплювали сіном, носили туди ягідки, на випадок, якщо зголодніє взимку і прокинуться. Запросили допомогти і малюка.
- Не буду допомагати! У барлозі тепло, не замерзну!
Ніяк не хотів слухатися своїх батьків Ведмедик!
- Ну хоч іграшки свої збери, синку! - сказала мама Ведмедиця.
- Навіщо? Потім зберу! - відповів малюк.
- Ось прийдуть мисливці в ліс, побачать твої іграшки і відразу ж здогадаються де наша барліг! - сказав тато Михайло.
- Ні, не прийдуть! А якщо прийдуть - не знайдуть! - відповів Мишко і втік.
Батьки вирішили не робити нічого за свого неслухняного ребятенка і не стали класти йому в кімнатку солому. Вони склали її біля дверей і попросили малюка зробити все самому. Але він знову їх не послухався.
Настала зима. Сім'я ведмедів влаштувалися в своїх кімнатках і занурилися в зимову сплячку. Ось тільки Ведмедик все не міг заснути: без соломи було не так тепло і затишно, та й жиру він за літо не назбирав. Тому було прохолодно.
"От би зараз поїсти смачної теплою каші! Або хоча б ягідок!" - подумав Ведмедик. Але коли батьки збирали на зиму ягоди малюк знову не захотів допомагати. Навіть коли мама Ведмедиця дала йому жменьку, що він відніс до себе в кімнатку, Ведмедик полінувався і просто відразу їх з'їв.
В цей час бродили по лісі мисливці. Побачили вони купу іграшок біля великого дерева і відразу зрозуміли, що там ведмеді живуть. Стали вони пробиратися тихенько в барліг і побачили маленького Ведмедика. Так швидко його схопили, що він отямитися не встиг, а батьки і не почули. Відвезли вони малюка в місто і продали в цирк.
Погано там з ним зверталися і зрозумів тоді він, що батьків треба слухатися. Став Ведмедик все сам робити: і прибирати, і їсти самостійно. Ось тільки не готували в цирку таку смачну кашу, як мама Ведмедиця. Занудьгував малюк, захотів додому. Стало одній дівчинці хорошою шкода ведмедика і відпустила вона його на волю. Сяк-так добрався Ведмедик до свого рідного лісу, знайшов барліг. Зраділи мама Ведмедиця і тато Михайло, тому як з ніг збилися, розшукуючи свого ненаглядного синочка.
З тих пір зажили вони щасливо! Ведмедик у всьому слухався своїх батьків, добре їв, прибирав іграшки і допомагав по господарству! І ріс він великим і здоровим, тому як кашка дуже корисна для здоров'я!
Ну от і все. Не судіть суворо. Доньці начебто сподобалося.