КОТА
Коханець полум'яний і той, кому був відомий
Лише поклик пізнання, прикрасити люблять будинок,
Під осінь днів, великим і ласкавим котом,
І слизьким, як вони, і теж сиднем.
Коти - друзі наук і солодких забав,
Для них ні тиша, ні морок нічний не тяжкі,
Ереба обрав би їх для траурної упряжки,
Коли б їм упокорити їх непокірну вдачу.
Спочивають вони в задумливою гордині,
Як сфінкси стародавні серед німий пустелі,
Застиглі в мріях, яким немає кінця;
Крижі їх в похоті магічний іскриться,
І зоряної розсипом, найтоншої, як пилок,
Таємниче блищать їх мудрі зіниці.
(Переклад І.Ліхачева)
КОТА
Від книжкової мудрості иль млостей любові статут,
Ми все закохуємося, пори досягнувши зрілої,
У зніженість і міць їх оксамитового тіла,
В їх чуйність до холоду і домоседний характер.
Спокоєм цінуючи і таємними мріями,
Чекають тиші вони і сутінків нічних.
Ереба в свій екіпаж охоче впряг б їх,
Коли б стати могли вони рабами!
Святенник і натовпі вони вселяють страх.
Мріючи, вид вони серйозний приймають
Тих сфінксів кам'яних, які в пісках
Невідомих пустель красиво так мріють!
Їх стегна іскор повні, і в трепетних зіницях
Піщинки золота таємниче блищать
(Переклад П. Якубовича)
Подружжя коханців в годинник живої бесіди,
Замислений мудрець в дні строгого праці
Так само полюбили вас: ви - теж домосіди,
Ви також ніжитеся і мерзнете завжди!
І ви друзі наук і насолод пристрасних;
Вас манить страшний морок, вас пестить тиша;
Ереба запряг б вас в своїх шляхах жахливих -
Але вам у спадщині рабів покірність не дана.
Переймаєте ви пози сфінксів довгих,
Недвижно марив серед пісків пустельних,
Навік забившіхся в одному безмежному сні.
Сніп іскор магічних у вас в спині пухнастою;
У містичних зіницях, трохи іскри в глибині,
Піщинок тонких рій грає золотистих.
Les amoureux fervents et les savants austères
Aiment également, dans leur mûre saison,
Les chats puissants et doux, orgueil de la maison,
Qui comme eux sont frileux et comme eux sédentaires.
5 Amis de la science et de la volupté
Ils cherchent le silence et l'horreur des ténèbres;
L'Erèbe les eût pris pour ses coursiers funèbres,
S'ils pouvaient au servage incliner leur fierté.
Ils prennent en songeant les nobles attitudes
10 Des grands sphinx allongés au fond des solitudes,
Qui semblent s'endormir dans un rêve sans fin;
Leurs reins féconds sont pleins d'étincelles magiques,
Et des parcelles d'or, ainsi qu'un sable fin,
Etoilent vaguement leurs prunelles mystiques.
- Reply