Прозоре скло придумали давно. Скляній бусинці з берлінського музею близько 5 000 років. Але скло завжди було крихким і ніжним. Дороге виробництво робило його недоступним для використання у багатьох галузях повсякденного життя. Єгиптянам вже була відома особливість скла ставати дуже міцним під впливом високих температур. Про це свідчать керамічні плитки, знайдені в піраміді Джосера, покриті тонким шаром скляної глазурі. Згодом наші предки розробили технологію приготування опакового або глушеного скла. Скляна маса піддавалася запіканню в спеціальних високотемпературних печах, і скло перетворювалося в міцний і стійкий матеріал - скляну мозаїку. Таке скло назвали смальтою. Воно було придумано римлянами, але в повній мірі переваги смальти оцінили і розкрили візантійці. Додаючи в суміш оксиди різних металів, візантійці домоглися безлічі відтінків. Смальта рубілась на кубічні тессери, якими мозаїчисти щедро прикрашали інтер'єри. Перша в світі християнська імперія прославила себе і смальту в численних соборах і церквах, створюючи з неї неповторні шедеври монументального мистецтва. Церкви Равенни, італійський собор Святого Марка, Софія Константинопольська і зараз вражають відвідувачів досконалими за кольором і композиції мозаїчними полотнами, які покривають кожен сантиметр внутрішнього простору храмів.
Пошук по матеріалу
Камінь і скло
Мозаїка з металу
Мозаїка з гальки
Мозаїка з природних матеріалів
