Напевно, кожен другий з батьків відповість: «Ні». І в той же час кожен з нас часом застає себе саме за цим заняттям. Поче-му ж ми лаємо і. на жаль, караємо наших дітей?
Найчастіше батько лає дитину, коли сам чимось сильно засмучений або стурбований. Тому перше правило дорослої людини свідчить: як тільки ви помітите, що перебуваєте не в настрої-ванні і вже почали підвищувати голос на ліпшого під гарячу руку малюка, візьміть тайм-аут, відчуйте, зайнявши поки чимось дитини, і спробуй-тесь зрозуміти , що ж з вами відбувається.
Бажано дати волю почуттям - розрядитися. Дуже добре поплакати - зі сльозами виходять і наші проблеми. Або якщо той вантаж, що тисне на вас, не настільки сильний, можете все обміркувати в тиші-ні та розробити план дій по усуненню НЕ-зручності.
У будь-якому випадку всі наведені вище дії виведуть вас зі стану стресу і повернуть спосіб-ність контролювати себе і діяти кон-структивно.
Інший варіант - коли дорослий лає дитину, тому що вважає, що в певній ситуації потрібно поступати саме так. Іншими словами - де-ло принципу. Причому досить часто зустрічаються батьки, які вважають своїм обов'язком як можна ча-ще лаяти малюка, а то і карати.
Вони ніби йдуть негласним правилом: «Чим суворіше ставишся до дитини, тим промінь-ше виховуєш».
Однак правило це досить сумнівно. Воно ис-ходить з переконання, що дитина по натурі своєї неслухняний і недостатньо хороший, а тому требу-ет перевиховання.
Психологи ж вважають, що подібне переконання батька формує в малюка глибоке почуття провини і відчуття власної ущербності в порівнянні з іншими людьми.
І ця неусвідомлена установка згодом стано-вится причиною багатьох невдач, які людина, яка вважає себе гірше інших, сам притягує в своє життя, немов шукає підтвердження словами, викликаним йому в дитинстві: «Ти недостатньо хо-рош і потребуєш тому, щоб хтось то тебе посто-янно виправляв ».
Як же навчити дитину жити в суспільстві, але при цьому не задавити в ньому особистість і віру в себе? На-вчити правилам, але не робити замах на його добру волю? Перш за все варто засвоїти, що, хоча ма-лиш ще погано орієнтується в світі, він відкритий для всього нового і буквально чекає, щоб його все-му навчили.
За своєю природою дитина слухняний і відкритий для впливу на нього дорослої людини. І якщо батько вірить в це, то тертя між ним і малі-шом виникають тільки у вигляді винятків.
Іноді батьки настільки зосереджують свою увагу на пошуках недоліків в поведінці малюка, що навіть не помічають, що той зовсім не з шкідливості бере «дорослу» річ, а лише для то-го, щоб повторити дії тата або мами, бути схожим на одного з них , що взагалі-то похвалив-но і навіть гідно всіляке заохочення.
Батько, який за позірним непослухом помітить мотив наслідування, вже не буде так суворий і непохитний, і вказівки його будуть доброжел-тельно. В іншому випадку між батьками і дитиною поступово втрачається взаєморозуміння-ня.
Коли дорослий лає дитину, єдине, що той сприймає, це: «Я поганий». Дане спів-спілкування здатне буквально паралізувати малі-ша.
Всім добре відомі випадки, коли дорослий вже доходить до «живого» через те, що дитина стоїть як укопаний: ніби й дивиться, і слухає, тільки і не думає виконувати вказівки дорослого.
У такі моменти він дійсно втрачає спосіб-ність до розуміння того, чого ж ви від нього хоти-ті. Він загіпнотизований тільки одним посланням, червоною ниткою проходить через всі тиради дорослого: «Ти поганий».
Малюк, подібно радіопристроїв, налаштований исклю-ве на хвилю доброзичливості і любові і спочатку сприймає інформацію тільки на цій частоті.
Поступово, звичайно, він дорослішає і вчиться відділень-лять інформацію слів від інформації почуттів. Але чим дитина молодша, тим складніше йому це зроби-лать.
Повторення мати навчання
Батькові варто засвоїти одне дуже важливе прави-ло. Перш ніж почати лаяти малюка, спочатку спокійно і доброзичливо поясніть йому, як потрібно робити щось правильно.
Напевно не сварить дітей тільки той, у кого їх немає. Я теж була впевнена, що зможу дозволити будь-який конфлікт з дитиною добрим словом і розуміючим поглядом, проте на практиці виходить. найчастіше, не так. Так, дитину необхідно хвалить, любити, навіть в якійсь мірі балувати, а й виховувати його потрібно. І чим раніше це почати робити, тим менше розбіжностей буде в старшому віці. Він просто з малих років звикне до того, що є обов'язки, які він повинен. як повноправний член сім'ї. виконувати. А що стосується того, що діти нам нічого не винні і ми самі їх захотіли народити, так це так, але і ми ж повинні їм прищеплювати елементарні норми, з якими їм буде простіше жити по життю. А одними поглаживаниями по голові мало чого доб'єшся. (Джерело: особистий досвід, досвід мам дорослих дітей, досвід багатодітних мам)
До 3 років дитина пізнає світ, тому мама повинна бути з дитиною і допомагати йому пізнавати світ, а не лаяти і карати. З інтонації голосу дитина з народження має розуміти небезпеку, що погано. помилка батьків в тому, що заціловують дітей, нібито виявляючи велику любов. А треба-то всього навсього, щоб він розумів свою значимість, особливо хлопчик.
Так дійсно важко щось пояснити 2 річній дитині. Караю часто, доводиться навіть вдаватися до ременя. Хотів спочатку просто говорити з дитиною, але він сів на голову мамі, тато суворіше виявився. У мене виходить 2 річний син більше слухає нашу 5 річну дочку, і при цьому вони все-таки б'ються.