Розбіжність геометричних осей з'єднувальних валів викли-кість їх вібрацію з частотою, рівній частоті їх обертання, і з ам-амплітуди, пропорційної переданої потужності. Вібрація впливає на довговічність обладнання. Тому розбіжність осей контролюють, вимірюючи зазвичай їх паралельне зміщення і кут зламу а, які визначають за допомогою різних пріспоряя в кожному положенні зазори а, і Ь (. При одночасному повороті валів виключається вплив биття поверхні і не-паралельності торців напівмуфт. Паралельний зсув осей визначають як полуразность діаметрально протилежних радіальних зазорів в вертикальної, т. е.
Мал. 13.2. Схема центрування валів по напівмуфтами про допомогою: а - лекальної лінійки; б - скоби з гвинтами; в - скоби з індикаторами
годинного типу; 1 - лекальна лінійка; 2 - скоба; 3 - індикатор годинникового типу
собления (рис. 13.2), наприклад лекальної лінійки 1, скоби 2 і вимірювального інструмента - набору щупів, індикатора годинного типу 3.
Процес вивірки валів на співвісність, в результаті проведення якого досягається необхідна точність збігу геометри-чеських осей валів, називається центруванням. Центрування при нали-ності полумуфт на з'єднуються валах виконується так. Начальник управ-ве положення напівмуфт (і скоб при їх використанні) Вибираючи-ють довільно і вимірюють набором щупів або індикатором годинного типу радіальний а й осьової видання зазори (рис. 13.2). За тим напівмуфти (скоби) повертають одночасно в напрямку штатного обертання послідовно на 90, 180 і 270 °, изме і горизонтальної, т. Е.
площинах, а значення зламу - як різниця діаметрально протилежних осьових зазорів, віднесених до діаметру окруж-ності, за якою виконувалися вимірювання, у вертикальній, т. е.
і горизонтальної, т. е.
площинах. Після статистичної обробки отримані резуль-тати порівнюють з допустимими значеннями / доп і адоп. Якщо не співвісність перевищує допустимі значення, то становище виве-ряемая елемента коректують: при 1В> 1доі змінюють висоту положення на 1Ш; при Zr> I переміщують
паралельно в гори-зонтальним площині на 1Г в відповідну сторону; при ав> а змінюють кут у вертикальній площині на otB; при аг> <х перемещают в горизонтальной плоскости на величину аг в соответствующую сторону.
Гранично допустиме значення несоосности залежить від частоти обертання, типу муфти і переданої потужності. Наприклад, для поршневих агрегатів А110-7, що мають муфту з резинокордная оболонками, допуск 1доп<0,05 мм и адоп <0,3 мм на 1 м, а для винтовых агрегатов, имеющих большую частоту вращения, переда-ваемую мощность и более жесткую пальцевую муфту, допуск мень-ше. Так, для агрегата АН130-7 допуск гдоп <0,05 мм и адоп <0,2 мм на 1 м. а для агрегатов фирмы «Стал» 1Д0П<0,05 мм и адоп <0,02 на 1 м. Если в комплект поставки агрегата входит скоба с индика-торами часового типа, то допуск соотносят со значениями несоосности, полученными с использованием этого приспособления. Напри-мер, для агрегата 21А280-7 допуск 1Д0П<0,05 мм и адоп <0,02 мм (здесь 0,02 мм на диаметре окружности DH. по которой выполня-лись измерения с помощью скобы).
Гранично допустиме значення несоосности може бути заду-но у вигляді радіального і осьового биття напівмуфт. Биття визна-ділячи як різниця діаметрально протилежних зазорів.
Наприклад, для гвинтових компресорних агрегатів FMS3-900 гранично до-допустимих значення задля-ального і осьового биття * доп <ОД мм и а^. <0,1 мм (на диаметре DH ).
При з'єднанні когось компресорів та електродвигуна-теля клиноременной пе-редачі електродвигун вивіряють по відношенню до раніше закріпленому компресора. З цієї це-ллю санчата з електродвиг-гатель розміщують так, щоб вісь вала електро-двигуна була горизонтальна і паралельна осі вала компресора, а ка-Навки шківів збігалися. Паралельність осей оп-чати, перевіряючи поло-ження торцевих поверх-ностей шківів, які повинні бути паралельні і перебувати в одній площині. Розбіжність торцевих по-поверхонь шківів визначають так (рис. 13.3). Лекальну ли-Нейко 1 прикладають до торцевої поверхні одного шківа 3 і вимірюють зазори bvb2, наприклад, набором щупів між линів-кою і поверхнею іншого шківа в крайніх точках обода або натягують струну 4 паралельно торцевій поверхні одного шківа (при <2j = а2 ) и измеряют расстояния, например, микро-метрическим штихмасом между струной и поверхностью друго-го шкива Ь1# &2 в крайних точках обода.
Кут нахилу валів до горизонталі вимірюють брусковим рів-ньому 2, який встановлюють на шківи. Якщо виміряні значення розбіжності поверхонь шківів і кутів нахилу валів перевищують гранично допустимі значення, то становище елек-тродвігателя змінюють, зміщуючи в горизонтальній або в верти-кальной площині на відповідне значення. Після вивірки санчата остаточно закріплюють і, якщо передбачено монтаж-ної документацією, підливають бетон.