Обидві «солдатські кінокомедії» припали всім до смаку. Причому, якщо «Солдата Івана Бровкіна» більше полюбила російська глядацька аудиторія, то в українському селі полюбили, без сумніву, «Максима Перепелицю», вважаючи, що фільм цей український (а сценаристом, як вже було зазначено, був Іван Фотійович Стаднюк, який написав ще в 1951-м однойменну повість), як і знятий в українському селі (звичайно ж, в будь-якому, адже саме з нього вийшов в світ Максим). Але нажаль. Як часто це буває, істина далека від надуманості. Кіношедевр, яким і став фільм «Максим Перепелиця», знятий на український манер, був твором ленінградських кіномитців.
І став він відкриттям нового актора, Леоніда Бикова, який зіграв головну роль. Як і для Леоніда Харитонова також же головною роллю увірвався через екран в життя радянських людей. І як зіграли! Можливо, на рішення про взяття молодого актора на таку цікаву роль вплинуло участь Леоніда Бикова в інший кінокомедії «Приборкувач тигрів», де він зіграв дивакуватого і смішного Петю Мокіна. Як би там не було, але саме роль Максима Перепелиці стала творчим стартом Леоніда Федоровича в подальшій кінематографічного життя. А говорячи про самому Бикова, варто відзначити, що ця культова картина дала путівку в творче життя ще й багатьом майбутнім талантам вітчизняного кіно. Судіть самі. Після «Максима Перепелиці» стали затребувані на екрані такі молоді ленінградські і київські актори, як Людмила Костирко-Сосюра (яка зіграла Марусю, наречену Максима), Василь Фушіч (Степан Левада), Таїсія Литвиненко (наречена Степана Левади), Ігор Єфімов (невдалий наречений Марусі ), Олександр Степанов (командир взводу), Олександр Суснін Олександр Олександрович, Сергій Сібель і Раднер Муратов (товариші по службі Максима). Також хочеться згадати і про те, що «Максим Перепелиця» дав творчий старт майбутнім зіркам радянського кіно - Кирилу Лаврову (військовий фотокореспондент) і Лідії Федосеевой, ще без другої частини прізвища «Шукшина» (дівчина, провожающая хлопців в армію), для яких ці ролі стали першими в кіно. Як варто згадати і про талановитого складі «старих», зіграних такими акторами, як Микола Яковченко, Олександр Борисов, Ніна Тамарова, Георгій Віцин, Костянтин Сорокін, що представляють собою великий і могутній багатонаціональний творчий колектив. І звичайно ж, не можна промовчати і чудовий акторський колектив інший «солдатською кінокомедії», де прізвища, як іменитих, так і молодих майстрів екрану стали впізнаваними на довгі роки. Це звичайно ж, Тетяна Пельтцер, Михайло Пуговкін, Євген Шутов, Сергій Блинников, Петро Савін та багато інших.
І все ж особливо хочеться відзначити роботу самого Леоніда Бикова, який зіграв так, що і до сих пір, згадуючи його, перше, що ми називаємо - його ролі Максима Перепелицю і, звичайно ж, «Маестро». Може бути, тому так і сталося, що всі інші ролі в інших фільмах, де Биков був і актором, і режисером, так і залишилися ролями з іскоркою гумору, напором сміху, переповненими народної душевної сатирою. Ці ж якості були затребувані в творчості Леоніда Бикова, коли він тривалий період (крім режисерської роботи) був сценаристом популярного сатиричного журналу «Фітіль».
Але головне в тому, що все почалося, як то кажуть з «Максима Перепелиці», фільму, який був потрібен в ті складні 50-ті роки, який затребуваний сьогодні. Згадай, шановний читачу (втім, як і глядач), як Максим Перепелиця, веселий, пустотливий,
незлобивий і спритний хлопець з українського села, незважаючи на свою молодість, був вельми відомим в рідному селі.
Правда, був у нього недолік - це вміння вигадувати всілякі небилиці і ухилятися від роботи. А ось любов у нього до дівчини була справжня, ось тільки довести її треба було не словами, а справами. Борючись за серце своєї коханої Марусі, він перед відбуттям на службу, нібито від її імені, «розсилає» всім хлопцям і чоловікам (включаючи і людей похилого віку) гарбузи - традиційний український знак відмови у сватанні, чим викликає переполох в селі. Та й сюжет «Івана Бровкіна», як уже раніше зазначалося, схожий до 100% повтору. Але головне адже в тому, що обидва фільми досі дадуть фору будь-якому багатомільйонному «шедевру».
Збори колгоспу навіть хотіло позбавити Перепелицю почесного обов'язку служити в армії. але Максим дає слово виправитися. Втім, і в армії спочатку він не залишає своїх витівок. Намагаючись уникнути труднощів служби, Максим як і раніше хитрує, тільки тут хитрість обходиться йому то нарядом поза чергою, то арештом на гауптвахті. Однак гнучкість характеру, допомога друзів і старших товаришів і, звичайно ж, добродушний український (по справжньому, український) характер його перевиховують. Проявивши кмітливість та ініціативу під час навчань, він отримує звання молодшого сержанта. прибуває в рідне село під час відпустки, і Маруся, нарешті, відповідає йому взаємністю.
А чого варті, цитати і вирази, які стали, «крилатими». Наприклад, такі: «Тебе, що, з армії вигнали ?!»; «В армії з нього людину зроблять»; "Ех ти. Культурна людина, токар п'ятого розряду, а не знаєш, що нікотин відбивається аж на нервах! »; «Там, де піхота не пройде і бронепоїзд НЕ промчітся, Максим на пузі проповзе, і нічого з ним не станеться» та інші. Як варто згадати і про те, що в цьому фільмі вперше прозвучала пісня «В путь», що стала улюбленою для багатьох поколінь, які пройшли сувору солдатську службу.
І саме, тому, говорячи про минуле - минулому дні народження великого сина російського і українського народів, яким, власне, і був Леонід Федорович Биков, хочеться згадати про ювілей фільму, що став стартовим для нього самого і для нашої спільної духовності. Як хочеться в цей день згадати і талановитого Леоніда Харитонова, чия зірка так швидко злетіла з його образом солдата Бровкіна і, на жаль, пішла з небес на згадку, як пам'ять про акторів з таких двох чудових стрічок ...
Інтернет магазин джинсів пропонує тільки якісні джинси, джинсовий одяг і аксесуари відомих марок Levis, Wrangler, Lee. Поставки в магазин здійснюються з США. Якщо немає потрібного розміру або моделі, залиште замовлення і товар буде доставлений через 3-4 тижні. Доставка післяплатою.