Наука ювенального права на відміну від юридичної галузі ювенального права включає в себе більш широкий спектр знань: історію створення ювенального права в Росії і за кордоном; вивчення міжнарод-рідного ювенального законодавства, практику його застосування та т. п.
Обсяг правових знань в юридичній галузі російського Юве-нального права також відрізняється широким діапазоном, охоплює прак-тично всі галузі міжнародного і вітчизняного права, що викликаючи-ет певні труднощі при його вивченні.
Спеціаліст в області ювенального права повинен бути фахівцем у всіх галузях права з більш поглибленими знаннями ювенальних норм і вміннями застосовувати ці норми на практиці.
Навчальна дисципліна «Ювенальне право» дає студентам можли-ність вивчити:
• теоретичні концепції, що обґрунтовують створення ювенального права і ювенальної юстиції;
• ювенальні нормативні акти;
• систему суб'єктів, які здійснюють діяльність з реалізації ювенальних норм права, і порядок цієї діяльності;
• основні правові засоби і принципи ювенальної політики;
• правове забезпечення профілактики бездоглядності та правонар-шений неповнолітніх;
• правові механізми ювенальної юстиції щодо захисту прав нез-вершеннолетніе і реалізації їх юридичної відповідальності.
Для вчителів права знання в області ювенального права представля-ють особливий інтерес, від них потрібні не тільки такі знання і дотримані-ня ювенального законодавства, а й уміння сформувати в учнів правову свідомість і навички правослухняної поведінки.
Методологія викладання ювенального права як навчальної дисцип-ліни містить сукупність найбільш ефективних способів і прийомів
навчання, які повинні іспользрваться учителем (викладачем), хо-рошо представляє мета і завдання навчання. Необхідно завжди пом-нитка, що результат правового навчання полягає не тільки в засвоєнні правових знань, а й в сформованому на їх основі правослухняної поведінки.
Сам процес навчання повинен поділятися на ряд технологічне-ких елементів, що представляють послідовні ситуації навчання і провідних від більш простого до складнішого.
Важливу роль в цьому процесі відіграють комунікативні зв'язки між учасниками навчання (учителем і учнями), так як досягнення мети навчання може відбуватися тільки в результаті об'єднання усі-лий обох сторін.
Існує поширена класифікація методів за типом по-пізнавальної діяльності (І. Я. Лернер, М. М. Скаткін), в якій виокрем-ляють такі методи: пояснювально-ілюстративний (інфор-Онно-рецептивний); репродуктивний; проблемний виклад; частково пошуковий (евристичний); дослідний.
Вибір інших методів навчання (більш докладно з ними можна озна-коміться в підручниках з педагогіки) обумовлений факторами, включающі-ми в себе:
1) закономірності і принципи навчання, що випливають з вибирати-мих методів;
3) цілі і завдання навчання;
4) навчальні можливості учнів;
5) зовнішні умови;
6) можливості вчителів і ін. [9]