Виправна (пенітенціарна) психологія
§ 1. Психологія засудженого, завдання і фактори ресоціалізацні
_____________________________________________________________________________ * Глоточкін А.Д. Пирожков В.Ф. Виправно-трудова психологія. М. 1974.
Кожен засуджений, потрапляючи в виправно-трудове установа, планує для себе тільки закінчення терміну покарання. Перед вихователями виправно-трудових установ коштує набагато складніше завдання, а саме виховати людину, домогтися, щоб засуджений сам прагнув до перевиховання, до переробки своєї власної особистості.
У злочинця (бандита, грабіжника, злодія і т. Д.) При тривалому занятті злочинною діяльністю виробляються своєрідні при-вичкі і навички, тобто виробляється своєрідний динамічний злочинний стереотип. Людина звикає до відсутності постійного житла, перестає самостійно працювати і втрачає свої трудові навички, зате набуває злочинні і згодом кожну навколишнього щую його ситуацію розглядає тільки під одним кутом зору - чи можна в даних обставинах безкарно скоїти преступ ня?
Виправна психологія повинна досліджувати динаміку особистості засудженого, фактори, що впливають позитивно на засудженого і спо-влас активній розбудові його особистості, а це режим, праця, колектив, виховний вплив, також і факультативні фактори - сім'я, дружні зв'язки з особами, які перебувають на волі, навчання, захоплення самодіяльністю і т. д.
Особливості психології засуджених проявляються в певному комплексі психічних станів, які розвиваються в місцях лишь-ня свободи. До найбільш типовим з них слід віднести: стан очікування змін (перегляду справи, расконвоірованія, звільняючи-ня); стан нетерпіння. Як то, так і інший стан може характеризуватися підвищеною напруженістю, що часто призводить до різких зривів у поведінці. Може розвиватися і стан безна-надійності, приреченості, що тягне за собою апатію, пасивність у всіх діях, проявах.
Позбавлення волі часто посилює пригнічений стан в тих випад-ях, коли воно було і раніше. Пригнічений стан є наслідком третьому повного невіри в свої сили, невіри в можливість знову знайти нормальне життя. До моменту прибуття в виправно-трудову колонію у деяких засуджених вже є розвинене стан пригніченості від усвідомлення своєї провини перед суспільством, сім'єю. Ці засуджені не порушують режиму, навіть по можливості виконують норму і все вимоги вихователів. Однак постійна пригніченість не сприяє створенню повноцінної особистості і обов'язково повинна бути знята. Особистість повинна активно, творчо ставитися до праці, до виховного впливу. Пригніченість знімається в про-процесі виховної роботи. Для цього необхідно з'ясувати і лик-відіровать її причини, створювати умови для перемикання целена-правленного уваги на інші процеси, об'єкти, не пов'язані з тими процесами і об'єктами, які створили пригнічений стан у даного засудженого. Повинна збуджуватися активна діяльність, спрямована на ліквідацію даними засудженим наслідків вдосконалення-шенного ним злочину, на його самовиховання.
Типовим станом у місці позбавлення волі є туга за домівкою, за свободу, за улюбленим людям, що зовні виражається в від-залагодження і заціпенінні. Під впливом туги може розвиватися дратівливість і підвищена збудливість.
Зміна психічних станів пов'язано з певними періоду-ми знаходження в місці позбавлення волі. Виділимо наступні основні періоди, пов'язані зі зміною психічних станів засудженого.
Період адаптації, звикання до нових умов життя. який триває перші
три-чотири місяці, а іноді і більше. У цей період особливо гостро відчувається обмеження потреб, зміна при-звичні стереотипу. Завжди має місце звуження можливості удовле-творіння сформованих потреб, що викликає стан пови-шенной дратівливості. У окремих осіб це, навпаки, виражається в стані пригніченості.
Специфічні психічні стани, викликані фактом позбавлення волі, особливо повно проявляються в перший час і викликаються процесом ломки раніше сформованого стереотипу життя, який зав-жди має місце під впливом режиму ВТУ. Засуджений змушений змінювати звичний стереотип життя. Ломка старих динамічних стереотипів призводить до виникнення різноманітних негативних емоцій, підвищеній збудливості, пригніченості. Це відбувається до тих пір, поки у засудженого не виробляються якості, необхідні для нових умов життя. Підвищена збудливість може стати причиною різних зривів, різких порушень режиму і т. Д. Терпить-ня і такт вихователя особливо необхідні в цій першій стадії відбування покарання.
Психологія засудженого в початковій стадії перебування в ІТУ часто характеризується відсутністю чіткої перспективи життя. Це призводить до зниження життєвої активності, до появи подразник-ності по відношенню до виникаючих ситуацій.
Період появи, розвитку інтересів в нових умовах життя. цей період
Період поєднання зовнішнього впливу з самовихованням. процес
перевиховання немислимий без появи такого періоду. Він харак-терен появою цілей в житті, виробленням шляхів їх досягнення, В психології засудженого в більшій мірі проявляються каяття у скоєному злочині, переживання його в поєднанні зі стремле-ням відшкодувати завдану шкоду. Для цього періоду характерна пере-оцінка ціннісних характеристик в житті, що пов'язано з певним комплексом психічних станів, пов'язаних з подібним изменени третьому відносин, а часто і світогляду.
Період, що передує звільненню ув'язненого. очікування звільнення
часто переживається дуже важко, воно пов'язане з пережив-ням труднощів, які очікують його в нових умовах (взаимоот-носіння в сім'ї, на роботі і т. д.). З цієї причини можливий розвиток психічних станів пригніченості, підвищеної дратівливості і т. Д.
У засуджених комплекс негативних психічних станів мо-же періодично розвиватися в зв'язку з наявністю постійної внутрен-неї боротьби мотивів, стимулів, інтересів. Зміна стереотипу, структури, потреб, інтересів весь час проходить через думки тільну діяльність засудженого, викликає суперечливе ставлення-ня, часто відбивається і на його психічні стани.
Як правило, в умовах позбавлення волі і внаслідок цього позбавлення багатьох благ, якими повсякденно і непомітно користуються всі громадяни, відбувається істотне переосмислення засудженим багатьох минулих відносин і інтересів. Він починає інакше цінувати ті відносини і блага, які раніше їм взагалі не помічалися або навіть викликали певне роздратування. Зовсім інакше в справжніх умовах він згадує відносини товаришів по роботі, взаимоотно-шення в своїй родині. У зв'язку з цим відбувається переоцінка своїх минулих інтересів, свого ставлення до людей.
Відзначимо і психологічні особливості у особливо небезпечних рецидиви-стов. У них часто проявляється крайня недисциплінованість. В ос-нове її лежить наявність негативної установки і цілеспрямованості діяльності, емоційний склад характеру, розгальмування по-ведення та як наслідок цього імпульсивність, часом переходить в психопатичного і агресивність.
Для процесу перевиховання засуджених у виправних учреж-дениях повинні використовуватися навчання, праця, спілкування. Однак тут вони обов'язково поєднуються з режимом, особливою організацією діяльності ВТУ, що створює специфіку всієї діяльності щодо виправлення і перевиховання засуджених.