Відлили бронзового 150 - кілограмового кота в Казані, а гроші на це виділив московський меценат, який і подарував скульптуру Йошкар-Олі. Цей кіт тепер вважається талісманом міста. А студенти Марійського університету придумали собі традицію - гладити ніс «Йошкін коту» після отримання диплома (на удачу).
«Йошкін кіт» - це скульптурна композиція: на лавці сидить кіт, розміром з людину, і посміхається. Він розвалився на лавці, і задер ногу на ногу, як це роблять молоді люди, коли відпочивають. На лавці поруч з таким смішним котом люблять посидіти не тільки діти, а й дорослі. Багато хто навіть фотографуються з ним.
А вираз «ешкін кіт» в філології вживається для передачі різних емоцій: і подиву, і досади, і відчаю. Ще «ешкін кіт» - це кіт «баби Яги (бабки YOшкі)». А в слов'янської міфології «Йошкін кіт» - це кіт Баюн, якого клали в ліжечка до маленьких дітей, щоб вони швидше засинали. А сам кіт вважався хранителем вогнища і затишку, захисником від злих духів.