Сонячні електростанції в пустельних місцевостях існують давно, наприклад, в Неваді (на знімку). Однак охопити подібної будівництвом істотну частину Сахари - сміливий план. Зате в разі успіху і виграш буде великий (фото Tiffany Brown / Las Vegas Sun).
Сонячні електростанції, які виробляють інші сонячні електростанції, які. Цей експансивний процес, якщо йому дати де розгулятися, наприклад в пустелі, забезпечить людство прірвою енергії. Такий незвичайний план порятунку планети від нестачі енергії та екологічного колапсу придуманий в Японії.
Поля сонячних батарей могли б дати світу колосальну кількість електрики. Питання в тому, як зробити такі споруди економічно виправданими. Свою відповідь на нього намагається дати екзотичний «проект розведення сонячної енергетики в Сахарі» (Sahara Solar Breeder Project).
Замість того щоб вести тисячі тонн сонячних панелей через моря, пропонується робити такі батареї на місці, на краю пустелі. Сировина ж буде братися буквально під ногами. Адже пісок - найбагатше джерело кремнезему.
З нього можна було б отримувати кремній для сонячних батарей. Їх слід випускати тут же. Після того як потужність одного такого поля досягне певної величини, десь неподалік можна побудувати другий завод з переробки піску і випуску сонячних панелей. Адже сам цей процес вимагає чимало енергії: її і дадуть перші батареї.
Другий завод, випустивши досить сонячних осередків, дозволить поставити віддалік третій завод по переробці піску. Так сонячні електростанції почнуть «розмножуватися» по експоненті. Причому на роботу заводів буде йти невелика частка загальної потужності сонячних електростанцій.
Основний принцип «сонячного размножителя» простий: сонячні батареї за рахунок вироблюваної енергії повинні забезпечити основу для подальшої своєї експансії (ілюстрація diginfo.tv).
Отриману енергію треба буде переправляти великим споживачам - в Європу, а може, й далі. Тут, вважають японці, не обійтися без кабелів з високотемпературних надпровідників. Їх слід охолоджувати рідким азотом, а проходити вони будуть під землею, для мінімізації перепадів температури грунту.
Справа зрушила з мертвої точки стараннями двох японських агентств - з наук і технологій (JST) і з міжнародного співробітництва (JICA). Під їхньою егідою нині зусилля мають намір об'єднати фахівці з шести японських університетів та інститутів, а також алжирського науково-технологічного університету Орана (USTO).
План японців в загальних рисах. Місцеві енергія і матеріали не тільки дозволять виробляти все більше сонячних панелей, а й опріснювати воду, необхідну для відвоювання території у пустелі (ілюстрація diginfo.tv).
З надпровідними кабелями теж не все ще ясно. Потрібна технологія, причому промислова, вже існує. Але потрібно з'ясувати, як найкращим чином прокладати такі кабелі в пустелі, та ще на такі величезні відстані, які виявляться витрати на роботу охолоджуючого устаткування.
Загалом, перед нами лише дослідницький проект. Ніхто ще не може сказати - чи стартує коли-небудь «саморозмноження» електростанцій в Сахарі. Але якщо план спрацює, до 2050 року та найперша 100-кіловатна батарея «розмножиться» до полів продуктивністю 100 гігават. Це солідна величина - близько 3% від встановленої потужності електростанцій усього світу. А що буде далі, можна тільки фантазувати.
За ступенем впливу на людство Коінума порівнює «засеіванія Сахари» сонячними панелями з висадкою астронавтів на Місяці, тому дав своєму проекту ще одна назва - Super Apollo. Перше слово - це не просто позначення ейфорію, а й натяк на використання надпровідників, а друге - відсилання до знаменитої космічної програми американців і ім'я бога Сонця.
План німців куди більш приземлений: тут немає експоненціального «розмноження» заводів сонячних батарей, самих батарей теж немає, а замість них передбачається використовувати термальні електростанції з дзеркалами-концентраторами. І лінії електропередачі для перекидання енергії в Європу плануються класичні.
Проте вартість проекту Desertec Foundation оцінена в сотні мільярдів євро. Цікаво подивитися - чи зуміють японці з алжірцями скоротити витрати зі своєю стратегією «розведення» електростанцій.
Проект SSERC має і ще одне важливе призначення. Коінума розраховує, що «сонячний» центр в Алжирі зіграє роль каталізатора розвитку місцевої науки і промисловості. В рамках проекту японці збираються ділитися своїми знаннями і технологіями з підростаючим поколінням африканських вчених та інженерів, яким, якщо все піде за планом, і належить перетворювати на дійсність японську казку про пустельній мережі сонячних електростанцій.