Сім'я Водорезових, Москва
Власне про ри-бах, що добувалися на-шими предками, можна судити по численний-ним археологічними матеріалами, який охоплює-ющим значний часовий відрізок - від III тисячоліття до н.е. до XVII століття н.е. За кістковим залишкам ліг-ко визначити видову приналежність риби, яких розмірів вона до-Стігала, який мала вік і навіть як ріс-ла в настільки віддалені від нас часи. Най-давніші остат-ки риб, яких лови-ли і їли наші предки, відносяться до III тисячі-річчя до н.е. (Стоянка Сахтиш в басейні р. Клязьми). Тут обна-ружени кістки російського осетра, щуки, плотви, язя, ляща, карася, сома і окуня, причому щука і сом досягали дуже великих розмірів - з-відповідально до 96 і 205 см.
Проте інтерес-ни знахідки залишків риб з поселення Ри-Біно-Стрілка (II тися-челетіе до н.е.), так-же розташовувався на одній з приток Клязьми. Жителі цього поселення доби-вали стерлядь (довжина до 73 см), щуку (до 120 см), сома (до 210 см), плотву, язя, чи-ня, ляща, судака і окуня. В відносяться до більш пізнього часу (ХІ-ХІІІ ст.) Горо-діщах бенкетів (басейн Клязьми) і Прон-ське (басейн Оки) також виявлені численні кістки риб. Тут ловили прохідного російського осетра (довжина до 200 см), стерлядь (50-60 см), севрюгу (130-150 см), каспійського лосося (90-100 см), щуку (до70 см), сома (до 215 см), кутума, а так-же головня, язя, лина, ляща, сазана, кара-ся і судака
На місці нинішньої Мо-скви в далекі від нас часи також суще-ствовало кілька городищ і поселень, важливе місце в жит-ні мешканців яких займала ловля риби. Найбільш древнім з них є Дякове городи-ще, що відноситься до V століття до н.е. VII століття н.е. распо-лага на місці сучас-ного музею-заповідника «Коломенське». Тут археологічних-логи зібрали велику кіль-кість кісток і луски риб, були знайдені і знаряддя рибо-ловство того часу - метал-вої гачки, кам'яні та глиняні грузила від мереж. На-ши предки ловили стерлядь, плотву, язя, голавля, ляща, же-РЕХАУ, карася, судака, окуня, сома і навіть тайменя. Але осо-бенно численна в уловах була щука, яка, мабуть, була найбільш доступним об'єктом промислу навесні, ко-ли вона виходила на залиті дрібно-водья для нересту. У дьяковской кол-лекції звертають на себе увагу і дуже великі розміри ловили риб: стерлядь - до 92 см, щуки - до 120 см, сома - до 205 см
Москва-ріка в той час була дуже повноводною, чистою, і в неї для размно-вання заходили навіть прохідні риби (осетрові, білорибиця, каспійський ло-сось, кутум).
В льоду тіло Еці дуже добре збереглося, що дозволило вченим з'ясувати мно-дружність деталей його життя.
Воскову реконструкцію, яка показана на фото, виготовили під керуючи-ством антропологів і археологів два датських художника - Альфонс і Едрі Кенніс.
На момент смерті зростання Еці становив приблизно 165 см, вага 50 кг, а вік 45-46 років. Він, мабуть, хворів на артрит. Годин за вісім до смерті Еці поїв. Їжу становили висівки і м'ясо оленя або сарни. На його тілі було виявлено близько 57 татуювань з точок, ліній і хрестів. На відміну від со-тимчасових татуювань, тату Еці були зроблені не за допомогою голок, а способом нанесення невеликих надрізів, в які потім засипався деревне вугілля.
При собі у Еці був мідний сокиру. кам'яний ніж. сагайдак з 14-ю стрілами з кістяними наконеч-никами, 182-сантиметровий тисовий лук, ягоди і два кошики з березової кори.
Спочатку вважалося, що Еці замерз у горах, але пізніше з'явилася версія про вбивство. У Еці був по-врежден хребет, зламані ребра і ніс, а також були удари і рани по всьому тілу. Були найде-ни сліди крові чотирьох чоловік: двох на сагайдаку зі стрілами, ще одна - кров самого Еці, а кров чет-вёртого людини - на накидці поруч з тілом. Крими-налісти зійшлися на думці, що Еці рятував пораненого товариша і ніс його на плечі.
А може бути, Еці зовсім не загинув трагічною смертю в горах, а був принесений сюди і з почестями похований одноплемінниками. Подальші дослідження безсумнівно відкриють ще безліч загадок «льодяно-го людини».