Бісміллаhі ррагьмані ррагьім. Хвала Аллаhа (с.т.) Господу світів, який створив людину і обдарував його розумом і звеличив його знаннями. Благословення та привітання на Пана нашого і Улюбленця Аллаhа (с.т.) Мугьаммада (с.т.а.в.), на Його сім'ю і всім Його сподвижникам.
Дорогий мій брат Мусульманський і дорога моя сестра Мусульманка, необхідно нам знання 4 речей.
Перше - це знання. Потреба людей в справжніх знаннях, більше і важливіше, ніж потреба людини в їжі і в питті. Знання - це особливість людини, що відрізняє його від інших творінь Аллаhа (с.т.), а невігластво - це велике нещастя, біда і горе для людини.
Всевишній Аллаh (с.т.) в Корані сказав: «Скажи: (о, Мугьаммад (с.т.а.в.) людям)« Хіба однакові (перед Аллаhом (с.т.)) ті, які знають і ті які не знають ?! »»
Так само Всевишній сказав: «О, сини Адама! Ми обдаруємо вас знанням, які покривають їхню ваше невігластво ».
Так само в Корані сказано: «І скажи: (о, Мугьаммад (с.т.а.в.))« Господь мій, додай мої знання! »»
І ще Аллаh Всевишній сказав: «Воістину! Бояться Аллаhа з Його рабів тільки знають ».
Пророк (с.т.а.в.) в своєму хадисі вказує: «Коли Аллаh (с.т.) комусь бажає добра, то дає йому правильне розуміння в релігії і наставляє його на правильний шлях».
Знання - це знання Аллаhа (с.т.), Його Пророка (с.т.а.в.) і Його релігії.
У Пророка (с.т.а.в.) запитали: «О, Посланець Аллаhа (с.т.а.в.), яке з добрих справ найкраще?»
Він відповів: «Пізнання Аллаhа (с.т.)».
Його знову запитали: «Яке знання ти маєш на увазі?»
Пророк (с.т.а.в.) повторив: «Пізнання Аллаhа (с.т.)».
Його знову запитали: «Ми тебе питаємо про добру справу, а ти у відповідь говориш знання!»
Він (с.т.а.в.) сказав: «Воістину, мале діяння, виконане з пізнанням Аллаhа (с.т.), приносить користь, а велике діяння, не повідомляючи, не дає ніякої користі».
Адже неможливо служити Аллаhа (с.т.) не знаючи Його, неможливо слідувати по сунни Пророка (с.т.а.в.) не знаючи життя Пророка (с.т.а.в.), Його сподвижників і Його сім'ї, і неможливо бути Мусульманином не знаючи закони релігії, не знаючи заборонене і дозволене.
Друге, те, що необхідно нам - це чинити згідно зі своїми знаннями, здійснюючи те, що наказано Всевишнім і утримуючись від обвинувачуваного Їм.
І той, хто навчився і не надходив згідно зі своїми знаннями, його знання повстануть проти нього в Судний День.
Вусах ібн Зайд розповідав: «Я чув, як Посланник Аллаhа (с.т.а.в.) говорив:« У Судний День приведуть вченого, і буде він кинутий в пекельний вогонь і вирвуться назовні його нутрощі, і стане він крутиться навколо них подібно до того, як крутиться осел, що обертає жорна на млині. Тоді стануть підходити до нього мешканці пекельного вогню і питати: «Що це з тобою?» »
А він відповість: «Я наказував робити добро, а сам не здійснював його, я забороняв робити зло, а сам творив його».
Негідним якістю того, хто навчається, є вивчення релігії, для участі в суперечках, з метою хизування перед людьми.
У таких людей знання збільшує хвастощі, якщо вчених - сучасників, відомих своїми знаннями, стає багато, він хоче бути відомим, як вони, хоче, щоб люди зверталися до нього з питаннями, хоча є й інші, більш обізнані. Негативно вважати себе вченим, а вести себе як дурень, захоплюючись любов'ю до слави, почестей і положенню серед людей.
Третє, то, що необхідно нам - це заклик на дорогу Аллаhа (с.т.). Тому що вчені і люди, які закликають на дорогу Аллаhа (с.т.), вони спадкоємці пророків. Адже прокляв Аллаh (с.т.) синів Ізраїля, бо вони не забороняли мерзенне і самі робили його.
Заклик і навчання, це - обов'язок покладений на кожну громаду, якщо займається цим якась та частина, то не бувають неслухняного решта, а якщо немає, то вся громада грішна перед Всевишнім.
Адже Пророк (с.т.а.в.) сказав: «Є два роди людей в моїй громаді, і якщо вони ніби праведні, то праведні і люди громади, а якщо вони спокушали, то спокушає все люди громади, це - правителі і релігійні вчені ».
Так само Пророк (с.т.а.в.) сказав: «Не сидіть з вченими, якщо вони не закликають Вас від п'яти речей до п'яти: від сумніву до переконаності, від зарозумілості до скромності, від ворожнечі до світу і повчанням, від показухи до щирості, від пристрасті до відлюдництва ».
Четверте, то, що необхідно - це прояв терпіння на шляху навчання і здійснення вчинків і призову.
Перша обов'язок учня - це очищення нафс (его) від пороків. Тому що Пророк (с.т.а.в.) сказав: «Іслам заснований на чистоті».
Це чистота не тільки зовнішня, але перш за все духовна. Серце це місце, куди посилається нур Аллаhа (с.т.), це обитель ангелів. Вони не ввійдуть у серце, наповнене поганими якостями, гнівом, ненавистю, заздрістю, гординею, самозакоханістю і т.д.
Друга обов'язок. Він повинен обмежити себе, від зв'язку з мирськими справами. Адже Аллаh (с.т.) сказав: «Не влаштував Аллаh (с.т.) для людини двох сердець, всередині його».
Третя обов'язок - смиренність. Знання не купуються, окрім як за допомогою смирення і беззаперечного слухання вчителя. На який би шлях в навчанні не вказав учитель, учень повинен керуватися ним, залишивши свою думку, адже дотримуватися навіть помилкової думки вчителя корисніше для нього, ніж його власна правота.
Всевишній вчить нас дотримуватися етику між учнем і вчителем, між МІРІД і устаза, розповіддю про пророків Хизрієв (а.с.) і Мусі (а.с.). Де Хизр (а.с.) сказав: «Якщо ти підеш за мною, то не питай ні про що, поки я не розповім тобі про це». (Сура Аль Каhф, 70 аят)
Не шукай в його словах помилок, учень не повинен опускатися до ницості в поширенні пліток про свого вчителя і учнів з якими він буває. Сьогодні це часто зустрічається з боку учнів, які саме з цієї причини втратили знань.
Учневі слід сидіти перед учителем з благопристойністю, на колінах, скромно. Йому не слід повертатися без потреби і відволікатися, особливо, коли він обговорює щось разом з ним. Він не повинен робити зайвих рухів руками, ногами, або іншими частинами тіла, колупати в носі, роззявляти рота, або скреготати зубами, жувати щось ... Не етично повертатися до вчителя боком, або спиною, завалюватися на бік, або на спину спершись на руки, сідати на що-небудь більший за вчителя. Йому не слід говорити що-небудь без потреби, вимовляти слова, в яких буде видна непристойність, погане спілкування, або невихованість, чи не піднімати голос при ньому і при своїх братів віруючих. Коли вчитель говорить про питання знань, який учень чув, хоч і тисячі разів, то все одно йому слід одразу ж почути його словами, як ніби він перший раз це чує. Учень повинен бути вдячним своєму вчителеві за кожну букву, яку він від нього дізнався. Адже Пророк (с.т.а.в.) сказав: «Не дякує Аллаhа (с.т.) той, хто не дякує людям».
Учень не повинен ставити каверзні питання. Один вчений сказав: «Якщо Великий і Могутній Аллаh (с.т.) побажає позбавити Свого раба благодаті знання, то навчить його каверзних запитань».
Якщо учень зустріне того, хто молодше себе, то слід сказати: «Цей молодший за мене, грішив мало, а я сповнений гріхами, він краще за мене».
Якщо зустріне дорослого, то слід сказати: «Цей більше мене служив Аллаhа (с.т.), більше мене знає, він краще за мене».
Якщо зустріне невігласа, то слід сказати: «Цей здійснював гріхи через свого не знання, а я грішив знаючи, він краще за мене».
Якщо зустріне невіруючого, то слід сказати: «Я ж не знаю, може він прийме Віру і він помре на благій справі, а я можу померти на гріху, він краще за мене».
Свої гріхи потрібно приписати тільки собі, а не приписувати іншим, чи не вихваляй себе, осуджуючи інших.
Пророк (с.т.а.в.) сказав МУАЗІ (р.а.): «Дотримуйся Сунну, а якщо в твоїх вчинках все одно буде недолік, збережи мову від паплюження людей. Свої гріхи відноси тільки собі і не приписуй їх іншим. Чи не вихваляй себе, осуджуючи інших. Не величається себе над ними. Не роби благодіянь заради мирської користі. Не будь гордим на зборах людей, щоб люди не уникали тебе і шкідливих якостей твого характеру. Якщо поруч з тобою є хтось, щось не шепочу з іншим. Чи не вихваляйся над людьми, не те ти відмовитися від благ цього і того світу. Чи не роздирали душі людей своєю мовою, не те в Судний День в Аду тебе будуть рвати на шматки ».
Нехай Аллаh (с.т.) Всевишній збереже нас від недостойного в цьому світі і в Ахірате. Амінь!